Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3982/21 Головуючий у 1-й інст. Воробйова Т. А.
Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.
23 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу № 296/3982/21 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених конституційних прав, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Воробйової Т.А. в м. Житомирі,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 127500,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначила, що у провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебувала позовна заява про визнання нечинним висновку №185-П/2013 та рішення 24 сесії Житомирської міської ради від 11.07.2013 №587, справа №295/12002/13-а, у якій Корольовський районний суд м. Житомира ухвалив законну та обґрунтовану постанову від 16.02.2016, на яку Виконавчий комітет Житомирської міської ради, зловживаючи процесуальними правами, 07.06.2016 подав апеляційну скаргу.
На думку позивача зазначена апеляційна скарга є незаконною, необґрунтованою, подана з численними порушеннями вимог процесуального законодавства, містить безпідставні доводи та незаконні висновки, викладена з істотними порушеннями вимог законодавства, чим порушені конституційні права позивача.
Вказала, що протиправні дії відповідача призвели до погіршення стану її здоров'я. Завдані душевні страждання позбавили її можливостей реалізації звичок та бажань, спричинили погіршення відносин з оточуючими, інші негативні наслідки. Дії відповідача призвели до погіршення життєвих зв'язків позивача та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя..
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати. Посилається, зокрема, на те, що відповідач у справі №296/12002/13-а незаконно 07.06.2016 року подав апеляційну скаргу на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2016 року, без наявності цієї постанови, та зазначив, що резолютивну частину він отримав 28.05.2016, а повний текст - 28.03.2017 року. Відповідач незаконно зазначив, що міською радою дотримано десятиденний строк на апеляційне оскарження. В апеляційній скарзі незаконно викладено висновок про непорушення жодних прав ОСОБА_1 та заподіяння їй тих чи інших страждань.
У зазначеній апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд у рішенні від 13.08.2021 року зробив висновки, які не відповідають обставинам позовної заяви, наголошує, що відповідач у відзиві на позовну заяву безпідставно вказав, що позивачем не підтверджено належними доказами факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. ОСОБА_1 зазначає, що Богунський районний суд надав привілеї відповідачу, щоб приховати його протиправні дії при складанні відзиву на позовну заяву. Суд у рішенні від 13.08.2021 року незаконно виклав численні висновки, які не відповідають обставинам справи.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Змістом статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що в провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебувала адміністративна справа №296/12002/13-а за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення та відшкодування моральної шкоди.
За результатами розгляду вказаної справи Корольовським районним судом м. Житомира 16.02.2016 винесено постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено, визнано нечинним рішення-висновок №185-П-2013 Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого комітету Житомирської міської ради та стягнуто з виконавчого комітету Житомирської міської ради 100 000,00 грн моральної шкоди.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Житомирська міська рада подала до Житомирського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу від 07.06.2016.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 апеляційну скаргу Житомирської міської ради задоволено, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2016 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання нечинними рішення-висновку №185-П-2013, рішення-рекомендації постійної депутатської комісії від 23.05.2013, рішення №587 від 11.07.2013 та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, якою скасовано постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2016, залишено без змін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що моральну шкоду їй завдано протиправними діями, які полягають в тому, що виконавчий комітет Житомирської міської ради подав незаконну, необґрунтовану, з істотними порушеннями процесуального законодавства, апеляційну скаргу на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2016, яка постановлена за результатами розгляду адміністративної справи №296/12002/13-а, чим, на думку позивача, порушив її конституційні права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу на обґрунтування своїх позовних вимог.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачем не доведено, що її права порушені і це є підставою для відшкодування моральної шкоди, не доведено протиправність дій відповідача, які призвели до завдання позивачу моральних страждань, позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують заподіяння моральних страждань, спричинення шкоди здоров'ю, інших втрат немайнового характеру, не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою.
Аргументи апеляційної скарги є викладом хаотичної інформації та скарг щодо обставин справи і не мають під собою жодних законних та розумних підстав дійти висновку про незаконність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Незгода позивача з фактом подачі апеляційної скарги Житомирською міською радою на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16.02.2016 та дотримання строку на її апеляційне оскарження пов'язана із здійсненням стороною своїх процесуальних прав та обов'язків в межах розгляду адміністративної справи та не може свідчити про факт заподіяння такими діями відповідача моральної шкоди іншій стороні в контексті положень ст. 23, 1173 ЦК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді