Провадження № 11-сс/803/1297/21 Справа № 193/813/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 вересня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
представника власника майна ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року про арешт майна в межах кримінального провадження №42021042090000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року було накладено арешт на майно, що вилучене 26.07.2021 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
- відеореєстратор "Partizan" та пульт, які поміщені до спец пакету ENZ4049077;
- мобільний телефон "Xiomi Note 8 Pro", який поміщений до спец пакету ЕХР 0309286;
- предмет, зовні схожий на пістолет, та 12 набоїв 9 мм, які поміщені до спец пакету ЕХР 0309258;
- набої 36 штук 16 калібру, які поміщені до спец пакету ЕХР 0309259;
- грошові кошти у сумі 500 гривень - 66 штук, 200 гривень - 11 штук, 100 гривень - 13 штук, які поміщені до спец пакету ЕХР 0309287;
- купюри 500 гривень у кількості 84 штуки, 200 гривень - 7 штук, 100 гривень - 6 штук, 50 гривень - 50 штук, які поміщені до спец пакету ЕХР 0309256.
Ухвала слідчого судді обгрунтована тим, що оскільки вказане вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення їх збереження, а саме - з метою запобігання можливості приховання, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вищевказаного майна, слідчий суддя зробив висновок, що необхідно накласти арешт на вказане майно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисниця ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що у вказаному кримінальному провадженні підозра ОСОБА_8 не оголошувалась, він не є підозрюваним, а вказані вилучені речі є приватним майном ОСОБА_8 та його матері, крім того, відеореєстратор та мобільний телефон містять конфіденційну інформацію.
Захисниця зазначила, що слідчим суддею не було перевірено правову підставу для арешту майна, можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Захисниця наголошує, що слідчий та прокурор повинні були зібрати та надати достатні докази на підтвердження наявності ризиків та підстав, які вимагають втручання у право власності особи, проте такі докази надані не були.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, вивчивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час розгляду клопотання слідчого або прокурора, слідчий суддя, суд повинні з'ясувати, чи відповідає таке клопотання вимогам ст. 171 КПК України, а частиною 3 ст. 172 КПК України передбачено, що суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без дотримання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, діючої редакції цієї норми права, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в провадженні ВП № 9 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42021042090000025 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим, становищем має місце тоді, коли службова особа незаконно обертає чуже майно на свою користь чи користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище.
Його особливістю є те, що, на відміну від привласнення чи розтрати, предметом заволодіння чужим майном шляхом службового зловживання може бути і майно, яке безпосередньо не було ввірене винному чи не перебувало в його віданні. У зазначений спосіб винний може заволодівати майном, щодо якого в силу своєї посади він наділений правомочністю управління чи розпорядження майном через інших осіб. Тобто він має певні владні повноваження щодо впливу на осіб, яким це майно ввірено чи перебуває у їх віданні.
Предметом такого протиправного заволодіння може бути також майно, щодо якого ані сам винний, ані його підлеглі не були наділені певною правомочністю. На відміну від привласнення і розтрати для заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем основною ознакою є не наявність чи відсутність у винного певної правомочності щодо майна, яке є предметом злочину, а використання для заволодіння чужим майно офіційно наданих йому за посадою службових повноважень.
Колегія суддів зазначає, що з клопотання прокурора не вбачається, яким чином вилучені під час обшуку предмети, а саме: відеореєстратор "Partizan", пульт, мобільний телефон "Xiomi Note 8 Pro", предмет, зовні схожий на пістолет, та 12 набоїв 9 мм, а також набої 36 штук 16 калібру, можуть бути знаряддями вчинення злочину, передбаченого саме ч. 2 ст. 191 КК України, або могли зберегти на собі сліди вказаного кримінального правопорушення.
Колегія суддів також зазначає, що в клопотанні прокурора не обґрунтовано необхідність накладення арешту також на грошові кошти, вилучені під час обшуку 26.07.2021 року, з огляду на кваліфікацію злочину, зазначеного у клопотанні прокурора.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Частина 5 ст. 132 КПК України вказує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч вимогам ч. 2 ст. 171 та ч. 3 ст. 172 КПК України, не звернув уваги на те, що клопотання не відповідає вимогам законодавства, а тому необґрунтовано розглянув його по суті зазначених у ньому питань та прийняв передчасне рішення.
Колегія суддів вважає, що вказані недоліки та неповнота є суттєвими та є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, а тому вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді та повернути прокурору вказане клопотання для усунення недоліків, встановивши для цього строк протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 404,407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року про арешт майна в межах кримінального провадження №42021042090000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2021 року про арешт майна в межах кримінального провадження №42021042090000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна в межах кримінального провадження №42021042090000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4