Іменем України
23 вересня 2021 року
м. Харків
справа №623/1256/21
провадження №22-ц/818/5100/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Хорошевського О.М.
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 адвоката - Савіна Олега Сергійовича на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2021 року, постановлене суддею Герцовим О.М.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,
В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 січня 2020 року стягнуто з неї аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2020 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 та зобов'язано ОСОБА_4 передати їй доньку.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.01.2020 року по справі 623/3081/19, починаючи з 12 березня 2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 березня 2021 року до досягнення повноліття дитиною.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи. наголошує, що позивачкою не доведено проживання дитини разом із нею, не надано висновку органу опіки та піклування. Зауважує, що законодавством не передбачено припинення стягнення аліментів.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що дитина проживає з матір"ю та повністю знаходиться на її утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , які стягуються на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.01.2020 року. Суд взявши до уваги що наразі дитина мешкає з матір'ю вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області номер справи 623/3081/19 від 29 січня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не меньше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 серпня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. (а.с.8-11).
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області номер справи 623/349/19 від 24 вересня 2020 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 з матір"ю ОСОБА_1 та зобов"язано ОСОБА_2 передати доньку матері ОСОБА_1 (а.с.12-17).
Вказане рішення набрало законної сили 12 березня 2021 року.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2021 року - рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області номер справи 623/349/19 від 24 вересня 2020 року залишено без змін.(а.с.18-23).
Вказана постанова апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її прийняття.
Постановою Верховного Суду справа 623/349/19 від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24.09.2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 березня 2021 року залишено без змін.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З аналізу вказаних норм СК України вбачається, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з позивачкою та фактично знаходиться на її утриманні, але продовжує сплачувати аліменти на утримання доньки на користь відповідача.
Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Позивачкою підтверджено належними та допустимими доказами підстави припинення стягнення з неї аліментів на утримання доньки на користь відповідача у зв'язку зі зміною обставин, а саме те, що за рішенням суду яке набрало законну силу місце проживання дитини визначено з матір'ю.
Належних і допустимих доказів того, що донька продовжує мешкати з відповідачем та перебуває на його утриманні суду не надано.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката - Савіна Олега Сергійовича - залишити без задоволення.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М.Хорошевський
Судді: І.В.Бурлака
В.Б.Яцина
Повний текст постанови складено 23.09.2021