79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.09.2021 справа № 914/1184/21
Господарський суд Львівської області у складі судді О.Д. Запотічняк
за участю секретаря судового засідання О. В. Бордун
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Західно-українське будівельно-ремонтне акціонерне товариство, м. Львів,
про стягнення заборгованості у розмірі 708 968,13 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Мартиняк Р.М.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства про стягнення 544 488,02 грн.
Ухвалою від 18.05.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 22.06.2021.
Ухвалою від 22.06.2021 суд відклав розгляд справи на 06.07.2021.
Ухвалою від 06.07.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 26.08.2021.
В судове засідання 26.08.2021 з'явився представник Позивача, представник Відповідача не з'явився, відтак суд відклав розгляд справи на 14.09.2021.
02.06.2021, 05.07.2021, 18.08.2021, 08.09.2021 на адресу суду повернулись поштові конверти від Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства з ухвалами Господарського суду Львівської області від 18.05.2021, 22.06.2021, 06.07.2021 відповідно із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання та адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.
В судовому засіданні 14.09.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.10.2008 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Західно-українським будівельно-ремонтним акціонерним товариством, укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-6718-8, згідно якого Позивач здав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 747,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена,9.
Термін дії договору визначений до 31.10.2009 (п. 4.1. договору), який було пролонговано.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. у справі №914/2757/14 за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, звільнення та повернення об'єкта оренди. Позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто заборгованість за період з 01.10.2012р. по 30.06.2014р. у розмірі 942 955,12 грн., розірвано договір №Л-6718-8 від 31.10.2008р. та виселено з нежитлового приміщення загальною площею 747,0 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 9 .
З урахуванням апеляційного оскарження, рішення суду набрало законної сили 01.12.2014, з цієї ж дати договір оренди вважається розірваним.
Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №46272205 від 25.03.2015 рішення суду виконано в повному обсязі - 19.03.2015. Таким чином, з 02.12.2014. до 19.03.2015р. Відповідач незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором.
Відповідач в порушення вимог договору орендні платежі не проводив, у зв'язку із чим у нього за період з 01.07.2014 по 01.12.2014 допущено заборгованість по орендній платі, а за період з 02.12.2014. до 19.03.2015р. нараховано неустойку за користування приміщенням, разом в сумі 708 968,13 грн, яку позивач просить стягнути.
Правова позиція Відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав. Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
Ухвали суду надсилались Західно-українсько будівельно-ремонтному акціонерному товариству за адресою, згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79005, місто Львів, вул. Зелена, 9, однак поштові відправлення повернулось із зазначенням причини: за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Фактичні обставини справи встановлені судом.
31.10.2008 між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Західно-українським будівельно-ремонтним акціонерним товариством, укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-6718-8, згідно якого Позивач здав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 747,0 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 9.
Відповідно до п. 5.1. Договору, розмір орендної плати за об'єкт оренди визначається відповідно до чинної на час укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 07.06.2007 року №897 і складає 27 336,33 грн без ПДВ за перший місяць оренди.
Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). (п.5.2.) Орендна плата за кожний наступний місяць визначається коригуванням орендної плати за попередній місяць щодо індексу інфляції за попередній місяць (п.5.3.) Орендну плату орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок орендодавця. (п.5.6.)
Згідно з п.4.1 Договору, термін договору оренди визначений на 1 рік з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2009 року, який було пролонговано.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. у справі №914/2757/14 за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, звільнення та повернення об'єкта оренди., позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто заборгованість за період з 01.10.2012р. по 30.06.2014р. у розмірі 942 955,12 грн., розірвано договір №Л-6718-8 від 31.10.2008р. та виселено з нежитлового приміщення загальною площею 747,0 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 9 .
Згідно постанови державного виконавця від 25.03.2015 р. боржником - відповідачем звільнено орендоване приміщення - 19.03.2015 р., що знаходиться за адресою: місто Львів, вул. Зелена,буд.9.
Таким чином, відповідач до 19.03.2015 незаконно користувався приміщенням, що було об'єктом оренди за Договором. Заборгованість по орендних платежах за період з 01.07.2014 по 01.12.2014 та неустойка за період з 02.12.2014. до 19.03.2015р. залишились нестягненими та складають заборгованість у розмірі 708 968,13 грн.
Враховуючи наведене позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача вищевказаної заборгованості.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Як встановлено судом, 31.10.2008р. між Орендодавцем, правонаступником якого є позивач та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Л-6718-8.
Згідно з п.4.1 Договору, термін договору оренди визначений на 1 рік з 31 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2009 року, який було пролонговано.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п.п. 5.2., 5.3 Договору орендну плату за користування об'єктом та розміри орендованої площі встановлюють сторони при укладенні цього Договору. Розмір орендної плати щомісячно на кожен наступний місяць визначається способом коригування розміру орендної плати попереднього місяця щодо індексу інфляції за попередній місяць.
Як встановлено судом розмір орендної плати за користування орендним майном встановлено сторонами в пункті 5.1 договору оренди, відповідно до якого орендна плата складає 27 336,33 грн за перший місяць без ПДВ.
Відповідач про дійсність користування орендованим майном та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.10.2014 р. у справі №914/2757/14 за позовом Прокурора Личаківського району м. Львова в інтересах держави в особі: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди, звільнення та повернення об'єкта оренди., позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто заборгованість за період з 01.10.2012р. по 30.06.2014р. у розмірі 942 955,12 грн., розірвано договір №Л-6718-8 від 31.10.2008р. та виселено з нежитлового приміщення загальною площею 747,0 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 9.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до довідки про заборгованість від 26.04.2021 року № 4-2302-12353, складеної Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Відповідачем орендна плата за період з 01.07.2014 по 01.12.2014 за користування об'єктом оренди не вносилась, приміщення було звільнено після розірвання договору 19.03.2015, відтак нараховано неустойку за період з 02.12.2014. до 19.03.2015р., разом заборгованість склала 708 968,13 грн.
Зважаючи на те, що рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2757/14 набрало законної сили, тому договір оренди нерухомого майна № Л-6718-8 від 31.10.2008 припинив дію 01.12.2014. Відтак орендну плату слід нараховувати до 01.12.2014 року, згідно розрахунку поданого Позивачем заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2014 по 01.12.2014 становить 285 423,25 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Згідно із положеннями п.п. 9.1 та 9.3 договору, об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 15 днів з моменту дострокового припинення чи розірвання договору.
Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до постанови державного виконавця від 25.03.2015, орендоване приміщення звільнено Відповідачем - 19.03.2015р. Позивач нарахував неустойку з 02.12.2014 по 19.03.2015 у розмірі 423 544,88 грн. Судом здійснено перевірку правильності нарахування неустойки та визначено, що таку слід нараховувати до 18.03.2015. Відтак до стягнення підлягає неустойка у розмірі 419 244,42 грн.
Положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі
704 667,67 грн. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 10570,01 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Західно-українського будівельно-ремонтного акціонерного товариства (79005, м. Львів, вул. Зелена, буд.9, ЄДРПОУ 03331157) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) 704 667,67 грн заборгованості та 10570,01 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2021
Суддя О.Д. Запотічняк