1-кп/243/22/2021
243/2070/13-к
22 вересня 2021 року судова колегія Слов'янського міськрайонного суду Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі № 11 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
До Слов'янського міськрайонного суду звернувся прокурор з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
З клопотання видно, що 14 червня 2011 року близько 22 годин 00 хвилин ОСОБА_6 , будучи в стані алкогольного сп'яніння,. Знаходився в гостях у свого знайомого ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_2 , де на кухні квартири, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним та бабусею останнього - ОСОБА_8 відбулася сварка. Після сварки ОСОБА_8 пішла в свою спальню, а у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на вбивство останньої. З цією метою ОСОБА_6 , діючи умисно, взяв на кухні кухонний ніж, і безперешкодно прийшов у спальню до ОСОБА_8 . Знаходячись у спальні зазначеної квартири у зазначений час ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_8 , яка стояла біля ліжка, і, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, навмисно, ножем, який тримав у правій руці, наніс удар в життєво- важливу частину тіла ОСОБА_8 , а саме в область грудної клітини, чим спричинив останні проникаючу колото-різану рану передньої поверхні грудної клітини зліва, від якої відходить раневий канал, що проникає через шкіру, підшкірно-жирову клітковину, грудні м'язи і в третьому міжребер'ї, проникає через плевру, плевральну порожнину з наскрізним пораненням верхньої частки лівої легені, через передню стінку перикарда та передню стінку правого шлуночка серця і закінчується в порожнині правого шлуночка, гемоперикард (80 мл), гемоторакс зліва (2500 мл). Від зазначеного удару ОСОБА_8 впала на ліжко, а ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір на вбивство, продовжив наносити удари ножем в різні частини тіла ОСОБА_8 , яка лежала на спині, а саме наніс 3 удари в область грудної клітини, 2 удари в область лівої руки, та 2 удари в область правої кисті, чим спричинив їй колото-різані рани грудної клітини, не проникаючі у грудну порожнину, від яких відходять раневі канали, що проходять через шкіру, підшкірну клітковину і сліпо закінчуються в м'язах грудей, колото-різані рани лівого плеча і лівого променево-зап'ясткового суглоба, від яких відходять раневі канали, що проходять через шкіру, підшкірно-жирову клітковину і сліпо закінчуються в м'язах, різані рани першого і третього пальців правої кисті.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 померла на місці злочину, а ОСОБА_6 з місця скоєння злочину зник.
Причиною смерті ОСОБА_8 стала проникаюча колото-різана рана передньої поверхні грудної клітини зліва з пошкодженням легені та серця, гемоперикард (80 мл), гемоторакс зліва (2500 мл.), яка ускладнилась шоком та розвитком гострої крововтрати.
12.04.2013 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12013050510000544 за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України в порядку ст. 291 КПК України направлений для розгляду до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області. Запобіжний захід був обраний ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.
Вироком Слов'янського міськрайонного суду від 29.07.2013 ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та виправдано, звільнено з-під варти.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 03.12.2013 вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.09.2014 вирок суду від 29.07.2013 та ухвалу апеляційного суду від 03.12.2013 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Під час судового розгляду було допитано потерпілого, свідків, досліджено письмові докази, призначено додаткову судово-медичну експертизу. З 30.09.2015 ОСОБА_6 перестав з'являтися у судові засідання у зв'язку з чим його було оголошено судом у розшук.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного; перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
На теперішній час ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких кримінальних правопорушень та передбачає міру покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
У зв'язку з цим, можливий термін покарання за інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, свідчить про загрозу втечі останнього. При цьому наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути меншим злом, ніж кримінальне переслідування і процедура виконання покарання.
Крім того, достатніми є підстави вважати, що ОСОБА_6 зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, скориставшись суспільно- політичною обстановкою в Донецькій області під загрозою тягара відповідальності за скоєне, оскільки є непрацевлаштованою особою.
Також необхідно врахувати і дані щодо особи ОСОБА_6 , а саме - останній не одружений, не працевлаштований, відсутні міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується посередньо.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що «врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності ї поведінку», беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений зможе ухилитись від суду.
У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.0.2010 п. 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі Волосюк проти України).
З огляду на викладене, запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальним покаранням за який є позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, він ухилився від суду та перебуває у розшуку, у зв'язку з чим існує імовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Зважаючи на те, що є обґрунтоване обвинувачення у вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, наявні ризики, передбачені КПК України та обвинувачений перебуває у розшуку, тобто ухиляється від суду, є необхідність в наданні дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_6 з метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 188 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог пункту (с) ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчиненню особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише через тяжкість злочину неприпустимо, обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
22.10.2015 року було винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_6 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування, або одержавши відомості про звернення слідчого до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу до початку розгляду клопотання в суді може не прибути до суду за судовим викликом, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, колегія суддів позбавлена можливості з'ясувати його позицію щодо даного клопотання, в теперішній час відсутні відомості про фактичне місце знаходження обвинуваченого, одночасно з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором подано клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу, колегія суддів доходить до висновку, що розгляд клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 необхідно відкласти до затримання обвинуваченого та доставки його до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 187-190 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_6 - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розгляд клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 - відкласти до затримання обвинуваченого та доставки його до суду.
Ухвала втрачає законну силу 22 березня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3