Справа № 320/4655/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
23 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Федотова І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністра Милованова Тимофія Сергійовича про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
В своїй апеляційній скарзі апелянт просить замінити відповідача - Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на його правонаступника Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України.
Відповідно д о ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України» від 21 травня 2021 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.
Відповідно до Положення про Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 2020 року № 819, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпром) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінстратегпром є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну політику у сфері державного оборонного замовлення, у сфері оборонно-промислового комплексу, у літакобудівній галузі та забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері космічної діяльності (далі - стратегічні галузі промисловості).
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України (Мінстратегпром) не є правонаступником Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а тому клопотання позивача про процесуальне правонаступництво відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із заявою від 16.05.2019 року, в якій просив розглянути архівні матеріали Міністерства промислової політики щодо сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, в тому числі: надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи (13%); премії (10%); премії щомісячні; виплати при відпустці; грошова допомога та інше, як встановлено формою довідки постанови правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року за №15-1, та як такі надбавки, що виплачувались позивачу Міністерством промислової політики окрім посадового окладу, надбавки за ранг, вислугу років. Також, у заяві позивач наголосив, що інформація про складові заробітної плати є публічною інформацією і Мінекономрозвитку має надати відповідь на запит не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.05.2019 року №2102-12/22645-09 позивачу повідомлено, що інформацію про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років) державного службовця, який обіймає посаду, що є аналогічною тій, на якій працював позивач, було надано міністерством позивачу листами від 24.02.2017 року №2102-13/6097-17, № 2102-13/6098-17 та №2102-13/6099-17.
Також, зазначеним листом позивачу повідомлено, що документи Міністерства промислової політики України, з якого звільнявся позивач у зв'язку з виходом на пенсію, після завершення реорганізації, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», передано на зберігання до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України і Мінекономрозвитку не є розпорядником запитуваної інформації та вона не знаходиться у його володінні.
Позивач звернувся до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із заявою від 26.06.2019 року, в якій просив надати довідки про заробітну плату відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України №15-1, оформлені на час звернення позивача 03.06.2016 року та з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, від 06.04.2016 року №292, від 18.01.2017 року за №15.
Листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.07.2019 року №2102-12/27756-09 позивачу повідомлено, що відповідь на запитувану інформацію надано позивачу листами Мінекономрозвитку від 30.05.2019 року №2102-12/22645-09 та від 24.02.2017 року №2102-13/6097-17, № 2102-13/6098-17 та №2102-13/6099-17 (у формі довідок), на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 року №369/7989/16-а відповідно до форми довідки про заробітну плату, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 04.09.2013 року №15-1 «Про виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах №2а-8893/12/2670, №2а-4753/09/2670», яка діяла на момент звернення позивача (03.06.2016 року).
Позивач, не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся із данним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі по тексту - Закон №2939-VI).
Статтею 1 Закону №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша). Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга).
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Положеннями пункту 1 частини третьої статті 10 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (пункт перший частини першої).
Згідно приписів статті 19 Закону №2939-VI, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина перша). Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга). Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (частина третя). Письмовий запит подається в довільній формі (частина четверта). Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п'ята).
Статтею 20 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно положень пунктів 3, 4 частини другої статті 23 Закону №2939-VI, запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної або неповної інформації.
Як убачається зі змісту заяв ОСОБА_1 від 16.05.2019 року та від 26.06.2019 року, поданих до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, позивачем у вказаних заявах висловлено незгоду з діями міністерства щодо невключення до довідок про заробітну плату, які видані позивачу міністерством, надбавки за високі досягнення в роботі (13%) та премії у розмірі (10%), а також надання зазначених довідок у формі, що не відповідає постанові правління Пенсійного фонду України №15-1.
Зміст заяв позивача від 16.05.2019 року та від 26.06.2019 року по суті зведено до вимоги позивача до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України вчинити дії щодо включення до довідок про заробітну плату надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 13% та премії у розмірі 10% , а також вимоги видати позивачу довідки за формою та змістом, які відповідають постанові правління Пенсійного фонду України №15-1.
При цьому вказані заяви позивача не містять безпосередньої вимоги до Міністерства розвитку економіки, торгівлі сільського господарства України надати позивачу інформацію про розміри складових заробітної плати, а саме: надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 13% та премії у розмірі 10%, які виплачувались позивачу Міністерством промислової політики України.
Втім, як убачається з листів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.05.2019 року №2102-12/22645-09 та від 05.07.2019 року №2102-12/27756-09, заяви позивача від 16.05.2019 року та від 26.06.2019 року розглянуто міністерством відповідно до вимог Закону №2939-VI як запити на інформацію та повідомлено позивачу, зокрема, що документи Міністерства промислової політики України передано на зберігання до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, відповідно Мінекономрозвитку не є розпорядником запитуваної інформації та вона не знаходиться у його володінні.
Разом з тим, відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», постановлено, зокрема, утворити Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, реорганізувавши Міністерство промислової політики України.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу - Міністерство промислової політики України, ідентифікаційний код 00013942, припинено, про що до реєстру внесено запис від 23.12.2011 року №10731120016003210.
Переліком видів документів, пов'язаних із забезпеченням соціального захисту громадян, що мають надходити до архівних установ у разі ліквідації підприємств, установ, організацій, які не належать до джерел формування Національного архівного фонду, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2013 року №430/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.03.2013 року за №428/22960, віднесено, зокрема, відомості на виплату грошей (авансу, заробітної плати тощо), документи (протоколи, подання, анкети, акти) про встановлення персональних окладів, надбавок, доплат, до видів документів, пов'язаних із забезпеченням соціального захисту громадян, що мають надходити до архівних установ у разі ліквідації підприємств, установ, організацій, які не належать до джерел формування Національного архівного фонду.
У зв'язку із припиненням юридичної особи - Міністерства промислової політики України, ідентифікаційний код 00013942, у якому працював позивач, інформація щодо складових заробітної плати, яка виплачувалась позивачу міністерством, має знаходитись в Національному архівному фонді.
Порядок доступу до документів Національного архівного фонду встановлено Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24.12.1993 року №3814-XII.
Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не віднесено зазначеним законом до державних архівних установ.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України інформації позивачу у повному обсязі та відповідно до змісту запитів позивача, викладених у його заявах від 16.05.2019 року та від 26.06.2019 року.
Зважаючи на ту обставину, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не є розпорядником інформації щодо заробітної плати, яка виплачувалась Міністерством промислової політики України позивачу, оскільки така інформація зберігається в Національному архівному фонді, твердження позивача про безпідставне ненадання відповідачем на запити позивача від 16.05.2019 року та від 26.06.2019 року про отримання публічної інформації відповіді стосовно надбавок за високі досягнення - 13% та премії - 10%, які виплачувались позивачу Міністерством промислової політики України, - є необґрунтованими. Відповідно, відсутні правові підстави для зобов'язання Міністерства розвитку економіки, торгівлі сільського господарства України надати позивачу розміри складових заробітної плати, а саме: надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 13% та премії у розмірі 10% як такі, що виплачувались останньому Міністерством промислової політики згідно розрахунків, наданих у довідці від 20.03.2008 року за №01/6-2-426 на підставі відповідних постанов КМ України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог щодо зобов'язання Міністерства розвитку економіки, торгівлі сільського господарства України надати ОСОБА_1 розміри складових заробітної плати, а саме: надбавки за високі досягнення у праці у розмірі 13% та премії у розмірі 10% як такі, що виплачувались останньому Міністерством промислової політики згідно розрахунків, наданих у довідці від 20.03.2008 року за №01/6-2-426 на підставі відповідних постанов КМ України, викладених у заяві позивача від 04.11.2019 року про зміну предмету і підстав позову, яку прийнято судом першої інстанції. А відтак, позов задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Федотов І.В.