Справа № 308/1183/17
22 вересня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді - Данко В.Й.,
за участі секретаря судових засідань - Павлюх Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на боці відповідача: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврін Михайла Михайловича, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третіх осіб без самостійних вимог на боці відповідача: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврін Михайла Михайловича, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабка ОСОБА_5 , яка була рідною матір'ю його батька ОСОБА_3 . У встановлений законом термін він, як спадкоємець спадщини за законом, подав через приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. заяву про прийняття спадщини, яка 23.12.2016 була зареєстрована в Ужгородській районній нотаріальній конторі, заведена спадкова справа №144/2016. Листом №6 від 10.01.2017 року Ужгородською районною державною нотаріальною конторою йому було відмовлено про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, так як ним не доведено родинний зв'язок з померлою бабкою ОСОБА_5 . Окрім того, ОСОБА_5 залишила заповіт посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М.М. від 25.03.2014 за №196, за яким все майно вона заповіла ОСОБА_4 . Даний заповіт, який посвідчено у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є хорошими друзями ОСОБА_4 , яких він сам привів до нотаріуса, вважає недійсним, оскільки бабка знала писати, а через свій поважний вік не була обізнана про те з якою метою взагалі прийшла до нотаріуса.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 13.02.2018 року провадження у справі було зупинено до вступу у справу правонаступника відповідача.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03.08.2018 року провадження у справі поновлено та залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_4 - громадянку ОСОБА_2 .
Представник позивача адвокат Шпуганич В.В. в останнє судове засідання не з'явився. Однак, в попередній судових засідання позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача адвокат Сочка В.І. в останнє судове засідання не з'явився. Однак, в попередніх судових засідання позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що заповіт був посвідчений у присутності свідків ОСОБА_7 1959 р.н., ОСОБА_8 та ОСОБА_22 , 1985 р.н. у зв'язку з неграмотністю ОСОБА_5 , вона не могла самостійно прочитати та підписати заповіт. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 самостійно бажала скласти заповіт та оплатила нотаріальні послуги. Твердження позивача, що свідки були знайомими ОСОБА_4 це тільки припущення. Посилання позивача на те, що ОСОБА_5 у силу свого похилого віку, здійснила короткий підпис на декількох документах не свідчить про її грамотність, здобуття нею початкової освіти матеріали справи не містить, а тому у задоволенні позову просить відмовити.
Представник третьої особи Ужгородської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без їхньої участі.
Третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М.М. у судовому засіданні пояснив, що заповіт був складний, оскільки ОСОБА_5 була не писемною, вона приїхала до нього зі своїм цивільним чоловіком на консультацію у зв'язку з тим, що хотіла скласти заповіт на свого цивільного чоловіка. Вона була адекватна. Він повідомив ОСОБА_5 , що оскільки вона не вміє ні читати ні писати, то заповіт оформляється у присутності свідків, які не являються її родичами, і у присутності людини якій вона довіряє, яка б могла за неї підписати заповіт. Через деякий час вона приїхала з двома свідками і її представником, який і підписав замість неї заповіт. Перевіривши їхні паспортні дані, вони всі перечитали заповіт вголос і підписали його. Заповіт був складений на все її майно. У сільській раді не складався заповіт у зв'язку з тим, що вона була неграмотною і її відправили до нотаріуса.
Третя особа ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи у його відсутності.
З метою з'ясування дійсних обставин справи, за клопотанням сторін в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які пояснили наступне.
Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , 1959 р.н. пояснив, що до нього звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , щоб він їх відвіз у місто до нотаріуса, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 хотіла передати свій будинок та все своє майно ОСОБА_4 . Приїхавши, вони звернулись до приватного нотаріуса, оскільки у державного нотаріуса було багато людей. ОСОБА_13 повідомила нотаріуса про своє бажання скласти заповіт та попередила, що не вміє читати та писати. Тоді вона попросила його бути її довіреною особою, щоб він все прочитав та підписав. Після складання заповіту, нотаріус прочитав ОСОБА_5 текст заповіту, з яким вона погодилась, після чого він особисто перечитав заповіт та підписав його. ОСОБА_5 з власної волі хотіла передати після своєї смерті все своє майно ОСОБА_14 , з яким вона проживала у цивільному шлюбі. ОСОБА_14 постійно доглядав за ОСОБА_5 та допомагав їй. Вони хотіли у сільській раді укласти шлюб, однак онук ОСОБА_5 дав вказівку секретарю сільської ради, щоб вона їх не розписувала.
Свідок ОСОБА_9 , суду пояснила, що ОСОБА_15 була її мачухою, вона не вміла писати та читати бо не ходила до початкової школи. Спочатку своє майно вона хотіла передати своєму онукові, а потім вони, щось не поділили, і онук до неї перестав приходити і не допомагав їй взагалі. З ОСОБА_4 вони проживали разом, він до неї дуже добре ставився, поважав її, все робив для неї.
Свідок ОСОБА_7 , 1985 р.н. суду пояснив, що ОСОБА_5 запросила його бути свідком у нотаріуса під час складання заповіту після її смерті. Вона з власної волі бажала заповісти все своє майно ОСОБА_4 . Під час складання заповіту, вона попередила нотаріуса, що неграмотна.
Свідок ОСОБА_11 , суду пояснила, що вона проживала поруч з ОСОБА_5 , і ходила до неї у подвір'я за водою. ОСОБА_5 постійно з нею розмовляла, радилась, про внуків розповідала. Коли баба захворіла, рік до її смерті дідо її уже не пускав у двір за водою, хату закривав ранком і кудись ішов, а відчиняв у ввечері. Вона не могла приносити бабі їсти. Також бачила, як дідо з підвалу виносив бутилу з осадками вина і носив бабі, це було їй замість їди. Йому було вигідно, щоб баба не розумілась у світі. Також він з дочкою п'яну бабу відвезли в сільську раду, щоб там їх розписали, однак їм відмовили бо баба була п'яна. ОСОБА_5 вміла читати та писати, вона читала газети, у 70-х роках писала своєму синові письма в армію.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він живе навпроти будинку ОСОБА_5 , знав її з дитинства. Бачив, як вона читала. Про те, що свій будинок передала ОСОБА_4 дізнався від людей у селі.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
В силу вимог статей 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.
Частина 4 статті 207 ЦК України передбачає, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Згідно ч. 2 ст. 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Згідно зі ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.12.2016 р. (а.с.6).
Померла ОСОБА_5 являлася рідною бабкою позивача та мамою його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9).
Оскільки батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , у встановлений законом термін, ОСОБА_3 , як спадкоємець за законом подав через приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. заяву №2619 від 22.06.2016 про прийняття спадщини за померлою бабусею ОСОБА_5 , яка була зареєстрована в нотаріальній конторі 23 грудня 2016 року (а.с. 6, а.с. 11).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №46290317 слідує, що 23.12.2016 була заведена спадкова справа №144/2016 (а.с. 12).
Листом № 2 виданого 10.01.2017 державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренко М.В., ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ним не доведено родинний зв'язок з померлою ОСОБА_5 . Окрім того померла ОСОБА_5 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М.М. 25.03.2014 за реєстром №196, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_4 .
Крім того, судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 25.03.2014 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Лаврів М.М., та зареєстрований в реєстрі за № 196, згідно якого вбачається, що ОСОБА_5 заповіла все належне їй на день смерті майно ОСОБА_4 . Даний заповіт був посвідчений у присутності запрошених останньою свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , 1985 р.н. У зв'язку з її неграмотністю та неможливістю прочитати і власноручно підписати даний заповіт на її особисте прохання цей документ складається та нотаріально посвідчується у присутності свідків та підписується за її дорученням ОСОБА_7 1959 р.н. (а.с.59).
Відповідно до п.1.8 гл.3 розділу 2 «Порядок вчинення нотаріальний дії нотаріусами України», якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.
Відповідно до п. 1.11. гл.3 розділу 2 «Порядок вчинення нотаріальний дії нотаріусами України», на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.
Із нотаріально посвідченої заяви на прийняття спадщини за заповітом засвідченої державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренко М.В. слідує, що 07.07.2016 року ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 прийняв за нею всю спадщину.(а.с.237).
З довідки №812 виданої головою Руськокомарівської сільської ради 30.06.2016 року слідує, що ОСОБА_4 дійсно являвся співмешканцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постійно проживав разом з померлою, за адресою АДРЕСА_1 , за даною адресою вів з нею спільне господарство та поховав її (а.с.60).
З довідки виданої ПП ОСОБА_17 вбачається, що ОСОБА_4 25.06.2016 року придбав у ПП ОСОБА_17 ритуальні товари для поховання на загальну суму 2980 грн. (а.с.61).
Відповідно до довідки №493/2017 виданої 21.04.2017 року Комунальним закладом «Ужгородська районна лікарня» слідує, що ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку у районного лікаря психіатра на обліку не перебувала за допомогою не зверталась. (а.с.63).
Відповідно до повідомлення сімейного лікаря ОСОБА_18 вбачається, що у ОСОБА_5 захворювань, внаслідок яких могла не усвідомлювати значення своїх дій не було.(а.с.64).
Окрім того, судом також встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 помер у віці 85 років, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 виданого 14.12.2017.
З довідки №160/02-14 від 19.07.2018 виданої приватним нотаріусом І.Д.Резвановою слідує, що згідно документів, які знаходяться у спадковій справі 05/2018 за померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , яка заведена приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Резвановою І.Д. 26 лютого 2018 року, спадкоємцем померлого, який прийняв спадщину є його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.121).
Враховуючи всі вищеперераховані докази окремо та в їх сукупності суд вважає недоведеною обставину того, що ОСОБА_5 була писемною, як це наголошує ОСОБА_19 та свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Згідно повідомлення Державного архіву Закарпатської області №22/01-20 від 22.05.2017 та Відділу освіти, молоді та спорту Ужгородської районної райдержадміністрації №01-16/429 від 23.05.2017 вбачається, що документів початкової школи с.Пацканьово, в архіві не має, тому підстав для підтвердження освітнього рівня або неписьменності ОСОБА_5 не має. (а.с.66, а.с.67).
В той же час надання суду документів: договору оренди від 21.05.2001р, типового договору №29871 від 15.10.2007, акту опломбування фланців підземного (надземного газопроводу-вводу від 19.11.2003р, Додатку №1 до договору №59-271 на користування еклектичною енергією для населення, на яких міститься підпис ОСОБА_21 суд не бере до уваги, оскільки відтворення ОСОБА_5 на них у письмовій формі декількох літер прізвища в якості короткого підпису, який на кожному документі різний не може свідчити про її грамотність.
Разом з тим, жодних доказів про навчання ОСОБА_5 та здобуття нею хоча б початкової освіти, що дало б змогу зробити висновок про її вміння читати та писати судом не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що підстави, на які посилається позивач ОСОБА_3 для визнання заповіту недійсним, а саме, що на момент укладення заповіту ОСОБА_5 через свій поважний вік була необізнана про те, з якою взагалі метою прийшла до нотаріуса, вона не усвідомлювала свої дії, а також, те що вона була грамотною, вміла читати та писати, що не могло стати перешкодою для підписання нею заповіту самостійно, суд не може взяти до уваги та вважає зазначені обставини такими, що не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, спростовуються дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами та поясненнями допитаних в суді свідків.
Окрім того, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврів М.М., який посвідчував спірний заповіт у присутності свідків, при його укладанні перевірив дієздатність та підтвердив, що ОСОБА_5 усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними. Крім того, дії нотаріуса були правомірними та відповідають нормам чинного законодавства, що регулюють порядок посвідчення заповіту у випадку коли особа не може самостійно підписати такий.
Також, ОСОБА_3 не надав жодного належного доказу, що ОСОБА_5 склала спірний заповіт під будь-яким впливом чи тиском.
Згідно ст. 81 ЦПК України на кожну зі сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
Таким чином, аналізуючи досліджені у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання заповіту від 25 березня 2014 року недійсним, адже в ході судового розгляду позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що спірний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, що волевиявлення заповідача не відповідало її волі, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.202, 203, 207, 215, 1233, 1234, 1247, ч.2 ст.1248, 1257 ЦК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на боці відповідача: Приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Лаврін Михайла Михайловича, Ужгородська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: В.Й.Данко