21 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/760/21
адміністративне провадження № К/9901/33374/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 640/760/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулась в суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області (місцезнаходження: вулиця Жилянська, 58-Б, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код: 26268119) по нарахуванню і виплаті судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області (місцезнаходження: вулиця Жилянська, 58-Б, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код: 26268119) провести перерахунок і виплату суддівської винагороди судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 на підставі пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
09 квітня 2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позов задоволено.
Визнано дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (місцезнаходження: вулиця Жилянська, 58-Б, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код: 26268119) по нарахуванню і виплаті судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди з 18.04.2020 по 27.08.2020 року із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - протиправними.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (місцезнаходження: вулиця Жилянська, 58-Б, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код: 26268119) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ), - судді Макарівського районного суду Київської області суму недоотриманої за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно суддівської винагороди у розмірі 237956,57 грн. (двісті тридцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 57 коп.).
14 липня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року в частині визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області по нарахуванню і виплаті судді Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 суддівської винагороди з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Прийнято в указаній частині нове рішення, яким у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року - залишено без змін.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 06 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Київській області зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини другої та третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 29 Закону України «»Про державний бюджет України на 2020 рік» та статті 130 Конституції України стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування з травня 2020 та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Такі доводи відхиляються Судом, оскільки у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин).
Аналогічний правовий висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справах №160/12091/20, №260/3598/20, №460/6542/20, №560/6831/20, від 05 серпня 2021 року у справах №560/6212/20, №200/5490/20-а, №160/12182/20, №160/6089/20.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідач зазначає, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 353 КАС України).
Верховний Суд відхиляє аргументи заявника касаційної скарги щодо помилковості розгляду судами справи за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України ця справа не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження та не підпадає під дію частини четвертої статті 257 КАС України, яка встановлює перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження, оскільки вона не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також не зазначено підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначених частинами другою і третьою статті 353 КАС України тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 640/760/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова