Справа № 642/3473/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/818/1476/21 Доповідач: ОСОБА_2
13 вересня 2021 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого судді ОСОБА_2 ,
- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
- секретаря ОСОБА_5 ,
- представника власника майна ОСОБА_6 ,
- власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021,-
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_8 , погоджене прокурором, у кримінальному провадженні № 42020220000000537 від 17.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 127 КК України, про арешт майна.
Накладено арешт на майно вилучене 24.06.2021 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_1 .
Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 05.07.2021 слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням в межах матеріалів кримінального провадженні №42020220000000537 від 17.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 127 КК України про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві перебуває кримінальне провадження за №42020220000000537 від 17.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 127 КК України.
Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя послався на те, що вказане майно можливо використовувати як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження завданням кримінального провадження.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.
Крім того, захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що копію ухвали отримав 12.07.2021.
Твердження апелянта, щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження матеріалами судового провадження не спростовуються; причини пропуску процесуального строку, на які посилаються у клопотанні заявники є поважними, а тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 підлягає поновленню.
Повідомлений належним чином про час та місце розгляду апеляції прокурор до суду апеляційної інстанції не прибув.
13.09.2021 прокурор подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
За наведених вище обставин враховуючи стислі строки регламентовані ч. 2 ст. 422 КПК України судова колегія вважає можливим розглянути апеляцію по суті, без участі прокурора, належним чином повідомленого про час та місце проведення апеляційного розгляду, так як в силу вимог ч. 4 ст. 405 КПК України дані обставини не є перепоною для апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи ОСОБА_7 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №42020220000000537 від 17.11.2020 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 127 КК України.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Задовольнивши клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчийдовів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
В ч. 5 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (мобільний телефон), накладено саме як на носії інформації в електронному вигляді.
Крім того, слідчий суддя поклав обов'язок повернути вказане майно через два місяці, після залучення спеціаліста, власникам.
Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.
Окрім того, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч. ч. 2, 4 ст. 173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст. 170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч. 2 ст. 170 КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.
Відповідно до порядку, передбаченого ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v.Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Проте, слідчим суддею було накладено арешт на мобільний телефон «Айфон 10», IMEI НОМЕР_1 , з сім карткою номера абонента НОМЕР_2 , без визначення способу такого арешту.
Тому, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України та ч. 1 ст. 412 КПК України.
За наслідками апеляційного розгляду судова колегія має повноваження скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу по справі відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України.
Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
З судових матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні слідчого відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення є речовими доказами по справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 в частині способу арешту майна.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захиснику ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42020220000000537 в частині визначення місця зберігання мобільного телефону «Айфон 10», IMEI НОМЕР_1 , з сім карткою номера абонента НОМЕР_2 .
Постановити нову, якою визначити, що після копіювання даних повернути на відповідальне зберігання власнику, попередити про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді