П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/1318/21
Головуючий в І інстанції: Попов В.Ф.
Дата та місце ухвалення рішення: 01.06.2021 р.
м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача -Шеметенко Л.П.
судді -Стас Л.В.
судді -Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року по справі за позовом Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
У березні 2021 року Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 744,60 грн.; з акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 781,30 грн.; по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 71 740,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується податковий борг, який не сплачений ним у добровільному порядку. Відповідач зазначив, що до боржника застосовувались заходи стягнення, визначені Податковим кодексом України, зокрема, винесено податкову вимогу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, однак борг станом на момент звернення до суду не сплачений.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказав, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області 26.02.2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000771405 на суму 71740 грн. на підставі акту перевірки від 05.02.2018 року. Апелянт посилається на те, що штрафні санкції згідно вказаного податкового повідомлення-рішення були застосовані на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки», який, за правовим висновком Верховного Суду, припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій. З огляду на зазначене апелянт вважає, що контролюючий орган не мав законних підстав для нарахування у 2018 році штрафних санкцій на суму 71 740 грн. та не має права вимагати їх сплати у 2021 році.
Також апелянт вказав на те, що дійсно має податковий борг з єдиного податку на суму 744,60 грн. та з акцизного податку на суму 781,30 грн. (на загальну суму 1525,90 грн.), однак, з урахуванням положень Закону України № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вказаний податковий борг підлягав списанню, а тому його стягнення є протиправним.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі посилалось на те, що за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 73 265,90 грн., а саме з:
- єдиного податку з фізичних осіб - 744,60 грн., який виник, починаючи з 05.07.2019 р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані згідно податкового повідомлення-рішення від 22.04.2019 року № 0079795113 на суму 744,60 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від 25.03.2019 року № 224/21-22-51-13 «Про результати перевірки повноти та своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за період з 20.10.2018 до 25.03.2019» у зв'язку з виявленням порушення: затримки сплати фізичною особою авансових внесків єдиного податку;
- акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами - 781,30 грн., який виник, починаючи з 30.01.2019 року за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані відповідно до:
- декларації акцизного податку від 23.01.2019 року № 81425 на суму 397,00 грн.;
- податкових повідомлень-рішень від 11.02.2019 року № 0003354003 на суму 135,15 грн., від 11.02.2019 № 0003364003 на суму 144,48 грн., прийнятих на підставі акта перевірки від 24.01.2019 № 96/21-22-40-03/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за період з 28.11.2018 до 23.01.2019» у зв'язку з виявленими порушеннями: затримкою зі сплати авансових внесків єдиного податку;
- податкового повідомлення-рішення від 11.02.2019 року № 0003344003 на суму 170,00 грн., прийнятого на підставі акта перевірки від 24.01.2019 р. № 95/21-22-40-03/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за період з 28.11.2018 до 23.01.2019», у зв'язку з виявленим порушенням: несвоєчасне подання декларації з акцизного податку.
Позивач зазначив, що залишок непогашеного податкового боргу по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, з урахуванням переплати у сумі 65,33 грн. становить 781,30 грн.
Крім того, позивач вказував на наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 71740,00 грн., який виник, починаючи з 25.05.2018 р. за рахунок несплати узгоджених грошових зобов'язань, що нараховані відповідно до:
- податкового повідомлення-рішення від 26.02.2018 року № 000771405 на суму 71740,00 грн., прийнятого на підставі акта (довідки) фактичної перевірки від 05.02.2018 року № 036/21/-22/РРО/ НОМЕР_1 .
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем було подано скаргу на рішення про застосування штрафних санкцій ГУ ДФС у Херсонській області від 26.02.2018 року № 000771405 на суму 71 740 грн. до Державної фіскальної служби України.
Рішенням ДФС від 10.05.2018 року № 6682/Є/99-99-11-03-01-25 було відмовлено у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 26.02.2018 року № 000771405.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності підстав для стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 73 265,90 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Головного управління ДПС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі та наявності підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п. 54.1 п. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Пунктом 59.4 ст. 59 ПК України визначено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.5 ПК України).
Відповідно до п.п.95.2, 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
За приписами статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
В даному випадку податковий борг відповідача виник у зв'язку із визначенням контролюючим органом грошових зобов'язань згідно із податковими повідомленнями рішеннями від 22.04.2019 року № 0079795113 на суму 744,60 грн., від 11.02.2019 року № 0003354003 на суму 135,15 грн., від 11.02.2019 № 0003364003 на суму 144,48 грн., від 11.02.2019 року № 0003344003 на суму 170,00 грн., від 26.02.2018 року № 000771405 на суму 71740,00 грн., а також у зв'язку із самостійно визначеним відповідачем податковим зобов'язанням зі сплати акцизного податку на суму 397,00 грн. згідно декларації від 23.01.2019 року № 81425.
Позивач надав до суду докази вручення відповідачеві зазначених вище податкових повідомлень-рішень, а саме: рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
У підтвердження виникнення у відповідача податкового боргу позивач надав акти перевірок від 25.03.2019 року № 224/21-22-51-13, від 05.02.2018 року № 036/21/22/РРО/2729111794, від 24.01.2019 року № 95/21-22-40-03/2729111794, декларацію акцизного податку за грудень 2018 року, подану відповідачем 10.01.2019 року, а також інтегровану картку платника податків.
Судом встановлено, що відповідно до положень пункту 59.1 статті 59 ПК України, податковим органом було надіслано ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу від 11.06.2018 року про сплату боргу на суму 7174 грн., яка була отримана відповідачем 26.07.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином відповідач був належним чином повідомлений про наявність податкового боргу та здійснював заходи щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.02.2018 року № 000771405 в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 10.05.2018 року № 6682/Є/99-99-11-03-01-25 у задоволенні поданої скарги було відмовлено. Сплату податкового боргу у встановлений строк відповідач не здійснив.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ФОП ОСОБА_1 посилався на неправомірність застосування до нього згідно податкового повідомлення-рішення від 26.02.2018 року № 000771405 штрафних санкцій на суму 71 740 грн. та у зв'язку із цим на неправомірність, на його думку, стягнення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням. Також відповідач вказував на неправомірне незастосування до нього з боку контролюючого органу положень Закону України № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», згідно з яким, на думку відповідача, наявний у нього борг з єдиного податку на суму 744,60 грн. та з акцизного податку на суму 781,30 грн. (на загальну суму 1525,90 грн.) підлягав списанню.
З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у рішеннях від 18 квітня 2019 року у справі № 813/2092/15 та від 21 березня 2019 року у справі № 805/1514/17-а, предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.
У вказаних постановах Верховний Суд зазначив, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом позову про стягнення податкового боргу, оскільки податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Верховний Суд вказав, що наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов'язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.
В даному випадку позивач не погоджується з нарахуванням йому податкового зобов'язання згідно із податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 року № 000771405, що не є спором у даній справі, а даних про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення суду не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем доводи проти задоволення вимог контролюючого органу про стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою узгодженого грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 року № 000771405, є безпідставними.
Що стосується посилань відповідача на незастосування щодо нього положень Закону України № 1072-IX, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 24 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1072-IX від 04.12.2020 року встановлено, що контролюючий орган здійснює списання без подання заяви платником податків податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій і пені) платника податків, сукупний розмір якого за усіма податками і зборами не перевищує 3060 грн. (включно), що за даними інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обліковувався станом на 1 листопада 2020 року та залишився несплаченим/непогашеним станом на дату списання такого боргу.
Таке списання здійснюється без застосування положень статті 101 цього Кодексу та виключно за даними, що містяться в інформаційно-телекомунікаційних системах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Вказані положення Закону № 1072-IX зобов'язують контролюючий орган здійснити списання податкового боргу (в тому числі штрафних санкцій) лише у разі, якщо сукупний розмір якого за усіма податками і зборами не перевищує 3060 грн. (включно).
В даному випадку станом на 01.11.2020 року сукупний розмір наявного у відповідача боргу перевищував встановлену межу, а тому судом не встановлено факту виникнення у контролюючого органу обов'язку щодо його списання.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на дотримання Головним управлінням ДПС визначених Податковим кодексом України умов, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого позову та стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу.
Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 23.09.2021 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька