Іменем України
21 вересня 2021 року
м. Харків
справа № 619/5145/20
провадження № 22-ц/818/3825/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів, визнання договору позики недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року, постановлене під головуванням судді Калмикової Л.К., в залі суду в місті Дергачі Харківської області (повний текст судового рішення складено 25 березня 2021 року),-
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів, визнання договору позики недійсним.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; позивачка зазначає, що договір позики від 31.07.2020 року є недійсним, оскільки прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбосі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра про прийняття пропозиції в електронній формі; така форма укладення договору не відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того оспорюваний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»; відповідачем здійснюється нечесна підприємницька практика. До договору включені несправедливі умови. ОСОБА_1 вважає помилковим перерахування коштів у розмірі 20 000 грн. відповідачем на її рахунок та надає квитанції про повернення вказаних коштів на рахунок організації, від якої вони були отримані. Вказує, що факт повернення коштів підтверджує факт недійсності правочину, який не створює юридичних наслідків.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» надало відзив на апеляційну скаргу, просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року - залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено невідповідності умов кредитного договору вимогам законодавства; доказів того, що оспорюваний договір містить несправедливі умови матеріали справи не містять. Договір позики містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, в ньому зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 31 липня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 568859863 на суму 20 000 грн. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська картка № НОМЕР_1 ).
31 липня 2020 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти у розмірі 20 000 грн. на банківський рахунок, зазначений в заявці, що засвідчує факт передачі грошових коштів від Товариства до ОСОБА_1 (а.с.33).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що нею не було підписано даний договір. ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" не повідомлено її письмово про всю необхідну інформацію щодо умов договору. Вважає, що відповідач скористався тим, що їй, як позичальнику, об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг. При цьому ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Договір позики укладений із порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію, а також із порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Позивачка вказує, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, який укладений між нею та відповідачем, містить ознаки кредитного договору. В оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту, не було надано їй розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Зазначає також, що відповідачем було введено її в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема, на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом; при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як їй запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах; розмір нарахованих відсотків за кредитним договором, укладеним між нею та відповідачем, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом. У зв'язку з цим ОСОБА_1 просила суд визнати Договір позики № 568859863 від 31.07.2020 року, укладений між нею та відповідачем, недійсним.
Сторони не заперечують, що на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» в мережі Інтернет розміщено «Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», які є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними.
31 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання кредиту у розмірі 20 000 грн., що, відповідно до умов Правил надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога, є акцептом на укладення кредитного договору (а.с.30).
Позивачка добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства: www.moneyveo.ua обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку на яку в подальшому отримала грошові кошти у сумі 20 000 грн., пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклала кредитний договір.
Так, позивачка не заперечує, що 31 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та нею було укладено договір № 568859863, відповідно до умов якого, фінансова установа зобов'язалась надати їй грошові кошти в сумі 20 000 грн. строком на тридцять днів, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірах, визначених п. 1.3,1.4 або 1.5 договору (а.с.31-32).
Договір позики № 568859863 від 31.07.2020 року було підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № 7665KVKA було направлено позичальнику 31.07.2020 року на номер мобільного телефону вказаний нею під час заповнення заявки на отримання кредиту- НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор № 766T5KVKA було введено позивачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 31.07.2020 року о 14:15:27 год, після чого позивач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій, 31.07.2020 року о 14:15:33 год. Товариством було перераховано грошові кошти у сумі 20 000 грн. на банківську карту позивачки № НОМЕР_1 , що слугує доказом того, що позивач акцептував оферту відповідача (а.с.33).
Позивачка також не заперечує факту отримання нею грошових коштів у сумі 20 000 грн. Кошти було повернуто відповідачеві вже після закінчення дії договору.
Згідно з пунктом 4.1 оспорюваного договору, невід'ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства : www.moneyveo.ua.
Відповідно до п. 4.7 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Сторонами погоджено (п. 4.12, 4.13 Договору), що позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків товариства та позичальника. Укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із сторін. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою сторін.
Відповідно до п. 4.16 Договору позичальник підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені в законодавстві України (у тому числі інформацію, надання якої передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»); отримав Кредит не на споживчі цілі; інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, опубліковані на його сайті в мережі Інтернет на сайті кредитодавця.
Посилання позивачки на те, що вона не підписувала договір позики від 31.07.2020 року, обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції, з огляду на таке.
Так, в матеріалах справи наявна заявка позивача, яка заповнена ОСОБА_1 в електронному вигляді на отримання кредиту в сумі 20 000 грн. Зі змісту цієї заявки убачається, що позивачкою вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема: номер мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, освіта, місце проживання, реєстрації, працевлаштування, щомісячний дохід, а також зазначено номер і термін дії банківської картки, якою користується (а.с. 30).
Позивачем не надано відомостей на підтвердження доводів не заповнення та не підписання нею вказаної заяви чи заволодіння її персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо). Тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних позивача- матеріали справи не містять.
Приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції».
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з умовами договору, невід'ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника.
Правилами надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлений порядок надання грошових коштів у кредит.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
За умовами вказаних Правил, заявник здійснює заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, обов'язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення. У заявці заявник зобов'язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо видачі кредиту через смс-повідомлення на телефонний номер та через електронний лист на адресу електронної пошти, зазначені у заявці. У випадку прийняття рішення про надання кредиту, на електронну пошту, зазначену в заявці, надсилається лист з гіперпосиланням, здійснивши перехід по якому, заявник отримує копію електронного Договору. Інформаційна система Фінансової установи здійснює реєстрацію заявника на сайті Товариства та формує Особистий кабінет, де споживач має змогу ознайомитися з договором. Товариство інформує заявника про прийняте рішення щодо можливості видачі кредиту шляхом надіслання смс-повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, або надісланням на електронну пошту електронного листа.
Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.
Зі змісту оспорюваного договору № 568859863 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування (а.с.31-32). ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.30).
Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів того, що договір № 568859863 містить несправедливі умови та створює суттєвий дисбаланс між договірними правами і обов'язками сторін на шкоду споживачеві, - позивачем суду не надано.
Висновок суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір, укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, не суперечить вимогам ЦК України та іншого законодавства, відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 23.09.2021 року.