Справа № 522/7042/21
Провадження № 2/522/6388/21
16 вересня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі :
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Середи А.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,
19.04.2021 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. Позов обґрунтовано тим, що 15.10.2005 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який 29.07.2020 розірвано рішенням Приморського районним судом м. Одеси. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє синів - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Згідно з заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2019 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на двох дітей в розмірі 8 000,00 грн щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, відповідно до закону починаючи з 19.12.2018 і до досягнення дітьми повноліття. Однак, про ухвалення даного рішення позивач дізнався випадково, так як суд ухвалив його без його присутності та не брав до уваги його матеріальне становище. На теперішній час у позивача наявна заборгованість по несплаті аліментів, у зв'язку з тим, що зазначена вище сума для нього є непосильним тягарем. Окрім того, він опинився в скрутному матеріальному становищі, не працює з підстав погіршення здоров'я, та перебуває на диспансерному обліку в ООД з 29.11.2002 по теперішній час та на його утриманні перебувають батьки пенсіонери. У зв'язку з чим, просив суд зменшити розмір аліментів з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн.
30.06.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_6 позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволені позову, так як підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.
12.07.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог, а тому просив суд задовольнити позов.
13.07.2021 ухвалою суду витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) відомості про доходи ОСОБА_1 з 01.01.2020 по дату видачі довідки.
13.08.2021 до суду від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області надійшла відповідь про матеріальний стан позивача, згідно якої його дохід у першому кварталі 2020 року становить 37 552,35 грн, у другому - 37 795,64 грн та у третьому - 22 137,39 грн. Відомості про наявність доходу позивача у четвертому кварталі 2020 року та у 2021 році у довідці відсутні.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 15.10.2005 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який 29.07.2020 рішенням Приморського районного судом м. Одеси розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє синів - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2019 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей в розмірі 8 000,00 грн щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, відповідно до закону починаючи з 19.12.2018 і до досягнення дітьми повноліття.
Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_1 аліменів в сумі 8 000,00 грн суд виходив з того, що відповідач є працездатною людиною за станом здоров'я та спроможний платити аліменти на утримання дітей. Відомостей щодо перебування у відповідача інших осіб на утриманні суду не надано. Згідно листа Головного управління ДФС в Одеській області від 22.04.2019 вих. №11013/9/15-32-08-02-13 ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як СПД-фізична особа, проте згідно електронного реєстру станом на 09.04.2019 звітність за 2018 рік ним не подавалась. Доказів того, що відповідач офіційно працевлаштований суду не надано.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2019, яким з нього стягнуто аліменти на утримання двох дітей ухвалене за його відсутності та не врахованого його матеріальне становище.
Разом з тим, позивачем не надано належних доказів того, що його матеріальне становище станом на дату звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів погіршилося, оскільки позивач зазначає, що з 2018 року опинився у вкрай тяжкому матеріальному становищі, а рішення яким з нього стягнуто аліменти на утримання дітей ухвалене Приморським районним судом м. Одеси 09.09.2019, яким встановлено зокрема, що ОСОБА_1 не має доходу та не сплачує коштів на утримання дітей. Крім того, судом встановлено, що в період з листопада 2019 року по лютий 2020 року та у червні - липні 2020 року позивач сплачував аліменти у повному обсязі, а у березні - травні 2020 року - частково, що свідчить про наявність у позивача можливості працевлаштуватися та сплачувати аліменти.
У судовому засіданні позивач підтвердив те, що як на час ухвалення заочного рішення так і на час розгляду даної справи він не мав офіційної заробітної плати, його дохід є нестабільним. За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріальне становище позивача станом на 2021 рік у порівнянні з 2019 роком не змінилось.
Щодо стану здоров'я позивача у порівнянні з тим, який існував на момент прийняття заочного рішення Приморським районним судом м. Одеси від 09.09.2019, то згідно з наданою до суду медичною довідкою від 12.05.2014 у позивача наявне захворювання, а саме саркома м'яких тканин правого зап'ястя та з 29.11.2002 по день видачі довідки ОСОБА_1 перебував на диспансерному обліку в ООД. Доказів існування у позивача зазначеної хвороби станом на час розгляду справи судом позивачем не надано та у судовому засіданні підтверджено, що стан його здоров'я у порівнянні з 2019 роком не змінився.
Водночас слід зазначити, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач допомагає батькам пенсіонерам без доведення погіршення стану його здоров'я чи майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей та суперечитиме їх інтересам, а тому посилання позивача на те, що на його утриманні знаходяться батьки пенсійного віку відхиляються судом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено погіршення стану його здоров'я чи матеріального становища після ухвалення Приморським районним судом м. Одеси заочного рішення від 09.09.2019, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалю суду від 11.05.2021 ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи відмову у задоволенні позову, з позивача відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в дохід держави підлягає стягненню 908,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 908,00 грн судового збору в дохід держави.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення суду буде складений протягом п'яти днів.
Суддя І.А. Павлик
Повний текст рішення суду складено 23.09.2021.