Справа № 640/26332/19
21 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є.,Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, Четвертої кадрової комісії про:
визнання протиправним та скасування рішення четвертої кадрової комісії, яка створена наказом Генеральної прокуратури України від 12.11.2019 № 276 "Про утворення четвертої кадрової комісії", від 12.12.2019 про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 ;
визнання протиправним та скасування наказу № 2127ц від 21.12.2019 про звільнення;
поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань у місцях несвободи, а також пробації Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України. У разі створення Офісу Генерального прокурора - на аналогічну посаду в Офіс Генерального прокурора та органи прокуратури;
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з моменту звільнення з 24.12.2019 по дату винесення судового рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення №25 від 19.12.2019 р. Кадрової комісії №4 "Про неуспішне проходження прокурором атестації".
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 21.12.2019 року №2127ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань, у місцях несвободи, а також пробації управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України з 24.12.2019 року.
Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань, у місцях несвободи, а також пробації управління нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань та пробації, а також щодо надання медичної допомоги при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру Департаменту нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, інших заходів примусового характеру у місцях несвободи, а також пробації Генеральної прокуратури України з 25.12.2019 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.12.2019 р. до дати фактичного поновлення на роботі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить п.5 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 травня 2021 року змінити, виклавши його в наступній редакції: Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25.12.2019р. по 05.05.2021 у розмірі 2983704,68 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Крім того, апеляційну скаргу подано і відповідачем, в якій останній просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є самостійною та достатньою підставою для звільнення позивача з органів прокуратури.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора України залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2021 року змінено та викладено пункт 5 резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2019 по 05.05.2021 у сумі 2 322 492,74 грн. (два мільйони триста двадцять дві тисячі чотириста дев'яносто дві гривні) 74 коп.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 48 533,89 грн».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2021 року - залишено без змін.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №640/26332/19.
У заяві ОСОБА_1 просить встановити Офісу Генерального прокурора України строк для подання звіту про виконання судового рішення у справі №640/26332/19 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Зобов'язати Офіс Генерального прокурора подати протягом одного місяця за дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення у справі №640/26332/19 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з 25.12.2019 по 05.05.2021.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи поданої заяви, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб'єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.
Окрім кола відповідачів, щодо яких суд може встановити додаткові заходи контролю, Кодекс адміністративного судочинства України не визначив інших критеріїв, які слід враховувати при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, залишивши це питання на розсуд суду.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що факт невиконання суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі судового рішення входить до предмету доказування та повинен підтверджуватися відповідними належними і допустимими в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України доказами.
Разом з тим, жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо невжиття відповідачем будь-яких дій на виконання рішення суду у цій справі, заявником суду не надано.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем не було наведено аргументів на переконання необхідності вжиття процесуальних заходів у вигляді подання звіту та ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідачів ухилитися від виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.
Керуючись ст. ст. 248, 311, 322, 325, 328, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контрою за виконанням рішення у справі №640/26332/19 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька
Судді: О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків