Справа № 758/9964/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3661/2021 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
13 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 ,-
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з 26 липня 2021 року до 23 вересня 2021 року включно, без визначення розміру застави, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України.
Таке рішення суд мотивував наявністюризиків, визначених п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 , який обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, що характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, може умисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також впливати на свідків та потерпілих з метою схиляння до дачі неправдивих показань, суд дійшов до висновку, що застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.
Також суд першої інстанції враховуючи особу обвинуваченого та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, дійшов висновку про неможливість визначення застави обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвалити нову, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала суду є не вмотивованою та такою, що прийнята внаслідок істотного порушення конституційних прав і свобод людини та вимог кримінально процесуального закону.
Зазначає, що ОСОБА_7 обмежений у свободі вже більше 12 місяців, прокурором не надано жодного документу на підтвердження існування будь яких ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_7 є особою похилого віку, має хронічні хвороби, які потребують пожиттєвого прийому відповідних ліків, а також має постійне місце проживання, має родину та неповнолітню дитину на утриманні, вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Правовими приписами ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен врахувати наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 26 липня 2021 року Подільським районним судом міста Києва розглянуто клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Судом заслухано пояснення сторін обвинувачення та захисту, враховано конкретні обставини справи, тяжкість обвинувачення.
Так, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції надав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, ч.2 ст.258, ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 ч.2 ст.258, ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 ч.2 ст.258, ч.1 ст.263, ч.2 ст.258, ч.1 ст.263 КК України, які у відповідності до положень ст.12 КК України є особливо тяжкими та тяжкими злочинами. Врахувавши тяжкість кримінальних правопорушень, та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відсутність даних про неможливість перебування під вартою, належних гарантій, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого умисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також впливати на свідків та потерпілих з метою схиляння до дачі неправдивих показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, необхідно зважити і на характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, що має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише його прав, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів
Також, колегія суддів зазначає, що на даний час відсутні стримуючі чинники, які могли у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків. Відтак, підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, а саме - домашнього арешту, що є змістом апеляційної вимоги, принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
Твердження захисника обвинуваченого про наявність у ОСОБА_7 тяжких захворювань та про те, що він потребує постійного лікування, заслуговують на увагу, однак, не можуть бути безумовною підставою для скасування або зміни запобіжного заходу. Крім того, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування до обраного закладу охорони здоров'я в передбаченому законом порядку.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року та зміни обвинуваченому запобіжного заходу, а тому апеляційну скаргу захисника обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4