Справа № 420/12876/21
24 вересня 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про:
визнання протиправним та скасування п.5 Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142-VIII від 24.06.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» у частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 0000 га, яка розташовано на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки громадянам: 5.29 ОСОБА_1 ;
зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарського у відповідності з пунктом «б» частини 1 саттті 121 ЗУ України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка або земельної ділянки кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28, 5436 га, за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами села Качурівка чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га за межами села Мардарівка Подільського району Одеської області або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122983400, зона 01, квартал 002, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; за межами с. Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона 01, квартал 001, площа більше 10 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, за межами села Вишневе, яка позначена на Публічній кадастровій карті архівний кадастровий номер 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998,77 кв.м.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
Земельний кодекс України встановлює порядок набуття права власності у межах норм безоплатної приватизації на конкретну земельну ділянку - шляхом подання клопотання із обов'язковим зазначенням місця розташування земельної ділянки, яке є основним критерієм для вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою або відмови в цьому.
На думку ОСОБА_1 , нею було дотримано усі вимоги, передбачені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, щодо порядку звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, змісту такого клопотання, а також необхідних документів та матеріалів, які повинні бути додані до нього.
Проте, як зазначає ОСОБА_1 , Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області протиправно та безпідставно позбавила її права на отримання земельної ділянки у нормах безоплатної приватизації, відмовивши із прийняттям рішення з підстав, які не відповідають вимогам частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Ухвала про відкриття провадження по справі отримана Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки 03 серпня 2021 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.35).
Однак, у встановлений судом строк (п'ятнадцятиденний) відповідачем відзиву на позовну заяву до суду не подано.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Проте, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин, може бути кваліфіковано судом, як визнання позову. Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 24 вересня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
10.06.2021 року, ОСОБА_1 звернулась до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарського у відповідності з пунктом «б» частини 1 саттті 121 ЗУ України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка або земельної ділянки кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28, 5436 га, за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами села Качурівка чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га за межами села Мардарівка Подільського району Одеської області або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122983400, зона 01, квартал 002, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; за межами с. Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона 01, квартал 001, площа більше 10 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, за межами села Вишневе, яка позначена на Публічній кадастровій карті архівний кадастровий номер 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998,77 кв.м. (а.с.7).
До клопотання ОСОБА_1 було надано копію паспорту та реєстраційного номеру платника податків (а.с.8-9), а також графічні матеріали з офіційної земельної карти Держгеокадастру (а.с.10-11).
Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142 - VІІІ від 24.06.2021 року «Про відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з неможливістю визначення місця земельної ділянки (а.с.12-13).
Вважаючи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправною, а своє право на безоплатну приватизацію земель - порушеним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України №2768-III від 25.10.2001 року (далі - Земельний кодекс України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У силу пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин та виключену на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021 року) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, проте суд звертає увагу, що якщо земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб - додається погодження землекористувача.
Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Суд звертає увагу, що Земельним кодексом України визначена саме вмотивована відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стала неможливість визначення місця розташування земельної ділянки (а.с.12 зворотній бік).
Тобто, фактично, відмовою позивачеві у наданні дозволу для розробки проекту землеустрою слугувало те, що до клопотання ОСОБА_1 було надано декілька викопіювань з публічної кадастрової карти (надано декілька графічних матеріалів), а одне клопотання, на думку відповідача, передбачає надання лише одного графічного матеріалу з зазначенням однієї бажаної земельної ділянки.
Оцінюючи підставу відмови Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Перш за все, суд наголошує, що підставою відмови у наданні дозволу може бути:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У свою чергу, публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру.
У розумінні статті 1 Закону України №3613-VI від 07 липня 2011 року «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI), Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Частиною 5 статті 5 Закону №3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.
У відповідності до положень частин 1, 8 статті 9 вказаного Закону, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).
Частиною 1 статті 15 Закону № 3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
У свою чергу, суд наголошує, що стаття 118 ЗК України не містить будь-яких особливих вимог до графічних матеріалів, крім зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що додані позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою графічні матеріали (викопіювання) на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб'єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості та містить прив'язку земельної ділянки до відповідного населеного пункту, площу бажаної земельної ділянки.
Крім того, суд зазначає, що статтею 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» №742-IV від 15.05.2003 року передбачено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки у розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки у межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.
З огляду на принципи, визначені у Конституції України стосовно того, що «дозволено все, що не заборонено законом» та щодо «обов'язкової діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування виключно в межах Конституції України та законодавства України», земельне законодавство не містить заборони чи обмеження у межах однієї процедури приватизації одночасно отримати дві земельні ділянки, однак, у межах норм безоплатної приватизації.
Таким чином, суд не вбачає порушення норм чинного законодавства у тому, що до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, позивачем було надано декілька графічних матеріалів.
Крім того, суд звертає увагу, що у разі надання документів з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган мав право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки.
У даному випадку, якщо відповідачеві було незрозуміло яку саме земельну ділянку бажає отримати ОСОБА_1 , відповідач мав можливість у межах місячного строку, звернутися до позивача та запропонувати надати до клопотання уточнююче викопіювання з публічної кадастрової карти.
Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу та не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) у межах встановленого законом місячного строку.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність обґрунтованості рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №1242 - VІІІ від 24.06.2021 року «Про відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування п. 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №1242 - VІІІ від 24.06.2021 року «Про відмову у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства», у частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки 5.29 ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності з пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне.
Завдання адміністративного судочинства полягає у гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов'язок контролю легальності дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що слугували підставою для відмови у наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою та не надав достатньо доказів, суд зазначає, що з метою захисту порушених прав позивача, ефективним та належним є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.06.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.
Суд зауважує, що зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі, суд перебирає на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.
У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача видати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, буде ефективним та належним засобом захисту порушених прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.
Судом встановлено, що під час подання позовної заяви ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.
Крім того, разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 гривень.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Судом встановлено, що 20.05.2021 року, між ОСОБА_1 та адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем було укладено договір про подання професійної правничої допомоги (а.с.22).
Відповідно до п. 1.1 договору, адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Згідно Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 20.05.2021 року вартість робіт, наданих адвокатом складає 4500,00 гривень та включає в себе: зустріч з заявником, вивчення рішення Куяльницької ОТГ, підготовка клопотання до Куяльницької ОТГ про надання дозволу - 1 години 1000,00 гривень; вивчення рішення Куяльницької ОТГ, надання консультації заявнику - 1 година 1000,00 гривень; збір доказів та підготовка позову для подання до Одеського окружного адміністративного суду - 2 години 2000,00 гривень; приїзд до с. Байтали на зустріч з замовником, підготовка акту виконаних робіт та заяви на відшкодування судових витрат, консультація клієнта - 1 година 1000,00 гривень (а.с.23).
На підтвердження наданих послуг позивачем було надано до суду акт виконаних робіт від 19.07.2021 року та копію квитанції про сплату гонорару у розмірі 4500,00 гривень (а.с.24-25).
Водночас, суд зазначає, що ані позивачем, ані його представником не було надано до суду жодного доказу здійснення витрат на проїзд адвоката на зустріч з клієнтом до с. Байтали про який він зазначає у Додатку №1 до договору про надання правової допомоги та в акті виконаних робіт.
Суд звертає увагу, що адресою реєстрації позивача є м. Подільськ, адвоката - смт. Любашівка, а тому, суду не зрозуміло необхідності проведення зустрічей адвоката з клієнтом у с. Байтали.
Крім того, дана адміністративна справа є типовою справою незначної складності, а тому, суд вважає необґрунтованим тричі надавати консультації позивачеві.
Також, суд зазначає, що виконані адвокатом роботи з надання консультації заявнику, вивчення оскаржуваного рішення, збирання доказів - охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позовної заяви, а тому не є такими, що належать до стягнення.
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача 500,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.
Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66300, м. Подільск, вул. Соборна 105, код ЄДРПОУ 04379835) про визнання протиправним та скасування п.5 Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142-VIII від 24.06.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» у частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 0000 га, яка розташовано на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки громадянам: 5.29 ОСОБА_1 ; зобов'язання Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарського у відповідності з пунктом «б» частини 1 саттті 121 ЗУ України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка або земельної ділянки кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28, 5436 га, за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами села Качурівка чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га за межами села Мардарівка Подільського району Одеської області або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122983400, зона 01, квартал 002, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; за межами с. Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона 01, квартал 001, площа більше 10 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, за межами села Вишневе, яка позначена на Публічній кадастровій карті архівний кадастровий номер 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998,77 кв.м. - задовольнити частково.
Пункт 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142-VIII від 24.06.2021 року «Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства» у частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2, 0000 га, яка розташовано на території Куяльницької сільської ради, Подільського району, Одеської області, у зв'язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки громадянам: 5.29 ОСОБА_1 - визнати протиправним та скасувати;
Зобов'язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10 червня 2021 року, про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарського, у відповідності з пунктом «б» частини 1 саттті 121 ЗУ України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка або земельної ділянки кадастровий номер 5122985100:01:003:0460 - 28, 5436 га, за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами села Качурівка чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га за межами села Мардарівка Подільського району Одеської області або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту Коси Слобідка - позначена на публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122983400, зона 01, квартал 002, площею більше 29,5689 га, яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; за межами с. Коси, яка позначена на кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона 01, квартал 001, площа більше 10 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315, за межами села Вишневе, яка позначена на Публічній кадастровій карті архівний кадастровий номер 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998,77 кв.м., з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 908,00 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379835) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 500,00 (п'ятсот) гривень.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Балан Я.В.