іменем України
17 вересня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/1394/20
Головуючий у першій інстанції - Анохін А. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1172/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Харечко Л.К.,
суддів: Онищенко О.І., Скрипки А.А.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2020 року у складі судді Анохіна А.М., повний текст якого складений 30.11.2020 у м. Козелець Чернігівської області,
У травні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 17.10.2018, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачка 17.10.2018 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала відповідну заяву.
При підписанні анкети - заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідачка ознайомилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом останньої, де є відповідні запевнення відповідачки щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом Банку про їх затвердження.
Відповідно до виявленого бажання ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеній у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (доданий до позову). В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7 000,00 грн.
Як вказував АТ КБ «ПриватБанк», він свої зобов'язання виконав, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором, проте, ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору та ст. ст. 526, 527, 1054 ЦК України своїх зобов'язань не виконала, не повернула своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим, станом на 16.04.2020 утворилась заборгованість у розмірі 11 581,93 грн, яка складається з:
6 647,26 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
3 451,95 грн - заборгованість за простроченими відсотками;
455,01 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України;
500,00 грн - штраф (фіксована частина);
527,71 грн - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.10.2018 в сумі 6 647,26 грн та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, задовольнивши позовні вимоги Банку у повному обсязі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на підтвердження позовних вимог позивачем були надані усі докази про укладення сторонами кредитного договору, зокрема, копія анкети - заяви, в якій міститься уся інформація стосовно отримання кредитної картки. Відповідачка висловила свою згоду на укладення кредитного договору та своїм підписом засвідчила, що згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку.
Вказує, що відповідачкою підписаний Паспорт споживчого кредиту, в якому містяться усі умови кредитування.
Встановивши, що банк надав ОСОБА_1 кредит, а остання його не повернула, суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків та штрафів.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачкою не подавався.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», а саме стягнення заборгованості за простроченим кредитом, сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, відсотками, нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України, штрафів, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, сформульовану Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), виходив з того, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Заяві позичальника, тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що 17.10.2018 ОСОБА_1 підписала анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В даній заяві відповідачкою заповнено розділи щодо її паспортних даних, місця проживання, сімейного стану та роду занять (а. с. 11-12).
У тексті вказаної заяви зазначено, що її підписанням ОСОБА_1 згодна із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася з і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку та зобов'язується виконувати зазначені Умови та Правила, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua.
Банком додано до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» без зазначення дат, які відповідачем не підписані (а. с. 15, 16-62).
Згідно з довідкою Банку (а. с. 9) 17.10.2018 ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 08/22; 10.04.2019 було надано кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 02/23.
Також надана позивачем довідка вказує на те, що умови кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 17.01.2019, 10.04.2019, 19.12.2019 були змінені (а. с. 10).
З виписки по рахунку відповідачки за період з жовтня 2018 року по березень 2020 року вбачається, що остання користувалася кредитними коштами (а. с. 8).
На підтвердження заявленої Банком у позові заборгованості відповідачки до позову додано відповідний розрахунок станом на 16.04.2020, згідно з яким загальний розмір заборгованості становить 11 581,93 грн (а. с. 6-7).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Анкета-заява від 17.10.2018, яка знаходиться в матеріалах справи, не містить даних щодо процентної ставки, умов про встановлення відповідальності у вигляді штрафів, неустойки за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення кредитної заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складову його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками, штрафи та відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, Банк посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», де визначені умови щодо кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Колегія суддів, з огляду на вищевикладене вважає, що надані позивачем докази не дають підстав для висновків про відсутність існування між сторонами взаємних прав та обов'язків, проте і не підтверджують належного погодження між сторонами умов кредитування, адже як вбачається з матеріалів справи, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містить підпису відповідачки.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 та у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справах № 481/1243/16-ц, № 175/4634/15-ц, № 330/1607/16-ц.
Підстав відступити від вказаних правових висновків під час розгляду справи, що переглядається, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з наданими позивачем разом з позовом Витягом з Умовами було ознайомлено відповідачку, яка, при цьому, погодилась з ними, підписуючи Заяву та, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані останній Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» також не підписаний відповідачкою, що не є підтвердженням, що саме з викладеними в ньому умовами кредитування ознайомилась ОСОБА_1 , підписуючи анкету-заяву.
Крім того не може бути прийнятий до уваги при вирішенні спірних відносин доданий до позовної заяви паспорт споживчого кредиту (а. с. 13-14), оскільки фактично цей документ становить собою інформацію, яка надається споживачу до укладення кредитного договору, а тому є очевидним, що цей доказ не підтверджує обставини погодження між сторонами умов кредитного договору. Також паспорт містить інформацію щодо умов кредитування як кредитної картки «Універсальна», так і кредитної картки «Універсальна Голд». Доказів, по якій саме була отримана кредитна картка відповідачкою та по якій кредитній картці був проведений розрахунок Банком, матеріали справи не містять.
В паспорті споживчого кредиту є зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною до 01.11.2018. Зі змісту цього паспорту йдеться, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення відсотків та штрафів є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути підставою для їх задоволення, оскільки зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, що, зокрема, суперечить встановленій практиці Верховного Суду.
Тому, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи, оцінені наявні докази у їх сукупності та застосовані при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, а тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча судді: