23 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 520/1362/21
адміністративне провадження № К/9901/33727/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року
у справі №520/1362/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області про стягнення суддівської винагороди,
09 вересня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України - у зв'язку з наявністю підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України.
Скаржник вказує, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме працівників апарату та інших суддів Коломацького районного суду Харківської області.
За приписами пункту 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
З змісту оскаржуваних рішень установлено, що за на наслідками розгляду цієї справи визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківської області з приводу оплати праці судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 (нарахування та виплати суддівської винагороди) у період 18 квітня 2020 року - 28 серпня 2020 року у порядку статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести оплату праці судді Коломацького районного суду Харківської області ОСОБА_1 (нарахування та виплату суддівської винагороди) за період 18 квітня 2020 року - 28 серпня 2020 року у порядку статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», провівши платіж на погашення боргу у загальній сумі 87 869,99 грн. Звернуто до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
Тобто, зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує що у цій справі вирішувалось питання про права та інтереси саме позивача - ОСОБА_1 , а не працівників апарату та інших суддів Коломацького районного суду Харківської області.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
На указане скаржнику вже зверталась увага ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2021 року (провадження №К/9901/28912/21).
З урахуванням викладеного, Суд уважає обґрунтування скаржника недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі.
Суд, також, звертає увагу заявника, що вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий судовий розгляд (як це передбачено частинами другою, третьою статті 353 КАС України), а скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, що передбачено статтею 351 КАС України.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №520/1362/21.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 169, 328, 330, 332 КАС України Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №520/1362/21 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Суддя Верховного Суду