Справа № 755/12035/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10088/2021
14 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Панчошної К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Корсун Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року у складі судді Марфіної Н.В.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про збільшення розміру аліментів,-
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , про збільшення розміру аліментів.
Позов обґрунтовано тим, що 17.12.2010 року сторони у справі зареєстрували шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_3 .
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 600 грн щомісячно з 28.11.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2012 року шлюб між подружжям розірвано, а також стягнуто з відповідача аліменти на утримання позивача в розмірі ј частини всіх доходів щомісячно до досягнення донькою трьох років.
25.06.2018 року було відкрите виконавче провадження №56667262 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Наразі позивач самостійно несе витрати по утриманню дитини, виховує, займається її духовним розвитком та навчанням. Відповідач жодної участі у житті дитини не приймає. Розмір аліментів визначений рішенням суду в сумі 600 грн є недостатнім для задоволення базових потреб дитини, забезпечення належного розвитку та навчання, оскільки лише у липні 2020 року витратила на лікування дитини склали 8 809 грн і подібні витрати є відносно регулярними з огляду на вік та стан здоров'я дитини.
Щомісячний дохід позивача не є достатнім для належного забезпечення всіх потреб дитини. Окрім постійних побутових витрат на харчування, навчання та одяг, дитина займається англійською мовою 2 рази на тиждень (250 грн. за 1 заняття), а з вересня буде займатись карате (700 грн на місяць). Дитина має право на достатній рівень матеріального забезпечення, який жодним чином не співвідносить із сумою 600 грн в місяць, яка є очевидно недостатньою для утримання.
Вказала, що відповідач є директором та власником мережі фітнес-клубів «Скульптор тела», яких в Києві є 7, зареєстрований ФОПом, є власником бару «Cozy bar» та уповноваженою особою «СС Козі бар груп», часто подорожує за кордон, має у власності рухоме та нерухоме майно, у 2019 році придбав автомобіль «Лексус», і при цьому не сплачує мізерний рівень аліментів в сумі 600 грн. маючи фінансову спроможність сплачувати аліменти в розмірі, який буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а саме 10 000 грн., виходячи з розміру його статків.
Враховуючи, що відповідач перебуває у працездатному віці, інших утриманців не має, являючись батьком неповнолітньої дитини, зобов'язаний утримувати її до повноліття, заявлений розмір аліментів є достатнім і таким, що відповідає потребам дитини та рівню матеріального забезпечення відповідача, який здатний забезпечити дитині належні умови для існування, проживання і повноцінного розвитку.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Збільшено встановлений рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року у справі №2-6541/11 розмір аліментів, що стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 600 грн до 3000 грн, щомісячно з урахуванням індексації, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній сказі адвокат Корсун В.А. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не відповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення районного суду в частині розміру стягуваних аліментів змінити, збільшивши розмір аліментів до 50% прожиткового мінімуму, встановленого для відповідного віку дитини.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що розмір аліментів повинен бути визначений враховуючи його реальні доходи, поточні витрати на існування та майновий стан, з огляду на що відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто 1 159 гривень щомісячно, що буде відповідати як інтересам дитини, так і його реальним можливостям.
Вказано, що на час розгляду даної справи у відповідача немає заборгованості за аліментами, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах № 56667262 від 11.03.2021 р. Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва. Вказана довідка підтверджує те, що відповідач справно платить аліменти та спростовує твердження позивачки про невиконання відповідачем обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини.
Також, що у зв'язку з оголошенням Урядом карантину, господарська діяльність відповідача була фактично обмежена, бізнес на даний час є збитковим, що пов'язано зі зменшенням кількості відвідувачів спортзалу, збільшенням витрат пов'язаних з утриманням приміщення, що вбачається з фінансового звіту за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року, відповідно до якого прибуток від діяльності ФОП за місяць має від'ємне значення та складає: - (мінус) 30 809, 54 грн., а за рік становить - (мінус) 369 714, 45 грн. Єдиним доходом відповідача на разі є мінімальна заробітна плата, яку він отримує в ТОВ «СС Козі Бар Груп», що підтверджується довідкою про доходи. Відповідач не має накопичень.
Окрім того, під час визначення розміру аліментів необхідно враховувати і розмір доходів позивача, оскільки вона нарівні з відповідачем має обов'язок щодо утримання дитини, а твердження позивачки про її розмір заробітної плати не відображає дійсного фінансового становища та не відповідає навіть ринковій вартості оплати праці у м. Києві, оскільки позивачка є лікарем-стоматологом, та офіційне отримання нею місячної платні в розмірі близько 4 000 грн. в приватному закладі має на меті лише ввести суд в оману щодо своїх доходів та створення враження про скрутне фінансове становище. Разом з тим, відповідач наполягає на тому, що такі доходи позивачки фактично складають близько 28 000 грн на місяць, саме про таку суму особисто позивачка повідомляла відповідача під час фактичних сімейних відносини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що рішення суду першої інстанції належним чином не обґрунтоване, оскільки обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, не були належним чином доведені, у зв'язку з чим просила змінити рішення районного суду збільшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 з 3 000 грн до 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Вказано, що районний суд не надав оцінку зазначеним доказам та встановив розмір сукупного доходу відповідача лише на підставі вищезазначеної довідки, виданої ТОВ «СС КОЗІ БАР ГРУП».
Зазначено, що судом було встановлено, що у відповідача наявні витрати, що перевищують його заробіток, разом з тим, належної оцінки цим обставин суд першої інстанції не надав, оскільки розмір орендної плати, яку відповідач зобов'язаний сплачувати відповідно до договору оренди, який ним же був наданий суду, становить 7 000 грн, що на 3 000 грн перевищує нібито отриманий ним дохід. Окрім цього, очевидно, що утримання двох автомобілів, що належать відповідачу, також потребує фінансових вкладів (витрати на пальне, ремонт тощо). Аналогічних значних витрат потребують і поїздки на відпочинок закордон, які останній здійснював і у 2020 році, і у 2021 році, коли у нього нібито відсутній інший дохід, крім мінімальної заробітної плати.
Також, відповідачем суду надавалась виписка зі своєї банківської карти, що міститься на 80 та 81 аркуші матеріалів справи, відповідно до якої у 2019 році та 2020 році регулярно надсилав кошти ОСОБА_2 (яка являється його сестрою); зокрема, це були кошти у розмірі 20 000 грн, 7 500 грн, 2 500 грн, тощо, та кошти у розмірі 10 000 грн, 10 000 грн, 4 300 грн, які пересилались уже у липні та серпні 2020 року.
Вказано, що аліменти у мінімальному розмірі, а також у розмірі 3 000 грн не здатні забезпечити спільній дитині позивача та відповідача належний рівень утримання, оскільки окрім постійних побутових витрат, у тому числі, але не виключно на харчування, навчання, одяг, відпочинок, підготовку до школи тощо.
У відзиві на апеляційну скаргу адвоката Корсун В.А. в інтересах ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила рішення змінити збільшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_3 з 3 000 грн до 10 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття,а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів, вислухавши пояснення ОСОБА_2 , яка просила свою апеляційну скаргу задовольнити, адвоката Корсун В.А. в інтересах ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу довірителя задовольнити, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином (а.с. 235 т.1), а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі з 17.12.2010 року, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.11.2012 року (а.с.9,13-15 т.1).
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10 т.1).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.12.2011 року з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 600 грн. щомісячно, починаючи з 28.11.2011 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11,12 т1.).
Відповідно до змісту довідки ТОВ «Провідна європейська стоматологія» від 17.06.2020 року позивачка працює у зазначеній установі на посаді сестри медичної і її дохід за період з 02.03.2020 року по 31.05.2020 року склав 2307 грн 69 коп. В період з квітня 2020 року по травень 2020 року надавалась відпустка без збереження заробітної плати (а.с.21 т.1).
Згідно даних довідки ТОВ «Провідна європейська стоматологія» від 10.12.2020 року позивачка працює у зазначеній установі і виплачений їй дохід за період з 01.06.2020 року по 30.11.2020 року склав 16 824 грн 50 коп. (а.с.151).
З копії долученого до справи ордеру на жилу площу в гуртожитку №575 від 19.11.2012 року, убачається, що видано його на сім'ю із чотирьох осіб, в тому числі й на позивача та її дитину, ОСОБА_3 , на кімнату АДРЕСА_1 (а.с.22 т.1).
Встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, а також співзасновником та керівником ТОВ «СС КОЗІ БАР ГРУП» (а.с. 23-28 т.1).
Відповідно до інформації, наданої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в м. Києві, за відповідачем зареєстровано два автомобілі: Лексус, 2007 року випуску, з 20.09.2019 року, та БМВ, 2002 року випуску, з 28.02.2019 року (а.с.49,59 т.1).
Згідно даних довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, протягом 2019-2020 років відповідач неодноразово перетинав державний кордон України у зв'язку з виїздом до Хургади , Ларнаки , Шарджа , Батумі (а.с.52 т.1).
За даними Головного управління ДПС у м. Києві, відповідачем, як фізичною особою-підприємцем задекларовано суму доходу за: звітний податковий період «2018 рік» - 64 700 грн; звітний податковий період «2019 рік» - 454 746 грн (а.с.54-55 т.1).
За змістом управлінського звіту щодо стану фінансового результату ФОП ОСОБА_1 , за період 01.01.2020 - 31.12.2020, дохід від продажів склав 943 812 грн, витрати - 1 313 526 грн 45 коп, чистий дохід - мінус 369 714 грн 45 коп., чистий дохід на місяць - мінус 30 809 грн 54 коп.
Відповідно до звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми №Д5 (річна) за 2020 рік, сума чистого доходу (прибутку), заявлена у податковій декларації відповідача становить 57 784 грн.
