22 вересня 2021 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/7129/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Мазурик О.Ф., Желепи О.В., Кравець В.А.,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва
від 29 березня 2019 року
у цивільній справі №754/16608/17 Деснянського районного суду м. Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року задоволено заяву ПАТ "Укрсоцбанк" та здійснено поворот виконання рішення суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 11.04.2019 подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи 30.03.2021 надійшла на адресу Київського апеляційного суду.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали. Згідно ухвали суду скаржнику необхідно було надати документи на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 454,00 грн.
У пункті 3 частини 4 статті 356 ЦПК України законодавець, закріпивши вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, зазначив, що до апеляційної скарги подаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 не було долучено документ на підтвердження сплати судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Аналіз частин першої, другої, третьої та сьомої статті 185 ЦПК України зумовлює висновок, що суд, установивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 356 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення скарги без руху, про що повідомляє особу, яка подала апеляційну скаргу, і надає їй строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення особі ухвали.
Якщо ж особа, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 356 ЦПК України, сплатить суму судового збору, апеляційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.
У відповідності до вимог ст. 357 ЦПК України про залишення апеляційної скарги без руху або повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу.
Таким чином, саме звернення особи до суду із апеляційною скаргою не спричиняє безумовне відкриття апеляційного провадження у справі та початок стадії апеляційного провадження. Адже суд, відкриваючи апеляційне провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, порядку здійснення права на звернення до суду апеляційної інстанції (умови реалізації права на звернення до суду апеляційної інстанції). Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з апеляційною скаргою є залишення скарги без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції може вирішити питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК відсутні винятки з указаного порядку.
Законодавцем визначено, що суд зобов'язаний повідомити скаржника про залишення його апеляційної скарги без руху.
Як вже вказувалося вище, ухвалою Київського апеляційного суду від 31.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Копія ухвали без руху направлялася на адресу ОСОБА_1 , зазначену в апеляційній скарзі, двічі: 31 травня та 15 липня 2021 року (том 2, а.с. 7, 10). Поштові відправлення повернулися на адресу суду без вручення адресату із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (том 2, а.с. 8-9, 11-12).
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про зміну місця свого проживання чи перебування. Також не зазначала в апеляційній скарзі іншу адресу для листування.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв ОСОБА_1 про залишення її апеляційної скарги без руху шляхом направлення копії ухвали на електронну адресу, вказану скаржником. Згідно відомостей про доставку електронного листа повідомлення отримано 05.04.2021 (том 2, а.с. 5-6).
За загальним правилом повернення надісланої кореспонденції до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування позивача, а також не може беззаперечно свідчити про його відмову від одержання кореспонденції чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду. Водночас, відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники удового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (ч. 4 ст. 44 ЦПКУ країни).
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №921/6/18).
Таким чином, сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для направлення кореспонденції, вказавши її у своїй скарзі. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №2-4159/12 (провадження №61-4961св19).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 червня 2021 у справі №2-6236/11.
Наведені фактичні обставини та положення закону вказують на те, що суд апеляційної інстанції вживав всіх можливих заходів для вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, передбачених нормами ЦПК України, а саме двічі надсилав засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 та на електронну адресу, які вона вказала у своїй апеляційній скарзі.
Разом з цим, недоліки, вказані в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не усунула та не надала доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 454,00 грн або доказів звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Крім того, суд зауважує, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як вказувалося вище, суд двічі надсилав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху на адресу, яку ОСОБА_1 вказала у своїй скарзі, та на електронну адресу, вказану ОСОБА_1 , проте листи повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а електронний лист доставлено.
Тобто, ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що нею направлена апеляційна скарга до суду, не здійснювала жодних дій для отримання поштових відправлень із суду та не виявляла жодного інтересу до розгляду її апеляційної скарги. Натомість ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки електронний лист доставлено ОСОБА_1 за електронною адресою, зазначеною нею в апеляційній скарзі, та поряд з цим скаржником не усунуто недоліки, то апеляційна скарга є такою, що не оформлена у відповідності до вимог ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає повернення позовної заяви (апеляційної скарги).
Таким чином, апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала (ч. 7 ст. 357 ЦПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 357 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 29 березня 2019 року визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з часу її постановлення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Желепа
В.А. Кравець