Справа № 542/244/21 Номер провадження 22-ц/814/2069/21Головуючий у 1-й інстанції Кашуба М. І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
21 вересня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю.,
розглянувши в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на приміщення виробничого будинку автогараж № 1 (бокс № НОМЕР_1 )
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року, прийняте під головуванням судді Кашуби М.І. в смт. Нові Санжари,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з вказаним позовом. Зазначала, що вона працювала в колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) "Великокобелячківське" до 26 лютого 2000 року. Протоколом № 1 від 20.01.2000 року зборів уповноважених КСП "Великокобелячківське" визначили індивідуальні майнові паї та затвердили список громадян, які мають право на майновий пай, зазначивши розмір майнового паю. Вказувала, що в липні 2003 року вона подала заяву і просила її майновий пай зарахувати в будівлі і записати в будівлю гаража. Після розпаювання з 2003 року вона користується гаражем Б-1 (бокс № НОМЕР_1 ) площею 71,1 кв.м і вартістю 23 100 грн. Просила визнати за нею право власності на приміщення гаражу Б-1, гаражний бокс № НОМЕР_1 , площею 71,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на приміщення виробничого будинку (автогараж № 1 (бокс № НОМЕР_1 ) відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачкою не доведено наявність передбачених законом підстав набуття права власності на спірне майно та у передбачений законом спосіб, відтак і наявність підстав для захисту права власності у порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.
Рішення оскаржила ОСОБА_1 , яка в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Зазначає, що після розпаювання КСП «Великокобелячківське» з 2003 року вона користується спірним гаражем, який відповідно рішення виконавчого комітету Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району від 21 жовтня 2020 року та довідки Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району від 16 листопада 2020 року № 02- 22/334. вважає її власністю.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в обґрунтування позову позивачка посилається на факт її членства в КСП «Великокобелячківське», внаслідок розпаювання якого позивачка отримала у власність гараж Б-1 (бокс № НОМЕР_1 ) площею 71,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
На підтвердження права власності спірним гаражем ОСОБА_1 надала:
- рішення виконавчого комітету Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 21.10.2020 року «Про присвоєння номера виробничому будинку», пунктом 2 якого вирішено присвоїти номер 22 виробничому будинку (автогараж), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1
- довідку Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області № 02-22/334 від 16.11.2020 року, у якій зазначено, що гаражі для автомобілів, які належать ОСОБА_1 розташовані за адресою; АДРЕСА_2 ;
-технічний паспорт на гараж (бокс № НОМЕР_1 ) від 10.11.2020 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд своє рішення мотивував тим, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів розподілу і закріплення за ним частки у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Великокобелячківське» в натурі, тобто факту набуття права власності на спірне майно у встановленому законом порядку, зокрема, рішення зборів співвласників розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства, майнового сертифікату.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком.
Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315
У відповідності до п.п. 8,9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об'єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку. Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.
Згідно з пунктом 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників. Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов'язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.
У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).
Окрім того у п.14 Порядку визначено перелік майна що не підлягає паюванню, зокрема, яке неможливо виділити у натурі в рахунок майнових паїв та поділити його без ушкодження, а саме: дороги, капітальні вкладення на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші мережі), гідротехнічні споруди, ставки, багаторічні насадження, лісосмуги, а також об'єкти, які знаходяться в загальному користуванні, передаються на баланс підприємствам-правонаступникам.
Порядком (пункти 15, 16) також передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 було затверджене Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.
У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.
Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.
Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).
Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов'язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.
Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об'єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.
Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред'явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 працювала в КСП «Великокобелячківське». Після розпаювання, позивач подала заяву до КСП «Великокобелячківське» з проханням зарахувати її майновий пай на гараж.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції позивач не надала належних та допустимих доказів розподілу і закріплення за нею частки у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Великокобелячківське» в натурі, тобто факту набуття права власності на спірне майно у встановленому законом порядку, зокрема, рішення зборів співвласників розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства, майнового сертифікату.
Крім того, до компетенції зборів колишніх власників КСП не віднесено розпорядження майном, оскільки таким правом наділені лише загальні збори співвласників майнових паїв, а за відсутності відповідного рішення загальних зборів немає підстав для захисту права власності позивачів в порядку, встановленому статтею 392 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року (справа №526/675/17).
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 29 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23.09.2021 р.
Головуючий-суддя О. В. Прядкіна
Судді: С. Б. Бутенко
О. Ю.Кузнєцова