Апеляційне провадження № 11-сс/818/1370/21 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1
Справа № 953/4432/21 (провадження 1-кс/953/5675/21) Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: скарги на бездіяльність
13 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених і. 4 ст. 190, ч.ч.1,3 ст. 361, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 361 КК України у кримінальному провадженні № 12020220540001751 від 20.08.2020, -
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених і. 4 ст. 190, ч.ч.1,3 ст. 361, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 361 КК України у кримінальному провадженні № 12020220540001751 від 20.08.2020.
Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , звернуся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 30.03.2021 старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12020220540001751 від 20.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 190 КК України. В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилався на порушення підслідності, оскільки з підозри вбачається, що інкриміновані підозрюваному правопорушення скоєнні в Сумській області, а тому, територіально не відносяться до підслідності ГУНП в Харківській області, а відносяться до компетенції Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області. Зазначив, що 21.04.2021 ним було направлено клопотання про зміну підслідності до Офісу Генерального прокурора та отримано відповідь про направлення клопотання для розгляду на адресу Харківської обласної прокуратури.
Вказав, що постанова про зміну чи визначення підслідності по цьому кримінальному провадженню не була долучена до матеріалів справи. Наслідком здійснення досудового слідства не уповноваженим органом вважає недопустимість доказів в подальшому при розгляді матеріалів кримінального провадження судом.
Також, на думку захисника, слідчим управлінням ГУНП в Харківській області невірно кваліфіковані події, які відбувалися за версією слідства, викладені в повідомлені про підозру, за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки з повідомлення про підозру вбачається, що жоден з підозрюваних не спілкувалися з потерпілими з приводу передачі або заволодіння коштами, потерпілі самостійно жодного власного майна або коштів не передавали підозрюваним. В той же час, з повідомлення вбачається, що визначені слідством потерпілі не отримали кошти у зв'язку з неефективним забезпеченням безпеки роботи їхніх електронних кабінетів ТОВ «Нова Пошта». А тому, недоотримання коштів потерпілими є наслідками неналежного виконання ТОВ «Нова Пошта» своїх обов'язків щодо забезпечення ідентифікації осіб в особистому електронному кабінеті та відносяться, на думку захисника, до цивільно-правових відносин. З підозри вбачається, що вилучення коштів відбулося таємно, що на думку захисника, свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке, передбачена ст. 190 КК України. А тому, вважає підозру необґрунтованою, а кваліфікацію невірною. Також вказав, що в повідомленні відсутні чітко зафіксовані фактичні обставини події, як передбачає п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, що дають підстави вважати, що висунуті всі можливі версії, які знайшли підтвердження зібраними беззаперечними доказами, які б давали змогу дійти однозначного висновку про винуватість особи. На думку захисника, особу безпідставно звинувачено у злочині.
Захисник в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, будь-якого клопотання від нього не надходило. Прокурор подав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно вимог, передбачених ст.ст.135,136 КПК України. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 422 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів постановила рішення щодо проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності сторін, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 7 червня 2021 року адвокат ОСОБА_7 звернувся в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 30.03.2021р. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 28 ч.3 - 361 ч.1, 28 ч.3 - 361 ч.2 КК України у кримінальному провадженні №12020220540001751 від 30.03.2021р., в якій захисник просив скасувати вказане повідомлення про підозру, посилаючись на здійснення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не за територіальною підслідністю, відсутність підстав вважати, що ОСОБА_6 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують та невірну кваліфікацію дій ОСОБА_6 .
Залишаючи без задоволення скаргу захисника ОСОБА_7 , слідчий суддя вважав повідомлену ОСОБА_6 підозру обґрунтованою оскільки надані слідчому судді матеріали дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч.4, 28 ч.3 - 361 ч.1, 28 ч.3 - 361 ч.2 КК України станом на 30.03.2021 обґрунтованою, оскільки на момент її повідомлення були наявні підстави вважати, що ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. ст. 190 ч.4 , 28 ч.3 - 361 ч.1, 28 ч.3 - 361 ч.2 КК України. При цьому, слідчий суддя зазначив, що самі по собі обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а посилання захисника на порушення правил територіальної підслідності та невірну кваліфікацію дій підозрюваного, виходячи з вище викладеного, не можуть бути підставою для скасування повідомлення про підозру. Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 .
Колегія суддів з такими висновками слідчого судді погоджується з огляду на наступне.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
При перевірці оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів керується вимогами, викладеними в п.10 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідно до яких на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
При цьому, слід врахувати, що відповідно до вимог, зазначених в ч.1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення з повідомленням про це такій особі та із роз'ясненням її прав та обов'язків.
Окрім того, під повідомленням про підозру також можна розуміти кримінальне процесуальне рішення слідчого, прокурора, яке приймається в обов'язковому порядку у випадках затримання особи за підозрою в учиненні кримінального правопорушення або наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення в письмовій формі й тягне за собою набуття особою, щодо якої воно прийняте, процесуального статусу підозрюваного.
Законодавцем передбачено вимоги до змісту та порядок вручення повідомлення. Як зазначено в п.3 ч.1 ст.276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи в учиненні кримінального правопорушення. При цьому, складається письмове повідомлення про підозру прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та повинно відповідати зазначеним в ст.277 КПК України вимогам.
Вручається письмове повідомлення про підозру, відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, в день його складення слідчим або прокурором, а у випадках неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор у відповідності до вимог ч. 1 ст. 279 КПК України, зобов'язані виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.
Виходячи з вищевказаного, обґрунтованою є підозра за наявності таких принципових обставин: 1) врученого письмового повідомлення про підозру з обов'язковим посиланням на докази вчинення особою кримінального правопорушення; 2) наявності в матеріалах кримінального провадження доказів, що підтверджують вчинення особою кримінального правопорушення; 3) доведення перед судом вагомості й достатності наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення; 4) оцінювання судом доказів вчинення особою кримінального правопорушення.
Вимога достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи неповною, приводить тим не менше до обґрунтованого висновку про винуватість особи, котра притягується, і виключає в цей момент розслідування протилежного висновку.
правопорушення, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, як у своєму рішенні, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, зазначив Європейський суд з прав людини, а саме те, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, суд повинен виходити з тих міркувань, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактичний зміст відомостей, що міститься в матеріалах кримінального провадження дає підстави вважати, що зміст повідомлення про підозру відповідає вимогам, визначеним у ст. 277 КПК України. При цьому слід зазначити, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, внаслідок чого підозра може бути змінена. Вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення.
Процедура вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру виконана слідчим відповідно до вимогчинного законодавства, зазначених в ст. 278 КПК України.
Підозра, це процесуальний документ, який має первинну кваліфікацію, яка з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, що розслідується, може бути конкретизована та змінена, як щодо кваліфікації дій, так і щодо обсягу обвинувачення, якщо за наслідками проведення досудового розслідування, слідчий та прокурор дійдуть переконання про можливість складання обвинувального акту та направлення його до суду.
За таких обставин, на цьому етапі досудового розслідування доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри є передчасними. Доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного, з приводу необґрунтованості підозри, ґрунтуються на відомостях, які стосуються оцінки доказів, отриманих під час досудового розслідування, з точки зору їх процесуальної допустимості та належності або достатності. З огляду на це, колегія суддів не може погодитись з такими доводами, оскільки з процесуальної точки зору обґрунтованість підозри не може підмінюватись питаннями обґрунтованості обвинувачення. Вказані питання щодо оцінки доказів, зібраних сторонами у разі, якщо прокурор та слідчий дійдуть переконання про необхідність складання обвинувального акту, підлягають процесуальному розгляду в порядку, передбаченому ст.ст. 318-376 КПК України.
Отже, на цьому етапі досудового розслідування колегія суддів позбавлена процесуальної можливості вирішити зазначені питання, виходячи зі змісту доводів апеляційної скарги з приводу визнання недопустимим доказів, на яких ґрунтується підозра, оскільки вони є передчасними. Підозра є процесуальним рішенням, яке складається і повідомляється слідчим чи прокурором з урахуванням обставин, які автор вважає встановленими. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, внаслідок чого підозра може бути змінена в будь-який спосіб. Оцінка доказів стосовно їх допустимості на цьому етапі досудового розслідування судом не вирішується. Вказані питання повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, в разі направлення обвинувального акту прокурором, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. Відповідно до статті 89 КПК України визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, а тому сукупність інших зібраних органом досудового розслідування доказів будуть перевірятися, оцінюватися в ході судового розгляду і не дає підстав для скасування підозри.
Отже, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків ухвали слідчого судді, щодо відмови у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , оскільки вони є обґрунтованими та вмотивованими і відповідають вимогам кримінально-процесуального закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111,135, 138, 277, 278, 279, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді