23 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3335/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами прощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 року №Ф-12296-51У,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника, звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач) у якому просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12296-51У від 11.11.2020 на ім'я ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 14.07.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
Ухвалою від 21.07.2021р. поновлений строк звернення до суду та відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2003 ОСОБА_2 зареєструвалася як фізична особа-підприємець та отримала відповідне свідоцтво про державну реєстрацію. 01 червня 2004 ОСОБА_2 змінила прізвище та ім'я на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про переміну прізвища, імені, по батькові, яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції міста Херсона серії НОМЕР_2 . 28 грудня 2004 ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де фактично знаходилася до липня 2021 року. Метою виїзду за кордон було працевлаштування у сфері догляду за літніми людьми, що підтверджується робочими візами за 2014-2020 роки та трудовим договором. 11 листопада 2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12296-51У на ім'я ОСОБА_2 . В оскаржуваній вимозі зазначено, що станом на 11 листопада 2020 року, позивачка має борг зі сплати єдиного внеску у сумі 32 834 грн. 56 коп. за 2017-2020 роки.
Стверджує, що свідоцтво позивачки про державну реєстрацію ФОП є недійсним, відтак вона не є платником ЄСВ. Із вказаних підстав просить задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що позивачем оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2020 №0-12296-51, яка прийнята щодо ОСОБА_2 з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 . У ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 . Позивач надав до суду свідоцтво про переміну прізвища, імені, по-батькові громадянки ОСОБА_2 , яка змінила прізвище та ім'я на ОСОБА_1 . Відповідно до АІС «Податковий блок» за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 обліковується платник податків ОСОБА_2 . Стверджує, що представником позивача не підтверджено належними доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 це одна й та сама особа. До позову додано документи, які стосуються саме ОСОБА_1 та свідоцтво відповідно до якого ОСОБА_2 не змінювала по-батькові. До того ж, у ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , а у ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
09 грудня 2003 ОСОБА_2 зареєструвалася як фізична особа-підприємець та отримала відповідне свідоцтво про державну реєстрацію.
Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові, яке видане 01.06.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції міста Херсона серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 змінила прізвище та ім'я на ОСОБА_1 .
28 грудня 2004 ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де фактично знаходилася до липня 2021 року.
11 листопада 2020 року ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12296-51У на ім'я ОСОБА_2 . В зі сплати єдиного внеску у сумі 32 834 грн. 56 коп. за 2017-2020 роки.
Вважаючи дану вимогу протиправною, позивачка звернулась до суду.
Спір між сторонами стосується правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12296-51У від 11.11.2020р.
Позивачка стверджує, що дана вимога стосується її, а відповідач вважає, що спірна вимога стосується іншої особи.
Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12296-51У від 11.11.2020р. складена на ім'я « ОСОБА_3 », рнокпп НОМЕР_1 .
Позивачка ОСОБА_4 - рнокпп НОМЕР_3 .
У даних осіб на співпадають ні по-батькові, ні ідентифікаційний код.
На підтвердження того, що « ОСОБА_3 », рнокпп НОМЕР_1 та ОСОБА_1 - рнокпп НОМЕР_3 є однією особою представник позивачки надав наступні докази:
- свідоцтво про восьмирічну освіту ОСОБА_2 ;
- атестат про середню освіту ОСОБА_2 ;
- диплом про професійно-технічну освіту ОСОБА_2 ;
- паспорт моряка ОСОБА_2 ;
- трудову книжку ОСОБА_2 ;
- роздруківки ідентифікаційного номера.
Суд не бере до уваги докази, надані позивачем на підтвердження того, що « ОСОБА_3 », рнокпп НОМЕР_1 та ОСОБА_1 - рнокпп НОМЕР_3 є однією особою, оскільки дані документи підтверджують лише їх приналежність одній особі - ОСОБА_2 . А надані представником позивача «роздруківки ІНН» взагалі не містять посилання на прізвище, ім'я та по-батькові осіб, яким вони видані.
Суд відмічає, що представник позивача не надав суду жодного належного та допустимого доказу отримання ОСОБА_2 рнокпп НОМЕР_1 , також відсутнє рішення суду про встановлення такого факту у судовому порядку.
За таких обставин, суд прийшов до наступних висновків: по-перше, спірна вимога стосується сплати ЄСВ ОСОБА_2 рнокпп НОМЕР_1 , позивачка до зміни прізвища та імені була ОСОБА_2 , при чому по-батькові позивачка не змінювала відтак довести що вона є тією самою особою не може; по- друге, ОСОБА_2 присвоєний рнокпп НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 - рнокпп НОМЕР_3 , позивачка не надала доказів про присвоєння рнокпп НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Щодо порушеного права позивачки, яке вона просить суд захистити, суд зазначає наступне.
Мотивуючи підстави для звернення до суду, позивачка зазначила, що спірна вимога стосується її особисто.
Надаючи оцінку наявності порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджують позивачі, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
Як описано вище, представник позивачки не підтвердив належними та допустимими доказами приналежність спірної вимоги саме ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_3 .
Відтак відсутність порушеного права має наслідком відсутність судового захисту.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову.
За правилами ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 111060000