21 вересня 2021 року Справа № 280/3904/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний 158-Б)
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
17.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення Головного УПФУ в Запорізькій області, яким ОСОБА_1 до стажу для нарахування довічного грошового утримання підлягають зарахуванню тільки 14 років 9 місяців 13 днів стажу на посаді судді, що зазначено в листі начальника відділу обслуговування громадян №2 Головного УПФУ в Запорізькій області від 02.04.2021;
визнати за позивачем право та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді службу в лавах Радянської армії з 30.10.1978 по 06.11.1980, тривалістю 02 роки 00 місяців 07 днів та працю на посадах прокурорів з січня 1987 року по травень 2002 року тривалістю 15 років 04 місяці, а усього, станом на 22.09.2016, стаж роботи на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання - 31 рік 08 місяців 22 дні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Вказує, що при обчисленні стажу роботи судді для отримання довічного грошового утримання, органом Пенсійного фонду не враховано службу позивача в лавах Радянської армії та роботу в органах прокуратури. При цьому, законодавством, яке діяло на момент виходу позивача у відставку, передбачалося право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зазначених періодів. З урахуванням викладеного, із посиланням на норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 20.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3904/21.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 08.06.2021 №32548), в якому пояснив, що з 04.10.2016 позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання, як суддя у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402). На виконання постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.01.2017 у справі № 334/7409/16-а позивачеві призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працював на відповідній посаді. У лютому 2021 року, в ході проведення контрольних заходів відділом перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення проведена перевірка пенсійної справи позивача та з'ясовано, що його стаж на посаді судді складає 14 років 09 місяців 13 днів. Так, при зазначеному стажі судді відсоток розрахунку пенсії для обчислення довічного грошового утримання суддям у відставці має складати 80%. Отже, пенсійну справу позивача приведено у відповідність до норм Закону № 1402, про що позивачу направлено повідомлення від 19.02.2021 № 0800-0205-8/12881. Зауважує, що стаття 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII містить вичерпний перелік робіт, які зараховуються до роботи на посаді судді, при цьому зарахування періодів проходження військової служби та роботи в органах прокуратури вказана стаття не передбачає. Зазначає, що з 30.09.2016 набрав чинності Закон № 1402 та саме за нормами нього закону позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання. Отже, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. Також, період військової служби позивачу має враховуватися до стажу згідно з записами, які знаходяться у військовому квітку, оскільки записи у трудовій книжці стосовно проходження військової служби мають неточності. При цьому, у наданому позивачем військовому квитку від 17.04.1984 № НОМЕР_1 зазначено період проходження військової служби в рядах Радянської армії з 30.12.1978 по 04.11.1980. Тобто, цей період складає 1 рік 10 місяців 05 днів. З урахуванням викладеного, у задоволенні позову просить відмовити.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 № 1600-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 04.10.2016.
Листом від 02.04.2021 №4105-3963/Г-02/8-0800/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Відділ обслуговування громадян №2) повідомило позивача, серед іншого, про те, що за результатами проведення контрольних заходів виявлено невірне обчислення відсотку розрахунку для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці, а саме за наявності 14 р. 9 міс. 13 дн. стажу на посаді судді відсоток розрахунку пенсії для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці має складати 80%.
Вважаючи, що до стажу роботи на посаді судді підлягають зарахуванню періоди проходження військової служби та роботи в органах прокуратури, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час призначення ОСОБА_1 на посаду судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя (16.05.2002) діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» та Указ Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (в редакції від 20 березня 2002 року) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 пункт 3- 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.»
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, час роботи на посадах прокурорів та період проходження строкової військової служби.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби та роботи на посадах прокурорів, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
Водночас, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, трудова книжка позивача містить записи про проходження ОСОБА_1 служби в лавах Радянської Армії у період з 30.10.1978 по 06.11.1980. При цьому, дійсно, у військовому квитку позивача містяться записи про проходження ним військової служби у період з 30.12.1978 по 04.11.1980. Однак, на підставі статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд керується саме записами у трудовій книжці та зазначає, що зарахуванню до стажу роботи на посаді судді підлягає період проходження строкової військової служби з 30.10.1978 по 06.11.1980.
Також, відповідно до записів у трудовій книжці позивача, з 07.01.1987 він перебував на посаді стажиста на вакантну посаду помічника прокурора Комунарського району м. Запоріжжя; з 10.12.1987 його призначено на посаду помічника прокурора Комунарського району м. Запоріжжя.
Відповідно до роз'яснення поняття «прокурор», яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивача в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Відтак, посада «стажист на вакантну посаду помічника прокурора» не охоплюється поняттям «помічника прокурора», тому законних підстав для зарахування періоду роботи на посаді стажиста на вакантну посаду помічника прокурора, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає.
При цьому, на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує постанову Верховного Суду від 19.08.2021 у справі №369/2234/17.
Тобто, зарахуванню до стажу роботи на посаді судді підлягає період роботи позивача на посадах прокурорів з 10.12.1987 по 14.05.2002.
За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виключення зі стажу роботи ОСОБА_1 , що надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 30.10.1978 по 06.11.1980 та періоду роботи на посадах прокурорів з 10.12.1987 по 14.05.2002.
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати зазначені дії протиправними.
Натомість, лист відповідача від 02.04.2021 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а отже не підлягає визнанню протиправним, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.
Суд враховує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 30.10.1978 по 06.11.1980 та період роботи на посадах прокурорів з 10.12.1987 по 14.05.2002.
Стосовно позовних вимог про визнаня за позивачем права суд зауважує, що статтею 5 КАС України не передбачено такого способу захисту порушених прав позивача, а отже в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також, зобов'язуючи зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, конкретні періоди, суд не проводить календарного обчислення вказаних періодів, оскільки це є компетенцією органу Пенсійного фонду.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо виключення зі стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 30.10.1978 по 06.11.1980 та періоду роботи на посадах прокурорів з 10.12.1987 по 14.05.2002.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до стажу роботи на посаді судді, що надає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 30.10.1978 по 06.11.1980 та період роботи на посадах прокурорів з 10.12.1987 по 14.05.2002.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 21.09.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко