20 вересня 2021 року м. Київ № 320/4040/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, скасування боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (з урахуванням позовної заяви з уточненнями від 29.10.2019) про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.02.2019 № Ф-2272-55 на суму 6 994,95 грн та скасування боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 6 994,95 грн, зазначений у вимозі про сплату недоїмки від 06.02.2019 № Ф - 2272 - 55.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.17.2019, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи № 320/4040/19 визначено суддю Брагіну О.Є.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 провадження відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 позов було залишено без руху.
25.09.2020 подальший розгляд справи розпочато за правилами письмового провадження.
На підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 № 453 у зв'язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_2 від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 320/4040/19, за результатами якого головуючим суддею визначено Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2019 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) 06.02.2019 № Ф-2272-55 на суму 6 994,95 грн з правомірністю винесення якої, позивач не погоджується, оскільки вона перебуває на спрощеній системі оподаткування в той же час є пенсіонером за віком, а тому сплата єдиного соціального внеску за здійснення підприємницької діяльності на її думку не повинна здійснюватись.
Крім того зазначає що відповідач протиправно відмовлено у коригуванні показників в інтегрованій картці платника, шляхом виключення даних про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 6 994,95 грн.
21.08.2019 засобами поштового зв'язку відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 - громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
24.05.2018 Київський окружний адміністративний суд у справі № 810/1496/18 суд ухвалив адміністративний позов задовольнити та визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 12.10.2017 № Ф-18-25.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018.
Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.06.2010 є фізичною особою-підприємцем, а починаючи з 01.01.2012 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Також, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.03.2014 є пенсіонером за віком. У той же час позивачу з 19.09.2012 призначена пенсія за віком.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-2272-55 у якій зазначається, що станом на 31.01.2019 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 6 994,95 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Пунктами 2, 3, 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою, вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Пунктами 1 - 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
За положеннями ст. 1 Закону № 1058, пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
При цьому Закон № 2464 звільняє від сплати єдиного внеску лише осіб, які зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4, та отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.
Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач в період, за який їй виставлена оскаржувана вимога, досягла пенсійного віку.
В зв'язку із чим, позивач, в силу зазначених приписів закону, звільняється від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд звертає увагу, що виключенням із вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи - підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464, а саме особи, зазначені в ч. 1 цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449.
Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером за віком, при цьому, договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, зворотного відповідачем під час розгляду справи не доведено, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач була звільнена від сплати єдиного внеску за себе.
Щодо позовної вимоги в частині про визнання протиправним та скасування боргу зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 6 994,95 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа від 25.04.2019 № 10855/Б/10-36-17-00-14 податковий орган повідом позивача, що відповідно до даних автоматизованої системи обліку, керуючись п. 4 ст. 25 Закону 2464 відповідачем сформовано нову податкову вимогу від 06.02.2019 № Ф-2272-55 на суму 6 994,95 грн, оскільки станом на 24.04.2019 у платника продовжує обліковуватись заборгованість по єдиному внеску.
У відзиві відповідач також наголошує, що скасування податкової вимоги не тягне за собою автоматичне скасування боргу, оскільки вони мають різну юридичну природу.
Суд вважає помилковими твердження відповідача, що рішенням про результати розгляду скарги позивача скасовано лише вимогу, в результаті чого вона втратила силу виконавчого документа.
У свою чергу згідно Інструкції № 499 формування та надсилання платнику вимоги нерозривно пов'язано із наявністю у такого платника боргу зі сплати єдиного внеску.
Згідно з пп. 14.1.171 п. 14.1 ст. 14 ПК України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".
У ст. 1 цього Закону України "Про інформацію" інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В силу вимог п. 63.12 ст. 63 ПК України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов'язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов'язку щодо його сплати.
Враховуючи, що вимога від 12.10.2017 № Ф-18-25 скасована у судовому порядку (у зв'язку із відсутністю у позивача обов'язку сплачувати єдиний внесок), суд приходить до висновку, що податковий орган допускає протиправну бездіяльність не відкориговуючи інтегровану картку платника податків позивача. .
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області відкоригувати показники в інтегрованій картці платника, шляхом виключення даних про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 6 994,95 грн.
Враховуючи викладене, адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення і премій підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (квитанція № 9 від 04.07.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 06.02.2019 № Ф-2272-55 на суму 6 994,95 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо не здійснення коригування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відкоригувати показники в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , шляхом виключення даних про наявність заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 6 994,95 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) сплачений судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.