Справа № 640/16933/19 Головуючий у І інстанції - Качур І.А.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
22 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Концерну «Військторгсервіс» до Головного управління ДПС м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Концерн «Військторгсервіс» звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2019 року № 0422931213 та № 0422971213, видані Головним управлінням Державної Фіскальної служби у м. Києві, якими встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та нараховано штрафні санкції на загальну суму 694 713, 30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою протиправно встановлено порушення ним граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість. Контролюючим органом визначено, що платежі Концерну за період з 23.11.2018 року по 16.04.2019 року на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість, сплачувалися в рахунок погашення заборгованості по сплаті ПДВ, яка виникла у попередній період, з 17.05.2016 року по 20.03.2019 року. Однак такий висновок, на думку позивача, свідчить про порушення чинного законодавства та прав платника податків з огляду на те, що платежі неправомірно зараховувалися контролюючим органом в рахунок погашення попередньої заборгованості, що виникла у період до відкриття провадження у справі про банкрутство Концерну, в той час, як така ситуація виникла внаслідок невчасного проведення відповідачем мирової угоди.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було належним чином проведено мирову угоду по справі № 910/23971/16, поточні платежі Концерну «Військторгсервіс» зі сплати податку на додану вартість зараховувалися відповідачем як погашення минулого податкового боргу, який виник до відкриття провадження у справі про банкрутство Концерну, що призвело до протиправного нарахування штрафних санкцій, та виникнення помилково відображеного у обліку ГУ ДФС у м. Києві обов'язку Концерну «Військторгсервіс» здійснити сплату заборгованості з 17.04.2018, тобто з дня припинення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 910/23971/16.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Свої доводи обґрунтовує тим, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплати суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення, тобто податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно та відповідають нормам діючого законодавства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку дотримання Концерном «Військторгсервіс» вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено акт № 7940/26-15-12-13-20 від 16.04.2019 року, яким встановлено порушення Концерном граничних строків сплати ПДВ за період 17.05.2016 року -20.03.2019 року.
На підставі зазначеного акту ГУ ДФС у м. Києві було видано податкові повідомлення-рішення від 23.05.2019 року № 0422931213 та № 0422971213, якими позивачеві нараховано штрафні санкції на загальну суму 694 713, 30 грн.
Концерном «Військторгсервіс» в порядку адміністративного оскарження було подано скаргу до ДФС України, проте, рішенням про результати розгляду скарги від 01.08.2019 року № 36879/99-99-11-06-01-25 ДФС України залишила скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг у позивача виник за період з 17.05.2016 року по 20.03.2019 року, при цьому, платежі позивача за період з 23.11.2018 року по 16.04.2019 року на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість, зараховувались в рахунок погашення заборгованості по сплаті ПДВ, яка виникла у попередній період, в той час, як позивач сплачував цей податок за поточний період.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що така ситуація виникла внаслідок невчасного проведення відповідачем мирової угоди по справі № 910/23971/16 про банкрутство Концерну, яка виникла з вини відповідача.
Колегія суддів з цього приводу, зазначає наступне.
Так, Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2017 року по справі № 910/23971/16 було відкрито провадження у справі про банкрутство Концерну «Військторгсервіс». Судом введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 21.03.2017 року, тобто, фактично введено заборону на задоволення будь-яких кредиторських вимог, які можуть виникнути в майбутньому.
21.11.2017 року у рамках провадження у справі про банкрутство Концерну від Головного управління ДФС у місті Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 6 859 350, 65 грн. Враховуючи, що заборгованість зі сплати ПДВ, зазначена в акті, виникла до порушення провадження у справі про банкрутство Концерну, ГУ ДФС у м. Києві мало право включити суму заборгованості по сплаті ПДВ до загальної суми кредиторських вимог.
Ухвалою від 17.04.2018 року по справі № 910/23971/16 Господарський суд м. Києва затвердив мирову угоду у справі про банкрутство Концерну «Військторгсервіс», до якої увійшли кредиторські вимоги ГУ ДФС у м. Києві на суму 5 686 278, 27 грн.
Позивач наголошує, що мирову угоду було проведено лише 16.01.2019 року, що вбачається з електронного кабінету платника. Отже, починаючи з 16.01.2019 року, ГУ ДФС у м. Києві вносить до облікової картки платника податків щомісячні платежі відповідно до вимог мирової угоди по справі № 910/23971/16.
Так, умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII), статтею 19 якого встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Отже, з моменту порушення справи про банкрутство зупиняється виконання боржником зобов'язань щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, строк сплати яких настав на момент порушення справи про банкрутство, та виключається можливість стягнення таких зобов'язань за межами процедури банкрутства.
При цьому, за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, строк сплати яких настав до дня порушення справи про банкрутство, не нараховується штраф та пеня або інші фінансові санкції.
Тобто, зобов'язання боржника (позивача), строк виконання яких настав на дату порушення справи про банкрутство позивача, можуть виконуватись лише в процедурі провадження у справі про банкрутство у порядку господарського судочинства (конкурсні зобов'язання). Їх погашення у інший спосіб, у тому числі шляхом самостійного зарахування контролюючим органом у рахунок такого боргу платежів, спрямованих на сплату поточних зобов'язань, не ґрунтується на вимогах закону.
Як наголошувалось вище, грошові зобов'язання позивача виникли за період з 17.05.2016 року по 20.03.2019 року - до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та належать до конкурсних вимог.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2018 року у справі №910/23971/16 було затверджену мирову угоду, укладену між кредиторами та боржником (позивачем).
Відповідно до п. 5 розділу VI Наказу Міністерства фінансові України від 07.04.2016 року № 422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», визначено, що після надходження до органу ДФС відповідного рішення (ухвали, постанови) господарського суду (про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, про припинення провадження у справі про банкрутство, про введення процедури санації, про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство, про визнання мирової угоди недійсною та/або поновлення провадження у справі про банкрутство, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) дані судового рішення реєструються підрозділом судового оскарження в інформаційній системі органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, днем отримання від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу ДФС, або відповідальної особи, визначеної керівником органу ДФС для виконання таких функцій, із занесенням дати ухвали/постанови суду.
Після отримання від підрозділу судового оскарження відповідного рішення (ухвали/постанови) господарського суду підрозділ, до компетенції якого належить погашення заборгованостей, забезпечує відкриття в інформаційній системі органів ДФС справи банкрута шляхом внесення таких даних:
- податковий номер; найменування платника податків; назва документа;
- номер та дата прийняття рішення (ухвали, постанови) господарського суду.
Станом на дату винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів в ІКП платника-банкрута здійснюється остаточний розрахунок суми податкового боргу (заборгованості з єдиного внеску), що складається із:
- суми несплачених зобов'язань;
- суми штрафних санкцій; суми пені; облікові показники (операції), що фіксують (виділяють) суми боргу (заборгованості).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при належному виконанні зазначеного Наказу та вчасному проведенні мирової угоди, відповідач не повинен був зараховувати поточні платежі позивача у рахунок погашення минулої заборгованості, яка виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство Концерну, що призвело до протиправного нарахування штрафних санкцій, та виникнення помилково відображеного у обліку ГУ ДФС у м. Києві обов'язку позивача здійснити сплату заборгованості з 17.04.2018 року, тобто з дня припинення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 910/23971/16.
Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідно до ч. 5.1. ст. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21.11.2000 року № 600 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби прощення (списання) і розстрочення (відстрочення) податкової заборгованості платників податків при укладенні мирової угоди у справі про банкрутство» на підставі ухвали господарського суду про затвердження мирової угоди керівник органу державної податкової служби (або його заступник), за місцем реєстрації платника податків, зобов'язаний прийняти рішення про розстрочення (відстрочення) сум податкового боргу протягом трьох днів з дня отримання вказаної ухвали.
Проте з матеріалів справи не вбачається, що відповідне рішення було прийнято ГУ ДФС у м. Києві.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повністю встановлено обставини справи і прийнято законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова