номер провадження справи 4/104/21
20.09.2021 Справа № 908/1953/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК КНОУ Україна”, (61060, м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 10-Б, офіс 3-8), представник позивача адвокат Грінцов Олександр Володимирович, (61003, м. Харків, пров. Троїцький, буд. 6/4, оф. 129)
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 25125,98 грн.
06.07.2021 через підсистему “Електронний суд” до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 06.07.2021 (вх. № 2093/08-07/21 від 06.07.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК КНОУ Україна”, м. Харків до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області про стягнення суми 25125,98 грн., в тому числі 2453,61 грн. 3 % річних, 8860,16 грн. інфляційних втрат, 8242,77 грн. пені та 5569,44 грн. штрафу.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 справу № 908/1953/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1953/21, присвоєно справі номер провадження 4/104/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням строків виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №185(1)20УК/53-121-01-19-09382 від 07.05.2020 (дата підписання договору відповідачем 21.05.2020) щодо оплати вартості товару. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми ст.ст. 15, 526, 692 ЦК України та ст.ст. 193, 265 ГК України, на підставі яких просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 2453,61 грн. 3 % річних, 8860,16 грн. інфляційних втрат, 8242,77 грн. пені та 5569,44 грн. штрафу.
Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, є: 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/1953/21 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 21.07.2021 про відкриття провадження у справі, яка 28.07.2021 отримана уповноваженою особою Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900120090367).
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
14.09.2021 на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив продовжити строк для подання відзиву, у зв'язку з поширеням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2”.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.09.2021 відмовлено в задоволені клопотання відповідача про продовження строку для подачі відзиву по справі, відзив по справі залишено без розгляду.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 20.08.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.09.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕК КНОУ УКРАЇНА” (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір №185(1)20УК/53-121-01-19-09382 від 07.05.2020 (дата підписання договору відповідачем 21.05.2020), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар, найменування, характеристики, кількість та ціна якого зазначається відповідно до специфікації, наведеної у п. 1.1 Договору.
Строк поставки товару: травень - червень 2020 року (п.1.2).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору 92824,00 грн., крім того ПДВ 20% - 18564,80 грн. Загальна вартість товару складає договору складає 111 388,80 грн.
Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах: DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: ЗВВП “Складське господарство” ДП “НАЕК “Енерргоатом”, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, (склад № 4), Запорізька область. (п. 4.1).
В пункті 3.2 укладеного сторонами Договору визначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту його поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Відповідно до п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладення.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив поставку товару відповідачу (ЗВ ВП “Складське господарство” ДП НАЕК “Енергоатом”) на загальну суму 111 388,80 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 42 від 25.06.2020. Товар отримано відповідачем 01.07.2020, про що міститься відмітка на вищезазначеній видатковій накладній. Видаткова накладна містить підпис представника Покупця, скріплений печаткою ВП “Запорізька АЕС”.
Також сторонами підписано Акт приймання-передачі № 33-прд від 25.06.2020 про приймання-передачу обумовленого договором товару (обладнання) разом з комплектуючими та супровідними документами.
Згідно з банківською випискою, 13.05.2021 ВП “ЗАЕС” оплачено отриманий товар (обладнання) за Договором, шляхом перерахування на рахунок ТОВ “ТЕК КНОУ УКРАЇНА” суми 111 388,80 грн.
У зв'язку із тим, що відповідач оплату вказаної заборгованості здійснив з порушенням строків оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з позовом, та просить стягнути з відповідача суму 2453,61 грн. 3 % річних, 8860,16 грн. інфляційних втрат, 8242,77 грн. пені та 5569,44 грн. штрафу.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Порядок здійснення оплати за товар сторонами узгоджено в розділі 3 договору, а саме в п. 3.2, яким передбачено, що розрахунок за поставлений товар, здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою 45 календарних днів з моменту поставки.
Граничний термін виконання Покупцем зобов'язання з оплати товару, отриманого за вищевказаною видатковою накладною настав 16.08.2020.
Проте, відповідач здійснив оплату товару лише - 13.05.2021.
Факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 8242,77 грн. та штраф в розмірі 5569,44 грн.
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові, наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною першою статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 548 цього Кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що розділом 7 Договору поставки визначено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за Договором, сторони несуть майнову відповідальність, відповідно до діючого законодавства України (пункт 7.1).
При цьому випадків настання відповідальності покупця (відповідача), в тому числі і за несвоєчасне невиконання зобов'язання з оплати товару, в розділі 7 даного Договору, який визначає майнову відповідальність, сторонами передбачено не було.
В позовній заяві позивач також зазначає, що правомірним є стягнення з відповідача суми пені та штрафу, нарахованої на підставі Положення про постачання продукції № 888 від 25.07.1988, затвердженого Радою Міністрів СРСР, яким регулюються відносини щодо поставок.
Позивач зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 66 Положення про постачання продукції № 888 від 25.07.1988 за ухилення від оплати продукції покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від сплати якої він відмовився або ухилився. Також, у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець (платник) сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Суд, дійшов висновку, що позивачем помилково застосовано до правовідносин, що склалися на підставі Договору поставки товару №185(1)20УК/53-121-01-19-09382 від 07.05.2020, умов Положення про постачання продукції № 888 від 25.07.1988 в частині права нарахування пені та штрафу у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції, оскільки умовами укладеного між сторонами у справі Договору поставки товару не передбачено регулювання відносин між сторонами на підставі Положення № 888 від 25.07.1988, а вказане Положення не є законом, в розумінні статті 231 ГК України.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що у позивача відсутнє право на нарахування суми пені та штрафу на суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання відповідачем згідно з умовами Договору товару №185(1)20УК/53-121-01-19-09382 від 07.05.2020, оскільки вказаний правочин не містить в собі умов забезпечення виконання зобов'язань, а саме відповідальність у вигляді штрафу та пені, тому в задоволенні вимог позивача про стягнення 8242,77 грн. пені та 5569,44 грн. штрафу слід відмовити.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення 2453,61 грн. 3 % річних, за період з 18.08.2020по 12.05.2021 та 8860,16 грн. інфляційних втрат, за період з 18.08.2020 по 12.05.2021.
Розрахунок 3 % річних судом перевірений та визнаний таким, що виконаний не правильно, оскільки позивачем допущені помилки при підрахунку розміру 3% річних.
За заявлений позивачем період стягненню підлягає 3% в розмірі 2450, 20 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.
Також, суд зауважує що оскільки відповідно до ст. 14 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, суд не виходить за межі позовних вимог в частині визначення періоду нарахування 3 % річних.
Відповідно до п.п. 1.9, 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.
Відповідно до рекомендацій, викладених в зазначеному листі Верховного Суду України, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
У разі якщо розрахунки позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру нарахувань (п. 1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14).
Здійснивши перевірку розрахунку за допомогою юридичної інформаційно-пошукової програми “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок суми втрат від інфляції виконаний не правильно, оскільки позивачем не вірно визначений період нарахування, а саме до розрахунку інфляційних втрат необґрунтовано включено серпень 2020 та травень 2021 року. Так, стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати в розмірі 9 701, 91 грн., за період з вересня 2020 по квітень 2021. В іншій частині вимог про стягнення втрат від інфляції за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ст. 123 ГПК України до складу судових витрат, крім судового збору, входять витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України).
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 16 ГПК України відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із основних засад (принципів) господарського судочинства. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У доданому до позовної заяви попередньому (орієнтовному) розрахунку, вказано про судові витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікував понести у зв'язку із розглядом справи, в загальному розмірі 21750, 00 грн., які складаються з 5250,00 грн. понесених судових витрат по справі № 908/1049/21 про видачу судового наказу про стягнення основного боргу, 3000,00 грн. по справі № 908/1506/21 про видачу судового наказу про стягнення 3% та інфляційних втрат та 13500,00 грн. за судовий розгляд дійсного позову.
До позовної заяви додано: копії договору № 352 про надання правової допомоги від 08.08.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням “Центр захисту права” та ТОВ “ТЕК КНОУ Україна” та додаткових угод до цього договору від 08.04.201, від 19.05.2021, від 30.06.2021; копії платіжних доручень про перерахування позивачем на рахунок Адвокатського об'єднання 21750, 00 грн., копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреності від 09.04.2021, виданої позивачем адвокату Грінцову О.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 352 від 08.08.2020.
Щодо стягнення правничої допомоги у розмірі 8 250 грн., а саме: - 5250,00 грн. понесених судових витрат по справі № 908/1049/21 про видачу судового наказу про стягнення основного боргу, 3000,00 грн. по справі № 908/1506/21 про видачу судового наказу про стягнення 3% та інфляційних втрат, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на таке.
Пунктом 1 ч. 5 ст.129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Позивачем не подано доказів звернення з даними судовими наказами, предмету їх розгляду та пов'язаності витрат з розглядом справи.
Щодо стягнення правничої допомоги у розмірі 13500,00 грн. за судовий розгляд дійсного позову, суд зазначає наступне.
У Додатковій угоді від 30.06.2021 до вищевказаного договору міститься Специфікація надання правової допомоги та витраченого часу (за судовий розгляд дійсного позову), згідно з якими вказано перелік наданих послу, визначено їх загальну вартість, а саме: - складання та подання до суду позовної заяви з додатками у відповідності вимог ГПК України, з аналізом характеру спірних правовідносин, доказів, що їх обґрунтовують та визначенням обсягу позовних вимог, а також їх обгрунтованого розрахунку в загальному розмірі 13500,00 грн. (1500,00 грн. (вартість 1 години)х 9 (кількість годин)).
Отже, в зазначеною Специфікафією узгоджено обсяг фактичного наданих послуг, із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).
Проте, враховуючи, що відзив залишено судом без розгляду, відповідачем у належний спосіб відповідної заяви про зменшення суми судових витрат у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України подано не було, ґрунтовних заперечень з приводу наявності підстав вважати розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу завищеним не наведено.
Враховуючи обсяг наданих послуг та ціну позову, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат є співрозмірним, наданому об'єму адвокатських послуг.
Також, виходячи з принципів розумності та справедливості і не допускаючи проявів надмірного формалізму судом не беруться до уваги описки в тексті Додаткових угод до договору, а саме в зазначенні дати договору про надання правової допомоги, так в додаткових угодах зазначено - до договору про надання правової допомоги №352 від 08.04.2021, тоді як фактично договір про надання правової допомоги укладений 08.08.2020, оскільки Верховний Суд застосував західну доктрину «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)», у вирішенні договірного спору, тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам №№ 753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 6 529, 23 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК КНОУ Україна”, м. Харків до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПУО 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕК КНОУ УКРАЇНА”, (61060, м.Харків, вул.Олімпійська, буд. 10-Б, офіс 3-8, код ЄДРПОУ 38159948) 2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 20 коп. 3% річних, 9 701 (дев'ять тисяч сімсот одну) грн. 91 коп. втрат від інфляції, 1097 (одну тисячу дев'яносто сім) грн. 88 коп. витрат зі сплати судового збору, 6 529 (шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 23 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.
3.В іншій частині позову відмовити.
Повне судове рішення складено “20” вересня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.