4-с/130/10/2021
130/1762/21
щодо заяви про відвід
23.09.2021 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шепеля К.А.,
за участю секретаря судового засідання Буга Р.М.,
представника скаржника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , за участі третьої особи Жмеринської міської ради, на дії (бездіяльність) начальника Жмеринського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби, -
На початку судового засідання представник скаржника заявляє відвід головуючому у справі з огляду на винесення ним судових рішень відносно скаржників, які скасовуються судом вищої інстанції, про що він інформував керівництво держави, всі суди країни, а також Вищу Раду Правосуддя, куди звернувся із скаргою на суддю.
Водночас перед судовим засіданням, о 13-32 год, ОСОБА_1 електронною поштою направлено до суду заяву про відвід головуючого з додатками.
Відповідно до положень статті 40 ЦПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Тому суд перейшов до розгляду заяви про відвід.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримує свою заяву про відвід головуючого. Пояснює, що суддя виносить по відношенню до нього та його довірительки неадекватні, сумнівні рішення, які свідчать про його необізнаність з нормами цивільного процесуального та кримінального процесуального права.
Суд дослідив матеріали, додані до заяви про відвід, а саме ксерокопії : повідомлення з Вищої Ради Правосуддя, ухвали судів різних інстанцій, реагування судів України на його повідомлення, лист ОДА про розгляд його скарги.
Заслухавши ОСОБА_1 та дослідивши додані до заяви про відвід матеріали, суд вважає, що заява про відвід головуючого підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо, зокрема, є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує відсутність підстави стверджувати, що суддя Шепель К.А. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
Однак, за об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
У ОСОБА_1 є такі побоювання, і це його право.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини під терміном «суд, установлений законом» у статті 6 Конвенції мається на увазі, що «судова влада у демократичному суспільстві регулюється законами, джерелом яких є парламент». Зазначений термін охоплює не лише правові підстави існування суду, але і його склад у кожній конкретній справі.
Саме відвід є законодавчо передбаченою процедурою, яка б гарантувала сторонам незалежність, неупередженість та об'єктивність судді у ставленні до кожного з них, а відтак, була б гарантією реалізації цих принципів.
Суд вважає, що процесуальний закон не наділяє повноваженнями сам суд встановлювати обставини, які б свідчили про його упередженість, та оцінювати ці обставини за своїм внутрішнім переконанням. Не уповноважений суд і надавати оцінку сумніву заявника. Сам факт наявності цих «інших» обставин, поєднаний із сумнівом, і заява про це у судовому засіданні є безумовною підставою для задоволення заявленого відводу.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шепеля Костянтина Анатолійовича задовольнити.
Відвести головуючого у справі суддю Шепеля Костянтина Анатолійовича від участі у розгляді справи за скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , за участі третьої особи Жмеринської міської ради, на дії (бездіяльність) начальника Жмеринського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби.
Справу передати до канцелярії суду для її розподілу.
Головуючий суддя Костянтин Шепель