Справа 237/2618/21
Номер провадження 2/237/1102/21
03.09.2021 року м. Курахове
Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сенаторова В.А.,
при секретарі судового засідання Лахно Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Курахове Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
Позивачка звернулась до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 4 лютого 2021 року шлюб між сторонами було розірвано. В період спільного життя у них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ухиляється від покладених на нього обов'язків по утриманню дітей, офіційно не працює. На підставі викладеного позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, повідомлена про час, дату та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки не повідомила.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений про час, дату та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки не повідомив.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Всебічно, об'єктивно, повно, безсторонньо та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі письмові докази та пояснення учасників провадження, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний їхній зв'язок у їх сукупності, суд дійшов до висновків, які наведені нижче.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.01.2018 року, виданого повторно, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками вказано: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.01.2018 року, виданого повторно, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками вказано: мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_2 .
З копії рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 04.02.2021 року встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Неповнолітні діти проживають з ОСОБА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1443-6822 від 19.02.2018 року, №1443-44983 від 19.02.2018 року, №14-23-44984 від 19.02.2018 року.
Згідно копії наказу (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) № 224-к від 26.08.2021 року, виданого Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване управління № 112 «Стальконструкція», ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням з 26.08.2021 року.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умова життя, необхідних для розвитку дитини.
В силу ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 Сімейного кодексу України гарантовано, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання та виховання дітей. Правовідносини між сторонами випливають із аліментних зобов'язань батьків щодо утримання дітей і врегульовані нормами глави 15 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 180 СК України та роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що неповнолітні діти проживають із матір'ю - позивачем по справі, та знаходиться на її утриманні, відповідач не надав доказів того, що він виконує покладений на нього обов'язок щодо утримання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Встановлюючи розмір стягнення аліментів, суд виходить з положень ст. 182 Сімейного кодексу України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. (ч. 1 ст. 182 СК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд враховує, що відповідач не працює, відомості про його доходи в матеріалах справи відсутні. Водночас відповідач є працездатним, а тому може офіційно працевлаштуватися та отримувати заробітну плату і виконувати передбачений законом обов'язок щодо утримання дітей.
Крім того, сторони не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну (збільшення/зменшення) розміру аліментів згідно ст. 192 СК України.
Положеннями ч. 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Отже, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме - стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дітей.
Враховуючи, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору в дохід держави, вказані витрати згідно ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 180, 182-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 82, 131, 141, 223, 247, 280, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від 20.07.2021 року і до повноліття дітей.
Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятьсот вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Мар'їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Сенаторов