Копія
31 серпня 2021 року Справа 160/14822/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
27.08.2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року № 117 про анулювання ліцензії на продаж алкогольних виробів у частині, яка стосується ФОП ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 000022/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 28.01.2020 року про застосування фінансових санкцій у сумі 6 800, 00 грн.
Згідно пунктів 3 та 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частинами 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом оскарження в поданій позовній заяві є розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року № 117 та рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 000022/04-36-32-02/ НОМЕР_1 від 28.01.2020 року.
Позивач з даною позовною заявою звернувся лише 27.08.2021 року оскаржуючи рішення субєкта владних повноважень від 13.12.2020 року та від 28.01.2020 року, що свідчить про пропуск ним шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Водночас, позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з цим позовом та зазначено, що строки пропущені ним з поважних причин.
Так, позивачем зазначено, що адвокат Морозов В.Ю. діючи в інтересах ФОП ОСОБА_1 ініціював подання адвокатського запиту з метою отримання інформації стосовно законності підстав накладення санкцій відносно ФОП ОСОБА_1 та у разі відсутності підстав застосування таких санкцій скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року № 117 про анулювання ліцензії та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафу у сумі 6800 грн. 00 коп. Однак, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не дало чіткої відповіді на вказаний запит та не навело достатніх підстав для застосування санкцій по відношенню до ФОП ОСОБА_1 . Станом на 18.08.2021 року розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року № 117 про анулювання ліцензії та рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафу у сумі 6800 грн. 00 коп. є незаконними та безпідставними. Виходячи з цього, у позивача виникла необхідність у поновленні строків на оскарження розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року № 117 про анулювання ліцензії та рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про застосування штрафу у сумі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив наступні підстави для поновлення строку звернення до суду: 1) оскаржувані рішення були відразу оскаржені позивачем після винесення 06.01.2021 року рішення Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу в адміністративній справі №216/7851/19, опираючись на яке можливо було довести свою невинуватість та надати таке рішення в якості належного доказу; 2) одразу після отримання рішення від 06.01.2021 року в справі №216/7851/19 позивач звернувся до суду з наданням клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позову, однак судом в справі №160/2750/21 було залишено позовну заяву без розгляду з наданням строку для сплати судового збору, а в подальшому повернуто позовну заяву у звязку з несплатою судового збору у встановлений судом строк, який позивачем не було сплачено через перебування у скрутному матеріальному становищі, відсутність постійного заробітку через запровадження карантину; 3) позивач повторно звернувся до суду, але позовну заяву було залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків, однак судом в справі №160/4578/21 було повернуто позовну заяву у звязку з тим, що позивач не виконав всі вимоги ухвали суду; 4) при поданні даного адмініністративного позову було заздалегідь сплачено судовий збір у відповідному розмірі, що також може свідчити про добросовісне ставлення позивача до справи та судової системи в цілому.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання поважними причин пропуску строку позивача на звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Встановлення адміністративним процесуальним законодавством часових меж реалізації особою її права на судове оскарження обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
При цьому, підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом є виключно обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась до суду, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасної реалізації нею свого права та підтверджені належним чином. Тобто такі обставини повинні виключати будь-яку практичну можливість особи бути обізнаною з існуванням певних фактів, щоб вона не повинна була і не могла дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів до певного моменту.
Разом з тим, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права.
Аналіз вказаних вище правових норм та практики ЄСПЛ вказує про те, що початок перебігу строку звернення до суду пов'язаний з наявністю факту обізнаності учасника справи з підставами звернення до суду.
В даному випадку, позивачем в позовній заяві не зазначено дати коли саме він дізнався про існування оскаржуваних рішень: розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.12.2019 року № 117 та рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 000022/04-36-32-02/2425706274 від 28.01.2020 року (дати отримання/вручення рішень) та не надано доказів, які підтверджують дані обставини.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами) встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року карантин на всій території України.
З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно підпункта 2 пункта 9 цього Закону, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, згідно пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла з 02 квітня 2020 року строк, строки встановлені зазначеними статтями Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема і строки звернення до суду з позовною заявою, продовжуються на строк дії карантину.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2020 року № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” карантин продовжено до 22.06.2020 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року, який набрав чинності 17.07.2020 року, пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
При цьому, суд зазначає, що процесуальний строк звернення до суду призначений забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін, тому вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, останній надає оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Зазначаючи прохання поновити строк звернення до суду позивач посилається на те, що два рази звертався до суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень податкового органу, яка була повернута судом у звязку з несплатою судового збору та неусуненням недоліків позовної заяви. При цьому жодних обставин коли саме були подані позовні заяви до суду, якого змісту були такі заяви, коли було прийнято ухвали про залишення без руху та повернення позовних заяв позивач не зазначає та не надає жодних доказів на підтвердження обстав на які посилається в обгрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Посилання позивача на очікування рішення, яке мало бути прийняте Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу в адміністративній справі №216/7851/19 та опираючись на яке можливо було б довести свою невинуватість та надати таке рішення в якості належного доказу, суд не вважає достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, оскільки таке рішення стосувалось іншої особи, в свою чергу строк звернення до суду обраховуються з моменту коли особа дізналась про порушення своїх прав.
Отже, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновлення такого строку.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
При цьому, позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів на підтвердження поважність причин пропуску строку звернення до суду, в свою чергу обов'язок надання до позову як заяви про поновлення пропущеного строку так і доказів поважності причин його пропуску саме позивачем встановлений частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення (отримання) цієї ухвали, шляхом зазначення дати отримання оскаржуваних рішень та доказів які підтверджують дану обставину, зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та наданням доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Озерянська