За змістом довідки ТОВ «СС КОЗІ БАР ГРУП» від 07.12.2020 року, відповідач працює у товаристві з 15.07.2020 року на посаді директора й за період з 15.07.2020 року по 07.12.2020 року отримав дохід, у сумі 22826 грн 09 коп. (а.с.45 т.1).
Згідно довідки ТОВ «СС КОЗІ БАР ГРУП» від 07.12.2020 року, товариство станом на 07.12.2020 року не отримувало доходу протягом періоду діяльності (а.с.76 т.1).
Встановлено, що 15.10.2020 року ОСОБА_1 уклав договір оренди житлового приміщення №1, предметом якого є оренда кв. АДРЕСА_2 за 7000 грн щомісячно (а.с.84-86 т.1).
Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст.180 СК, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст.181 СК визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями ст.183 СК, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 600 грн до 10 000 грн щомісячно, посилаючись на погіршення її матеріального стану та збільшенням потреб дитини й покращення матеріального стану боржника.
Ухвалюючи рішення про збільшення розміру аліментів, суд виходив з того, що після прийняття судом 16.12.2011 року рішення про стягнення аліментів у сумі 600 грн, відповідач набув статусу фізичної особи-підприємця (02.03.2018 року), став співзасновником та директором ТОВ «СС КОЗІ БАР ГРУП» (липень 2020 року), набув у власність автомобіль «Лексус» (20.09.2019 року) та автомобіль» БМВ» (11.06.2019 року), систематично відвідує курортні міста світу.
Колегія суддів з урахуванням викладених обставин справи та долучених до справи доказів, вважає обґрунтованими висновки районного суду про наявність підстав до збільшення розміру аліментів, що підлягають стягненню з боржника, до 3000 грн.
У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст стст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК). Стаття 192 СК тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК, а й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 5.02.2014 №6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Встановлено, що як фізична особа-підприємець відповідач задекларував дохід за 2018 рік в сумі 64 700 грн, за 2019 рік - 454 746 грн, а за 2020 рік фінансовий результат роботи ФОП мав від'ємне значення. Товариство, у якому відповідач є співзасновником, протягом своєї діяльності доходу не отримувало, при цьому як директор цього товариства відповідач отримував заробітну плату після утримання податків в розмірі 4 025 грн, про що зазначено у долучених до справи відповідних звітах, довідках.
Твердження апеляційної скарги про те, що єдиним доходом ОСОБА_1 є мінімальна заробітна плата, яку він отримує у ТОВ «СС Козі Бар Груп» та немає грошових накопичень, ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.
Матеріали справи свідчать, що фактичні витрати боржника перевищують заявленим ним дохід.
Так, відповідно до справи, відповідач за місцем реєстрації не проживає та орендує житлове приміщення зі сплатою 7 000 грн у місяць.
Звертає увагу та обставина, що протягом 2020 року боржник двічі виїжджав за кордон й за межами України був у період з 29.02.2020 року у республіці Грузія, а з 04.08.2020 по 10.08.2020 - у республіці Єгипет, що потребувало значних матеріальних витрат (а.с.52 т.1).
Наявність у власності ОСОБА_1 двох автомобілів марки «Лексус» та «БМВ» вимагає здійснення додаткових витрат на їх утримання (а.с.49,50 т.1).
Враховує колегія суддів і дані виписки з карткового рахунку, відкритого у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я відповідача, відповідно до змісту якого упродовж 2020 року ОСОБА_1 неодноразово проводив перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_2 , яка згідно пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції, є сестрою останнього, у розмірі платежів, що є або істотними, або перевищують зазначену боржником заробітну плату: 2 512 грн 56 коп., 2 000 грн, 10 000 грн, 10 000 грн та 4 300 грн (а.с.81 т.1).
Отже, указані обставини свідчать про наявність фактично значно більших доходів відповідача, ніж заявлено ним під час розгляду справи районним судом та у апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками районного суду про наявність правових підстав до збільшення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь позивача аліментів на утримання їх дитини з 600 грн до 3000 грн, оскільки з часу прийняття судового рішення про стягнення з відповідача аліментів матеріальний стан платника аліментів поліпшився.
Колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що визначений судом розмір аліментів буде відповідати як інтересам дитини, так і можливостям її батька, і такий розмір аліментів є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав ОСОБА_1 та захистом прав дитини, обов'язок по утриманню якої покладено на нього, як батька та позивача та буде необхідним й достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Розмір аліментів, у сумі щомісячних платежів по 3000 грн на утримання дитини сторін, є доцільним до стягнення, він відповідає їх інтересам та узгоджується з положеннями сімейного законодавства.
Враховуючи викладене, а також рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що встановлена районним судом сума аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , є заниженою.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення районного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування, немає.
За таких обставин, апеляційні скарги слід відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги адвоката Корсун Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: