Справа № 420/5297/21
24 вересня 2021 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, Площа Партизан, буд. 4; код ЄДРПОУ 04377753), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспрорт серії СМ746105, виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення №877-VІІ від 27.08.2020р., зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №877- VІІ від 27.08.2020р.;
зобов'язати Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області вирішити питання про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області та надати дозвіл на виготовлення землевпорядної документації щодо відведеної земельної ділянки (відповідно до приписів п. 2 ч.4 ст. 245 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №877-VІІ від 27.08.2020р. позивачу повторно відмовлено у виділенні земельної ділянки (повторний розгляд клопотання позивача проведено на виконання рішення суду від 10.06.2020р. у справі №420/1652/20). Оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу у задоволенні клопотання у зв'язку з затвердженням проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки ОСОБА_2 , чим було порушено приписи ст. 118 ЗК України та постанови Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №463/3375/15-а. Проте, з урахуванням ч.7 ст.118 ЗК України, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 27.03.2018р. у справі №463/3375/15-а, позивач зазначив, що з урахуванням приписів ст.ст. 116, 118 ЗК України місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. Підставою для відмови не може бути надання раніше аналогічного дозволу іншому заявнику.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25858/21 від 21.05.2021р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішується питання регулювання земельних відносин. Приписами ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Сільська рада в особі її керівника не має законних підстав для впливу на волевиявлення депутатів під час голосування, тому належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду. Крім того, 23.11.2020р. на обрану позивачем земельну ділянку надано право власності ОСОБА_2 .
31.05.2021р. (вх. № ЕП/14646/21) від позивача надійшла відповідь на відзив.
30.07.2021р. (вх. № 41540/21) від Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області надійшли пояснення по справі.
26.08.2021р. (вх. № ЕП/22612/21), 27.08.2021р. (вх. № ЕП/22726/21) від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою від 07.04.2021 р. позивача звільнено від сплати судового збору за подання позову.
Ухвалою від 07.04.2021 р. прийнято до розгляду позовну заяву; відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; визначено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 04.06.2021 р. зобов'язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області надати до Одеського окружного адміністративного суду у строк до 22 червня 2021 р. засвідчені належним чином копії: документів, на підтвердження факту затвердження проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ОСОБА_2 ; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ; призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 30.06.2021 р.
Ухвалою суду від 18.06.2021р. від визначено розгляд справи, призначений на 30.06.2021 р. на 11 год. 00 хв., здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon” (https://vkz.court.gov.ua - “EasyCon”).
Ухвалою від 30.06.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 26.08.2021 р.
Ухвалою від 26.08.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.09.2021 р.
До судового засідання 21.09.2021 р. всі учасники справи не з'явились, явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.
Згідно ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.07.2019 р. звернувся до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області із клопотанням про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації. До клопотання надано викопіювання з кадастрової карти України із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 25-27).
Рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 697-VII від 22.08.2019 р. ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка, рішенням сесії сільської ради № 746-VII від 06.06.2014 р. виділена жителю с. Нерубайське. Зокрема вказано, що сільська рада надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) громадянину ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020р. у справі №420/1652/20 визнано протиправним та скасовано рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №697-VІІ від 22.08.2019 р.; зобов'язано Нерубайську сільську раду Біляївського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд з врахуванням висновків суду.
Рішенням Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області №877-VІІ від 27.08.2020р. (п.3 рішення) на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2020р. у справі №420/1652/20 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у зв'язку з затвердженням проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с. 6).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим засадам.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Однак, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.
У цій справі правовідносини стосуються правомірності рішення органу місцевого самоврядування, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у зв'язку з затвердженням проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки ОСОБА_2 .
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 23.11.2020р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121084200:02:001:2374, площею 0,6 га (номер запису про право власності 39431622), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 46).
З огляду на вищенаведені обставини справи, дослідивши доводи учасників справи та вимоги процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки стосується земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за третьою особою ОСОБА_2 , а відповідно існує спір про право.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За ч. 4 ст. 11 ЦК України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставою виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за нормами Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
В свою чергу розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постановах від07 листопада 2018 року у справі № 515/42/17 (К/9901/43043/18), 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16, від 12 червня 2019 року у справі №749/942/18 та від 13 лютого 2019 року у справі № 820/688/17, а також Верховний Суд в постанові від 18 серпня 2020 року у справі №260/800/19.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Закріплене у вказаній нормі «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36).
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France, заява № 88/1991/340/413).
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 р. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене, враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 295, 297 КАС України, суд
Закрити провадження у справі № 420/5297/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, Площа Партизан, буд. 4; код ЄДРПОУ 04377753), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; паспрорт серії СМ746105, виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення №877-VІІ від 27.08.2020р., зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 239 КАС України).
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Суддя Г.П.Самойлюк
.