про відмову у відкритті провадження
23 вересня 2021 р. м. Чернівці Справа №727/5927/21
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд прийняти рішення, яким визнати протиправним та скасувати п. 1.4. рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 249/14 від 10.06.2020 в частині надання дозволу ОСОБА_2 перевести жилі приміщення двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , які належать їй на праві приватної власності, загальною площею 40,50 кв.м., у нежилі.
Ухвалою суду від 03.08.2021 р. позовну заяву залишено без руху. Матеріали даної адміністративної справи перебували у провадженні судді Дембіцького П.Д.
31.08.2021 р. представник позивача надіслав до суду клопотання про необхідність продовження строку усунення недоліків позовної заяви на 10 днів.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду, матеріали адміністративної справи №727/5927/21 передано на розгляд головуючому судді Брезіній Т.М., у зв'язку із відставкою судді Дембіцького П.Д.
Ухвалою суду від 07.09.2021 р. матеріали адміністративної справи №727/5927/21 прийнято до провадження суддею Брезіною Т.М.
22.09.2021 р. заявником усунено недоліки позовної заяви, у зв'язку із чим судом вирішується питання про можливість відкриття провадження в даній справі.
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.
Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та цивільних, господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
При цьому, суд звертає увагу, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, а тому суду необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Натомість, суд звертає увагу, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу позивача або третіх осіб.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав та інтересів особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Судом встановлено, що предметом спору є оскарження п. 1.4. рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 249/14 від 10.06.2020 в частині надання дозволу ОСОБА_2 перевести жилі приміщення двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , які належать їй на праві приватної власності, загальною площею 40,50 кв.м., у нежилі.
Суд наголошує, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення майнового чи немайнового приватного права чи інтересу.
Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення безпосередньо пов'язане з правом власності - володіння, користування, розпорядження житловим майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 , третьою особою - ОСОБА_2 , а тому спір про оскарження п. 1.4. рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 249/14 від 10.06.2020 р. має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав та інтересів як позивача так і третіх осіб, за якими зареєстроване право власності на житлову нерухомість та стосовно якого було прийнято нормативно-правовий акт індивідуальної дії.
Таким чином, оскарження рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 249/14 від 10.06.2020 р., є спором щодо користування та розпорядження вказаним майном третьою особою, що вказує на спір про цивільне право.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду адміністративним судом, а тому суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративні справі.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4,19, 20, 171, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення складання.
Суддя Т.М. Брезіна