Дата документу 20.09.2021
Справа № 334/3746/21
Провадження № 2/334/2895/21
20 вересня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Панасюри Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні В обґрунтування позову зазначила, що з 22.09.1998 року по 19.01.2021 року знаходилася у трудових відносинах з ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя». Середньоденна заробітна плата її складає 233 грн. 77 коп., просить стягнути на її користь заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 8 921 грн. 83 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 19.01.2021 року по 25.05.2021 року включно, у кількості 87 робочих днів, що складає у сумі 20337 грн. 99 коп. та понесені на момент розгляду справи судові витрати.
Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи рекомендованою кореспонденцією, наданий час для подання відзиву та заперечень.
08.07.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, що станом на 01.07.2021 року заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 частково погашено, та складає 5532,51 грн. Стосовно середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважають, що наданий розрахунок невірний, оскільки позивач здійснює розрахунок середнього заробітку за 87 робочих днів за період, що не є вірним, оскільки ця дата є датою звільнення і одночасно останнім робочим днем позивача. Тобто затримка розрахунку виникла з 20.01.2021 року і становить 86 днів, відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складатиме 20104,22 грн.
Відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову у частині фактично сплаченої ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» заборгованості по заробітної плати в сумі 3389,32 гривень, відмовити в задоволенні позову в частині середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні. Також не погоджується з сумою витрат на адвокатську (правничу) допомогу.
17.09.2021 року. ОСОБА_1 надала суду клопотання про зміну позовних вимог, в якому зазначила, що з 22.09.1998 року по 19.01.2021 року знаходилася у трудових відносинах з ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя». Середньоденна заробітна плата її складає 233,77 грн. Вважає, що має право на виплату її середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 19.01.2021 по 17.09.2021 кількість робочих днів становить 167 днів. Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 39 039, 59 грн. (233,77 грн. X 167 днів).
Окрім того, за час розгляду справи відповідачем частково виплачена заборгованість із заробітної плати. На 16.09.2021 розмір заборгованості із виплати заробітної плати складає 5064,82 грн. Також просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя», понесені на момент розгляду справи судові витрати.
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Вельможко А.І. надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю. Заяву підтримала в позовному обсязі, просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача у порядку спрощеного провадження. Підтримав позицію, викладену у відзиві за позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч.1 ст. 21 вказаного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Судом встановлено, що 22.09.1998 року по 19.01.2021 ОСОБА_1 знаходилася у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя», що підтверджується записом трудової книжки (а.с.11,12).
Згідно із розрахункового листа ПАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» за січень 2021 року розмір заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 становить 20494,47 грн. (а.с. 13)
Відповідно до довідки ПАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» від 17.03.2021 року, розмір заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 становить 14 371,24 грн. Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 233,77 грн. (а.с. 14)
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться у день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
17.09.2021 року позивач ОСОБА_1 повідомила, що станом на 16.09.2021 року розмір заборгованості зменшився та складає 5064,82 грн., однак суттєво збільшився час затримки розрахунку при звільненні, та становить тепер 167 робочих днів.
Відповідачем ПАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» обов'язки по виплаті заробітної плати не виконувалися належним чином, через що позивачка була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав, на час розгляду справи заборгованість не погашена належним чином, та становить 5064,82 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Таким чином, нормою статті 117 КЗпП України встановлено обов'язок для роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем належним чином, що призвело до затримки розрахунку при звільненні, при цьому посилання відповідача на відсутність коштів для сплати заробітної плати не є підставою для відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Кількість днів затримки з дати звільнення (19.01.2021 року) станом на дату винесення рішення за період з 20.01.2020 по 20.09.2021 року становить 167 робочих днів.
Таким чином, нарахування виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку має провадитися таким шляхом: розмір середнього заробітку позивача на кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні, який становить - 39 039,59 грн. (233,77 грн. X 167 днів).
Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.
Згідно ст..18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13» передбачено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідним обов'язком роботодавця та працівника, суд повинен визначати суму, що підлягає стягненню без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Отже, зважаючи на наведене сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.
Згідно із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц. суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи те, що відповідачка ОСОБА_1 понесла судові витрати на оплату послуг адвоката, вона має право на їх відшкодування, оскільки, рішення ухвалено на її користь.
Вимогами ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вимогами ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Позивачем на підтвердження заявлених нею до відшкодування судових витрат на правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №22/2021 від 18.02.2021 року, розрахунок№1 суми оплати за правничу допомогу від 18.02.2021 року, опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 25.05.2021 року та оригінал квитанції на суму 3000 грн.
Представником відповідача подані заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу з посиланням на те, що вони не є співмірними із складністю справи, фактично витраченим адвокатом часом та обсягом відповідних послуг, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні вказаних вимог.
Оцінивши подані представником відповідача заперечення, які суд знаходить не обгрунтованими, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, позивачкою сплачено судовий збір у сумі 908 грн., у зв'язку зі зверненням із позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки.
Також, оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст.76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» (69008, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 05402588) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН. НОМЕР_1 , заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 5064,82 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 39039,59 грн., сума без відрахування обов'язкових платежів та зборів, а всього 44 104,41 (сорок чотири тисячі сто чотири гривні 41 коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» (69008, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 05402588) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН. НОМЕР_1 , витрати на витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн., та судовий збір у сумі 908 грн., а всього 3908 грн. (три тисячі дев'ятсот вісім гривень.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя» (69008, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 05402588) на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Баруліна Т.Є.