«22» вересня 2021 року
м. Харків
справа № 635/1106/20
провадження № 22ц/818/4911/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),
суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 травня 2021 року в складі судді Шинкарчука Я.А.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, який в подальшому уточнив.
Позовна заява мотивована тим, що 28 листопада 2019 року о 08 годині 20 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Полтавське шосе в районі будинку № 202/1 в смт Пісочин Харківського району Харківської області, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з належним йому автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобілю спричинені пошкодження: деформація заднього бамперу, накладки на заднє колесо, пошкоджено лакофарбове покриття, зірване кріплення державного номерного знаку.
Вказав, що постановою Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Зазначив, що для проведення відновлювального ремонту автомобіля він звернувся до офіційного дилера Приватного підприємства «Технік - центр» та уклав договір.
Вартість запчастин для ремонту автомобіля склала 39 658,50 грн з ПДВ, а також проведена дефектовка автомобіля вартістю 888,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт, рахунками на оплату та квитанціями. Крім того, Приватне підприємство «Технік-центр» здійснив ремонтні роботи на суму 16 760,00 грн з ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт та квитанціями.
Отже, йому завдані матеріальні збитки з відновлювального ремонту у загальному розмірі 57 306,50 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь заподіяну шкоду в сумі 57 306,50 грн та судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 травня 2021 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача 48 462,00 грн як різницю між фактичним розміром шкоди і сумою сплаченого страхового відшкодування; вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні позову через недоведеність отримання суми страхового відшкодування від страхової компанії. Суд не позбавлений можливості задовольнити його позовні вимоги частково, зменшивши суму стягнення на суму виплаченого страхового відшкодування.
29 липня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просив відмовити у її задоволенні та залишити оскаржуване рішення суду без змін. Вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом вже після того, як отримав страхове відшкодування, однак доказів цього до суду першої інстанції не надав. Відмова ОСОБА_1 від проведення оцінки пошкодженого майна могла спричинити неточний розрахунок страхового відшкодування. Рік випуску автомобіля позивача - 2016, тому коефіцієнт фізичного зносу мав складати 0, тоді як різниця між виплаченою страховиком сумою та сумою, заявленою до стягнення, становить майже в 6 разів. Акт дефектовки містить більший перелік пошкоджень, ніж зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 відмовився від проведення оцінки пошкоджень. Станом на даний час встановити реальну вартість завданого збитку неможливо. ОСОБА_1 не надано висновку незалежної оцінки щодо розміру завданої шкоди, отже, не доведено розмір збитку. Позивачем не дотримано порядок зменшення розміру позовних вимог.
Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів отримання суми страхового відшкодування та її розміру, тобто чи була вона здійснена з урахуванням законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме з урахуванням зносу, франшизи, у зв'язку з чим неможливо встановити, чи складають заявлені позовні вимоги різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яку повинен сплати відповідач.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 листопада 2019 року о 08 годині 20 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вулиці Полтавське шосе в районі будинку № 202/1 в смт Пісочин Харківського району Харківської області, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив вимоги пунктів 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року у справі № 635/8889/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а. с. 19-20, 37).
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційна скарга на постанову Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року повернута. Отже, 04 лютого 2020 року постанова Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2019 року набрала законної сили (а. с. 38-39).
Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_1 (а. с. 82-84), отримав механічні пошкодження, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу від 09 грудня 2019 року та схемою місця дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 22, 85-86).
У схемі місця дорожньо-транспортної пригоди зазначено, що автомобілю «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , спричинені пошкодження: деформація заднього бамперу, накладки на запасне колесо, пошкодження лакофарбового покриття, зірване кріплення заднього державного номерного знаку (а. с. 22).
У протоколі огляду транспортного засобу від 09 грудня 2019 року зазначені пошкодження: бампер задній - деформований, кронштейн ліхтарів освітлення, державний номер - відокремлені фрагменти; кожух запасного колеса - розлом матеріалу; передня частина кожуху запасного колеса - відокремлений фрагмент; лівий світловідбивач, на задньому бампері тріщина, двері багажного відділення деформовані з пошкодженням ребер 20х20 см, 10х10 см, 5х5 см, 10х15 см, 10х10 см; кронштейн кріплення заднього бамперу, нижні - деформовані; задня панель кузову - деформована в нижній частині; перенос отвору дверей багажного відділення (а. с. 86).
З акту виконаних робіт № ПП0003891 від 11 грудня 2019 року вбачається, що виконавець Приватне підприємство «Технік-центр» надав замовнику ОСОБА_1 товари, а саме запчастини на автомобіль «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - бампер задній вартістю 8052, 30 грн, чохол запасного колеса - 10 136, 70 грн, чохол запасного колеса внутрішня частина - 6 834, 60 грн, емблема SUZUKI - 2 131, 20 грн, панель п'ятої дверки - 12 503, 70 грн, на загальну суму 39 658, 50 грн з ПДВ. Крім того, проведена дефектовка автомобіля - 2 години на суму 888, 00 грн з ПДВ (а. с. 11).
Також, з акту виконаних робіт № ПП0003938 від 17 грудня 2019 року вбачається, що виконавець Приватне підприємство «Технік-центр» надав замовнику ОСОБА_1 послуги з ремонту автомобіля «SUZUKI GRAND VITARA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 16 760, 00 грн з ПДВ (а. с. 17).
Зазначені суми коштів сплачені ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 в повному обсязі, що підтверджується рахунками на оплату № 1483 від 09 грудня 2019 року та № 1468 від 04 грудня 2019 року, квитанцією № 100910003 від 09 грудня 2019 року на суму 14 900, 00 грн, квитанцією № 101010001 від 10 грудня 2019 року на суму 4 421, 50 грн, квитанцією № 1798-4233-8748-2334 від 04 грудня 2019 року на суму 21 225, 00 грн, квитанцією № 231810001 від 18 грудня 2019 року на суму 6 681, 00 грн та квитанцією № 231710026 від 17 грудня 2019 року на суму 10 079, 00 грн (а. с. 12-16, 18, 23).
Таким чином, витрати ОСОБА_1 на ремонт автомобіля склали загалом 57 306,50 грн.
На час дорожньо - транспортної пригоди цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована в Акціонерному товаристві «СГ «ТАС», що підтверджується полісом № АМ/9405067 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза 2000,00 грн (а. с. 66).
21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про страхове відшкодування до Акціонерного товариства «СГ «ТАС», за змістом якої він погодився з тим, що розмір страхового відшкодування після дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 листопада 2019 року з вини ОСОБА_2 склав 8 844, 00 грн з врахуванням франшизи у розмірі 2 000, 00 грн та не наполягав на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Також, він погодився з тим, що до вартості запчастин, які підлягають заміні, можливе застосування коефіцієнту фізичного зносу. Про франшизу повідомлений (а. с. 76).
До суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 надав копію виписки Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» від 16 червня 2021 року, з якої вбачається, що 09 січня 2020 року на його рахунок надійшло страхове відшкодування у розмірі 8844,00 грн (а. с. 160).
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі, шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність винного водія застрахована, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
Як встановлено судом, факт дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідача сторонами у справі не заперечуються.
Здійснення позивачем відновлювального ремонту автомобіля вартістю 57 306,50 грн підтверджується актами виконаних робіт, а розмір понесених ним витрат - квитанціями, що не спростовані відповідачем під час розгляду справи.
Із заяви ОСОБА_1 до страховика відповідача вбачається, що ним узгоджено розмір страхового відшкодування у 8844,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову з підстав не доведення позивачем факту та розміру отримання страхової виплати, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги зазначену заяву та не надав їй належної оцінки як підтвердженню звернення до страхової компанії перед зверненням до суду з вимогами до відповідача як безпосереднього винуватця дорожньо-транспортної пригоди.
Вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений розмір страхового відшкодування. Отже, з ОСОБА_2 як винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).
Різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді, викликана, у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Саме відповідач як особа, винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У страхової компанії не виникає обов'язку відшкодування зазначеної різниці.
Враховуючи, що вартість ремонту автомобіля позивача склала 57 306,50 грн, страховою компанію нараховано та в подальшому сплачено ОСОБА_1 8844,00 грн, з ОСОБА_2 як винної у дорожньо-транспортній пригоді особи підлягає стягненню на користь позивача 48 462,50 грн різниці між вартістю ремонтних робіт та страховою виплатою.
Доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо незгоди з розміром завданої шкоди та не проведення оцінки збитку судова колегія відхиляє, оскільки у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення. Така вартість у даному разі підтверджується актами виконаних робіт та квитанціями про оплату, що є належними доказами розміру реальних збитків позивача. Доказів того, що при проведенні ремонту були здійснені роботи щодо усунення пошкоджень, не пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою 28 листопада 2019 року, матеріали справи не містять. Як зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди до протоколу про адміністративне правопорушення, так і з протоколу огляду транспортного засобу вбачається, що автомобілю спричинені пошкодження, а саме: деформація заднього бамперу, накладки на заднє колесо, пошкодження лакофарбового покриття, зірване кріплення державного номерного знаку. Не зазначення у схемі дорожньо-транспортної пригоди всіх пошкоджень, зокрема, щодо емблеми та панелі п'ятої дверки, не свідчить про те, що таких пошкоджень не було чи що вони не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою, адже особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, не є спеціалістом з ремонту автомобілів, та зазначені пошкодження виявлені при огляді автомобіля працівником виконавця ремонту Приватного підприємства «Технік-центр».
Страхове відшкодування може бути оспорено особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі, й частково відшкодувала шкоду згідно вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).
Отже, у разі незгоди відповідача з розміром страхового відшкодування, якщо він вважає його заниженим, він не позбавлений можливості його оспорити.
Твердження відповідача щодо того, що позивачем не дотримано порядок зменшення розміру позовних вимог, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_1 не зменшував розмір позовних вимог, а просив суд апеляційної інстанції частково задовольнити його позов.
Отже, виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у розмірі 48 462,50 грн.
За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, на 84,57%, з ОСОБА_2 на його користь піддягає стягненню судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 1777,66 грн (711,06 грн + 1066,60 грн).
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 травня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48 462,50 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір в розмірі 1777,66 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 22 вересня 2021 року.