Провадження № 11-кп/803/1093/21 Справа № 204/8730/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 вересня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м“яким, -
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м“яким.
Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що в національному законодавстві України відсутній механізм перегляду довічних вироків. На теперішній час в України існує тільки інститут Президентського помилування, передбачений ст. 87 КК України, згідно якого актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком не менше 25 років, а тому суд першої інстанції зробив висновок, що клопотання засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу від 10 лютого 2021 року та постановити нову, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_7 .
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення ЄСПЛ та Конвенція становлять частину національного законодавства, є джерелом права та мають вищу юридичну силу, ніж національний закон, тому для їх застосування не обов'язкове внесення змін до Законів України.
Апелянт вважає, що у суду першої інстанції були усі передумови для заміни йому покарання більш м'яким.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що Вироком судової колегії по кримінальним справам Дніпропетровського обласного суду від 26.12.1996 року, ОСОБА_7 , було засуджено за ст.ст. 93 п.п. «е», «ж», 206 ч.2, 19 ч.4, 117 ч.3, 19 ч.4, 118 ч.2, 19 ч.4, 206 ч.2, 208, 108 ч.1, 19 ч.4, 42 КК України, до виключної міри покарання - смертної кари - розстрілу.
Відповідно до ухвали Верховного суду України від 25.03.1997 року, вирок судової колегії по кримінальним справам Дніпропетровського обласного суду від 26.12.1996 року - залишено без змін.
Відповідно до ухвали судової колегії по кримінальним справам Дніпропетровського обласного суду від 18 серпня 2000 року, призначене ОСОБА_7 покарання у вигляді смертної кари - розстрілу, замінено на довічне позбавлення волі у тюрмі суворого режиму.
Відповідно до ст.ст. 81, 82 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можуть застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачені.
Європейський Суд в своєму рішенні у справі «Петухов проти України», яке 09 вересня 2019 року набуло статусу остаточного, визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить ст. 3 “Конвенції про захист прав та основоположних свобод".
Для вирішення цієї проблеми держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув'язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачити, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги засудженого, оскільки на теперішній час в національному законодавстві України відсутній механізм перегляду довічних вироків, існує тільки інститут Президентського помилування, передбачений ст. 87 КК України.
Оскільки тільки актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком не менше 25 років, а питання щодо реформування системи перегляду вказаних вироків перебуває у площині законодавчого врегулювання Україною, тому колегія суддів вважає, що вказане клопотання засудженого ОСОБА_7 є передчасним.
Враховуючи викладене, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були б підставою для скасування судового рішення, тому колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 407, 419, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м“яким - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про заміну йому невідбутої частини покарання більш м“яким - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4