ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 вересня 2021 року м. Київ № 640/7072/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку письмового позовного провадження клопотання позивача про накладення на керівника відповідача штрафу за невиконання рішення суду, зобов'язання відповідача виконати рішення суду в межах адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб ГУ ПФУ в м. Києві, зобов'язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити виплату позивачу заборгованості з пенсії за травень 2018 року в сумі 2469,56 грн., червень 2018 року в сумі 2469,56 грн., липень 2018 року в сумі 2469,56 грн. на загальну суму 7408,68 грн., стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві на користь позивача 1 виплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати за травень 2018 року - 166,94 грн., червень 2018 року - 166,94 грн., липень 2018 року - 185,71 грн. на загальну суму 519,59 грн. та встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві задоволено частково, визнано бездіяльність відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком у період з травня 2018 року по липень 2018 року протиправною, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму неотриманої пенсії за період з травня 2018 року по липень 2018 року та здійснити компенсацію втрати частини доходів за період з травня 2018 року по липень 2018 року у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат»; в решті позовних вимог відмовлено.
13 січня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист.
За виконавчим листом відкрито ВП 61003309; постановою про накладення штрафу від 18 лютого 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лозовою А.І. за невиконання судового рішення на ГУ ПФУ в м. Києві накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 15 вересня 2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пиляєм С.І. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №640/7072/19 від 13 січня 2020 року на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що рішення суду виконати без боржника не виявляється можливим, а виконавцем вчинено всі дії , передбачені статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України задоволено, зобов'язано відповідача подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року по справі №640/7072/19 у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.
Від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому зазначено, що рішення суду від 03 вересня 2019 року було виконано 30 жовтня 2020 року; заборгованість з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 7408,68 грн. обліковується відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 та буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України.
Позивачем подано клопотання про накладення штрафу за невиконання судового рішення у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивоване тим, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року №640/7072/19 відповідачем умисно не виконано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року №640/7072/19 та зобов'язано відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали разом з всіма наявними доказами на виконання судового рішення.
Відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено, що заборгованість з 01 травня 2018 року по 31 липня 2018 року в сумі 7408,68 грн. обліковується відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05 листопада 2014 року №637 (далі по тексту - Порядок №637); компенсація втрати частини доходів нарахована на вересень 2020 року в сумі 857,37 грн. та обліковується відповідно до Порядку №637. Тобто, під час виконання рішення суду відповідач здійснив усі можливі заходи в межах повноважень, покладених на органи ПФУ. Зазначено, що передбачені положеннями Кодексу адміністративного судочинства України заходи судового контролю у вигляді накладення штрафу підлягають застосуванню у випадку неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання судового рішення або якщо у поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними. На підтвердження зазначеного відповідачем долучено до матеріалів справи індивідуальний перерахунок, з якого вбачається про нараховану за період з 01 вересня 2020 року по 31 січня 2021 року загальної суми доплат за рішенням суду у розмірі 857,37 грн.
Позивачем подано клопотання про накладення штрафу за невиконання судового рішення в адміністративній справі, мотивоване тим, що відповідач не виконує судове рішення, звіт написано формально.
З метою вирішення питань про прийняття звіту та про накладення штрафу судом призначено судове засідання.
Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за її відсутності, в якому позивач просить накласти штраф на начальника ГУ ПФУ в м. Києві у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, додаткових пояснень та доказів не надав.
Суд перейшов до подальшого розгляду звіту у порядку письмового провадження.
Розглянувши звіт ГУ ПФУ в м. Києві про стан виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 по справі №640/7072/19, суд не вбачає підстав для прийняття останнього у зв'язку із тим, що суб'єктом владних повноважень, відповідальним за виконання рішення, не надано доказів на підтвердження виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 травня 2020 року по справі № 766/4587/16-а, що враховується судом, відповідно до частини пятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пункт 1 Порядку №637 доповнено абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №788 від 21 серпня 2019 року: «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
Суд враховує, що на момент розгляду звіту відповідача відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено. Однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права, оскільки це прямо суперечить положенням статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, судом встановлено, що невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 по справі №640/7072/19 обумовлено хибним тлумаченням суб'єктом владних повноважень вимог чинного пенсійного законодавства, а також застосуванням до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, гарантує право особи на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що правові норми Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07 липня 1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Підставою для встановлення звіту є невиконання судового рішення повністю чи в частині, тоді як підставою для відмови у встановленні звіту може бути виконання судового рішення.
Стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає розгляд судом першої інстанції звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду та надання обґрунтованої оцінки поданому звіту.
Суд має переконатися, що суб'єктом владних повноважень прийняте ним рішення виконується належним чином та в повному обсязі. Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання ним постанови суду необхідно перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
Так, суд враховує, що після встановлення по даній справі судового контролю ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення та ухвалою від 24 грудня 2020 року шляхом встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення пройшов тривалий строк, наданий відповідачу для виконання рішення суду.
При цьому рішення суду після набрання ним законної сили залишається невиконаним 2 роки. В той же час, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення конкретних дій для організації процесу його виконання, а саме виплати позивачу заборгованості по виплаті пенсії за спірний період, не надано доказів нарахування пенсії, натомість лише констатовано неможливість виконання рішення та надано докази нарахування втрати частини доходів за частину періоду.
З урахуванням відсутності підстав для прийняття звіту ГУ ПФУ в м. Києві про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 по справі №640/7072/19, суд вважає за необхідне з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, що в свою чергу сприяє гарантуванню прав громадянина України на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку, накласти штраф на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42 040,00 грн.
Згідно частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
При цьому, відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України такий штраф накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, а не на самого суб'єкта владних повноважень.
Отже суд вважає за необхідне стягнути штраф з начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_2 на користь позивача у розмірі 21 020 грн та на користь Державного бюджету України у розмірі 21 020 грн.
Крім того, згідно з частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подання звіту про його виконання.
Суд приходить до висновку, що враховуючи положення частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку, окрім застосування штрафу належить зобов'язати відповідача подати до суду у місячний строк з дати прийняття даної ухвали суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 по справі №640/7072/19.
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.
2. Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_2 штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 42 040 (сорок дві тисячі сорок) грн.
3. Половину штрафу в розмірі 21 020 грн (двадцять одну тисячу двадцять) грн стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину штрафу в розмірі 21 020 грн (двадцять одну тисячу двадцять) стягнути на користь Державного бюджету України.
4. Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_2 про те, що за правилами частини шостої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
5. Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ОСОБА_2 про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
6. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 по справі №640/7072/19.
Ухвала є виконавчим документом.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України:
Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795).
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Киї, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя В.В. Аверкова