ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 вересня 2021 року м. Київ № 640/16950/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн»
до Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України
про визнання протиправним та скасування наказу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн» з позовом до Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати спільний наказ Державної митної служби України та Адміністрації державної прикордонної служби України від 27.05.2021 за №365/235АГ «Про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі»;
- визнати протиправними дії Державної митної служби України та Адміністрації державної прикордонної служби України з видання спільного наказу Державної митної служби України та Адміністрації державної прикордонної служби України від 27.05.2021 за №365/235АГ «Про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлену наказом санкцію у формі зупинення дії дозволу застосовано внаслідок протиправних дій відповідачів, які вчинені не у межах та не у спосіб, що визначені Митним кодексом України, на підставі матеріалів заходу відомчого контролю, що не є формою митного контролю. З огляду на вказане, вважає, що наявні підстави для визнання дій відповідача протиправними та як наслідок визнання протиправним та скасування та оскаржуваного наказу.
Відповідачами подано відзиви на адміністративний позов в яких зазначено, що під час прийняття змін до постанови, діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
27.05.2021р. Державною митною службою України спільно з Адміністрацією державної прикордонної служби України відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 МК України, Порядку подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2012р. № 692, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.06.2012р. за № 1080/21392 та за результатами засідання 26.05.2021р. спільної робочої групи Державної митної служби України, Адміністрації державної прикордонної служби України видано наказ № 365/235 АГ «Про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі», яким зупинено на 30 днів дію дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі № D/0081/04 наданого ТОВ «Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн» для розміщення у міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Київ». Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено лист Київської митниці Держмитслужби від 28.04.2021р. № 7.8-1/17/4/8441.
Позивач вважаючи протиправним дії відповідачів з прийняття наказу, а відтак сам наказ протиправним, звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Так, пунктом 2 частини 1 статті 404 МК України визначено, що до видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється митними органами, належать: відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі.
На провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до статті 415 цього Кодексу. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів (частина 1 статті 405 МК України).
Дозвіл на здійснення митної брокерської діяльності, відкриття та експлуатацію магазин безмитної торгівлі надається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону (частина 1 статті 406 МК України).
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 412 МК України, дозволи можуть бути анульовані або їх дія можу зупинятися на строк до 30 днів органами, уповноваженими надавати ці дозволи.
Дія дозволу зупиняється у разі, зокрема, невиконання підприємством вимог, встановлених цим Кодексом, актами Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - в межах строку, встановленого часиною 1 цієї статті, але не більше, ніж до моменту виконання цих вимог.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевикладених вимог МК України відповідачами 27.05.2021р. видано спільний наказ, яким зупинено на 30 днів дію дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі № D/0081/04 наданого ТОВ «Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн» для розміщення у міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Київ».
При цьому, суд наголошує, що правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.
Отже, з аналізу оскаржуваного наказу вбачається, що такий є індивідуальним правовим актом, тобто офіційно оформленим результатом волевиявлення органу державної влади, здійснюваним в односторонньому порядку і спрямованим на виникнення певних юридичних наслідків, стосується конкретно інтересів позивача, його прав і обов'язків, оскільки породжує для нього певні юридичні наслідки.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Системний аналіз наведених вищевказаних норм дає підстави для висновку, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується її прав, свобод та інтересів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2020 року у справі №420/6317/18.
Зацікавленість позивача повинна мати правовий характер, вона не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тож у випадку встановлення відсутності порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, під час розгляду справи по суті є самостійною та достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Аналогічного підходу Верховний Суд дотримується, зокрема у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17, від 04 березня 2020 року у справі №823/1665/17.
Водночас, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
З аналізу вищевикладенгого, суд приходить до висновку про те, що правові наслідки оскаржуваного у даній справі наказу є вичерпаними, внаслідок сплину тридцяти денного строку на який було зупинено дію дозволу, а отже, задоволення позову в частині визнання протиправними дій з прийняття наказу та скасування такого наказу, не можуть призвести до відновлення порушених прав позивача.
Таким чином, суд зазначає, що станом на момент розгляду і вирішення справи оскаржуваний наказ втратив чинність, а відтак останній вже не створює жодних правових наслідків, а визнання незаконним та скасування такого акту (як і дій з його прийняття) є неможливим, оскільки, наразі, він і так є нечинним, тобто таким, що не підлягає застосуванню.
Більше того, суд вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для його прийняття слугував лист Київської митниці Держмитслужби від 28.04.2021р. № 7.8-1/17/4/8441.
Так, вказаним листом Київська митниця Держмитслужби звернулась до голови Держмитслужби України з вимогами щодо призупинення дії дозволу позивача на підставі акта про проведення перевірки від 23.04.2021р. та висновку про необхідність призупинення дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі позивача в міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Київ» в яких зазначено про те, що за результатом проведеної перевірки виявлено факти порушення позивачем вимог митного законодавства.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу були виявлені в ході перевірки факти порушень позивачем митного законодавства про які зазначено в акті перевірки та висновку.
Водночас, незважаючи на те, що фактично в основу адміністративного позову покладено доводи позивача про протиправність висновків контролюючого органу щодо наявності в діях позивача порушень вимог митного законодавства викладених в акті та висновку, такий висновок позивачем не оскаржується.
Доказів оскарження висновків про порушення позивачем вимог митного законодавства, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу, до суду не надано, а судом не встановлено.
Отже, за наявності встановлених фактів порушень вимог митного законодавства зі сторони позивача, які оформлені відповідними документами, висновки про що не оскаржені у встановленому законом порядку, у відповідачів були відсутні правові підстави діяти в інший спосіб, ніж шляхом видання вказаного наказу.
Вищевказане на думку суду, також є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Пі Джей Юкрейн» - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська