21 вересня 2021 року м. Київ № 240/2938/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та Військової частини НОМЕР_1 та просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій;
визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20.09.2017;
зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20.09.2017;
зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України надати йому довідку - розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 рік, 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20.09.2017.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
22.06.2020 ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду було залучено у якості другого відповідача Військовому частину НОМЕР_1 .
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 справу № 240/2938/20 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 240/2938/20 було передано судді Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2020 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на день звільнення з військової служби у запас, відповідачем не було проведено з ним розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
07.04.2020 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Також 21.07.2020 засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 07.12.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 07.04.2015 позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до наказу начальника головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 01.09.2019 № 107 позивача звільнено у запас за п. «Б» (за станом здоров'я).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.09.2017 № 209 виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення.
Як вбачається із наказу компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 не виплачено.
Відповідно до довідки № 305/176 від 19.02.2020 також підтверджується, що позивач компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 не отримував.
Позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив здійснити виплату компенсації за невикористанні календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017 роки.
Листом Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 19.02.2020 № 305/353 йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю на це законних підстав.
Не погоджуючись із даною відмовою відповідача позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регламентовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96) Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011)
Відповідно до ст. 4 Закону № 504/96 законодавством встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.
Згідно із ст. 16-2 Закону № 504/96 встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Також ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (п. 12).
Крім цього ст. 101 Закону № 3551 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону № 504/96. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Крім того, ст. 10 Закону № 504/96 розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.
Згідно з п. 8 ч. 13 ст. 10 Закону № 504/96 щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551. Вказана норма співвідноситься з п. 12 ст. 12 Закону № 3551.
Таким чином, позивачу, якій не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Посилання ж відповідачів на те, що в особливий період надання військовослужбовцям інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки даним предметом спору є вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, а саме 20.07.2017, а не про надання вказаного виду відпустки.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду від 16.06.2019 у справі № 620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є: - позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; - підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551 в період визначений п.п. 17-18 ст. 101 Закону № 2011.
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України № 3551 в період, визначений п.п. 17-18 ст. 101 Закону № 2011.
Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 у справі № 620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону № 2011 у рік звільнення, зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону № 3551 не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551 з 2015 по 2017.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Обґрунтовуючи вказану вимогу, позивач посилається на те, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на утриманні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, а тому нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки здійснюється саме Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України.
Проте, позивачем не надано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів та нормативно обґрунтованих пояснень на підтвердження наведених вище тверджень.
Проте, відповідач вимоги ухвали суду не виконав та не надав суду відповідні пояснення.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать про те, що відмова у здійсненні нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2017 роки була мотивована саме відсутністю необхідності такого розрахунку відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 .
Абзацом 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
При цьому, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, оскільки нарахування та виплата відповідної компенсації здійснюється установою, в якій позивач проходив військову службу, тобто Військовою частиною НОМЕР_1 .
Враховуючи вказане, суд вважає, що нарахування та виплата позивачу відповідної грошової компенсації мала бути здійснена саме Військовою частиною НОМЕР_1 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України надати йому довідку - розрахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 рік, 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20.09.2017, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на те, що задоволення зазначеної вимоги жодним чином не впливає на відновлення порушеного права позивача, а відмова у видачі такої довідки не є предметом розгляду даної справи.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297, КАС України суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби - 20.09.2017.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 20.09.2017.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.