проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" вересня 2021 р. Справа № 905/251/21
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехносплав - КР" (вх. №2130Д) на рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2021 (рішення ухвалено суддею Черновою О.В. 27.05.2021 у приміщенні господарського суду Донецької області, повний текст рішення складено та підписано 07.06.2021) у справі №905/251/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехносплав - КР", м. Харків,
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Донецька область, м. Бахмут
про стягнення збитків внаслідок втрати вантажу у розмірі 1096786,94 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.2021 у справі №905/251/21 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехносплав - КР", м. Харків до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Бахмут, Донецької області про стягнення збитків внаслідок втрати вантажу у розмірі 1096786,94 грн. відмовлено повністю.
ТОВ "Промтехносплав - КР" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2021 у справі №905/251/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехносплав - КР": відшкодування збитків, завданих внаслідок повної втрати 22 тон алюмінію вторинного АВ-87 гранула (ДСТУ 3753-98) загальною вартістю 1096786,94 грн., при виконанні договору №25/07-19 від 25.07.2019р.; судові витрати зі сплати судового збору; судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме - витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на те, що:
- надані ним документи, а також покази свідків підтверджують наявність усіх загальних умов застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків: факт заподіяння збитків та їх розмір, протиправна поведінка, вина та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками;
- судом першої інстанції безпідставно застосовано ч. 6 ст. 75 ГПК України до обставин звернення відповідача до Бахмутського відділу поліції із заявою від 07.12.2020;
- позивач був зобов'язаний прийняти виконання перевезення від безпосереднього виконавця, залученого відповідачем та уповноваженого ним на отримання вантажу і здійснення перевезення, при цьому, ні законом, ні договором не встановлено обов'язок позивача з'ясовувати тип відносин відповідача з залученою ним третьою особою та право користування залученим транспортом;
- судом першої інстанції безпідставно не враховано заяву від 01.12.2020 №8711 як належний та допустимий доказ позовних вимог, а також ТТН, яка оформлена у відповідності до Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Промтехносплав - КР" на рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2021 у справі №905/251/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 03.08.2021.
У судовому засіданні 03.08.2021 оголошено перерву до 16.09.2021.
16.09.2021 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів судових витрат, що підтверджують факт надання професійної правничої допомоги (вх.№10776).
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
25.07.2019 між ФОП ОСОБА_5. (виконавець) та ТОВ "Промтехносплав - КР" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №25/07-19 (далі - договір), за умовами п.2 якого виконавець зобов'язується від імені та за рахунок коштів замовника здійснювати комплекс робіт з організації перевезень вантажів автомобілями в міжміських сполученнях, з цією метою залучати транспорт третіх осіб, та працює за комісійну винагороду.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата за транспортні послуги здійснюється відповідно до пред'явлених виконавцем рахунків, актів виконаних робіт, ТТН, з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (допускається оплата по факсимільній копії).
Згідно п. 5.9 договору за втрату чи пошкодження вантажу, яке тягне за собою неможливість використання вантажу за призначенням або здійснення його ремонту, виконавець несе відповідальність перед замовником за умови, що вина замовника доведена.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 (п.9.1 договору).
08.04.2019 року між ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (покупець) та ТОВ "Промтехносплав - КР" (постачальник) укладено договір №089ЛС-02/745/557, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених цим договором. Кількість, номенклатура ресурсів зазначається у специфікаціях до цього договору, що є невід'ємною його частиною.
02.11.2020 між ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" та ТОВ "Промтехносплав - КР" складено специфікацію №15, згідно якої постачальник передає, а покупець приймає та сплачує наступні ресурси: алюміній вторинний АВ87 гранула у кількості 200,0 т, ціна тони - 41544,96 грн. (без ПДВ), на загальну суму 9970790,40 грн. (з ПДВ), строк поставки: листопад 2020.
В обґрунтування позовної заяви ТОВ "Промтехносплав - КР" зазначає, зокрема, що за усталеною між сторонами практикою позивач телефоном замовив відповідачу здійснення перевезення 22 тон алюмінію вторинного АВ-87 в гранулах (ДСТУ 3753-98), загальною вартістю 1096786,94 грн. з ПДВ, з селища міського типу Радушне Криворізького району Дніпропетровської області по вул. Нікопольське шосе, 6 в м. Маріуполь Донецької області по вул. Лепорського, 1 на ПрАТ "МК "Азовсталь", в рамках виконання позивачем договору №089ЛС-02/745/557 та специфікації №15 від 02.11.2020 до нього. 01.12.2020 на електрону пошту позивача від відповідача надійшов електронний лист, у вкладенні до якого містилися рахунок №8711 від 01.12.2020 на оплату перевезення та заявка №8711 від 01.12.2020, якими відповідач уповноважив на здійснення перевезення ОСОБА_1., водійське посвідчення НОМЕР_1 , на автомобілі DAF НОМЕР_2 , з причепом НОМЕР_3 . В той же день, 01.12.2020, на місце завантаження на автомобілі із причепом, зазначеними в заявці та рахунку на оплату, прибув уповноважений відповідачем водій, пред'явивши вказані в заявці водійське посвідчення та технічний паспорт на автомобіль. Після чого позивачем завантажено вантаж та уповноважена особа з вантажем виїхала з місця завантаження. При цьому, всі необхідні супровідні документи було надано водію, в тому числі ТТН №01/12/20 від 01.12.2020. Проте, вантаж за місцем призначення доставлено не було.
05.12.2020 позивач звернувся до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Також, позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків, завданих внаслідок повної втрати вантажу перевізником на суму 1096786,94 грн.
У відповідь на претензію відповідач повідомив позивача, що ним не наведено конкретних обставин та не додано доказів, підтверджуючих відповідні обставини, які є підставами для задоволення означених в претензії вимог, що не дає у повній мірі сформувати позицію щодо наслідків її розгляду та надати більш ґрунтовну відповідь. У зв'язку з чим відповідач пропонував уточнити обґрунтування вимог.
На підтвердження правовідносин за договором №25/07-19 від 25.07.2019 та надання послуг з перевезення вантажу за маршрутом: пункт навантаження - Дніпропетровська обл., смт. Радушне, Нікопольське шосе, 6; пункт розвантаження - Донецька обл., м. Маріуполь за період з 02.11.2020 по 17.11.2020, позивачем до суду надано заявки на здійснення перевезення №8611 від 29.10.2020, №8617 від 02.11.2020, №8628 від 06.11.2020, №8654 від 13.11.2020, №8662 від 17.11.2020, які направленні відповідачем з електронної пошти valerіy@mak-trans.com на електронну пошту позивача promtechnosplavkr@gmail.com та підписані сторонами без будь-яких зауважень. Також на підтвердження вказаних обставин позивачем надано товарно-транспортні накладні №31/10/20 від 31.10.2020, №02/11/2020 від 02.11.2020, №06/11/2020 від 06.11.2020, №15/11/2020 від 15.11.2020, №17/11/2020 від 17.11.2020, а також акти №8611 від 02.11.2020, №8617 від 03.11.2020, №8628 від 09.11.2020, №8654 від 16.11.2020 та №8662 від 18.11.2020, які підписані між обома сторонами без зауважень, та відповідні рахунки.
На підтвердження обставин здійснення перевезення вантажу 01.12.2020 позивачем, зокрема, надано:
- заявку від 01.12.2020 на здійснення перевезення, яка надійшла з електронної пошти valerіy@mak-trans.com на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначено дату завантаження: 01.12.2020, адреса завантаження: Дніпропетровська обл., смт. Радушне; адреса розвантаження: Донецька обл., м. Маріуполь; рухомий склад: тягач DAF НОМЕР_2 , причеп НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_1 , посвідчення водія - НОМЕР_1 ;
- товарно - транспортну накладну №01/12/20 від 01.12.2020, відповідно до якої позивачем передано на перевезення за маршрутом: пункт навантаження - Дніпропетровська обл., смт. Радушне, Нікопольське шосе, 6; пункт розвантаження - Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1 - вантаж: алюміній вторинний АВ87 гранула у кількості 22,0 тн загальною вартістю 1096786,94 грн., який прийнято водієм - ОСОБА_1 ;
- рахунок на оплату №8711 від 01.12.2020, підписаний відповідачем (за договором №25/07-19 від 25.07.2019);
- рахунок на оплату №152 від 01.12.2020, підписаний позивачем (за договором №089ЛС-02/745/557 від 08.04.2019).
Листом №08.04/176 від 14.01.2021 ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" повідомило позивача, що вантаж - алюміній вторинний АВ87 гранула у кількості 22 т за ТТН №01/12/2020 від 01.12.2020 на адресу вантажоодержувача не надходив.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання транспортних послуг з перевезення, позивач просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_5. на свою користь відшкодування збитків, завданих внаслідок повної втрати 22 тон алюмінію вторинного АВ-87 гранула (ДСТУ 3753-98) загальною вартістю 1096786,94 грн., при виконанні договору №25/07-19 від 25.07.2019 в сумі 1096786,94 грн.
В свою чергу, відповідач заперечує проти позову та зазначає, що ним 01.12.2020 не приймалося замовлення на перевезення вантажу; заявки на здійснення перевезення 01.12.2020 відповідачем позивачу не направлялось, а ОСОБА_1. ніколи не перебував з відповідачем у трудових відносинах та не залучався до виконання договору з позивачем
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції констатував, що аргументи позивача та надані на їх підтвердження докази є менш вірогідними для встановлення обставини спричинення саме відповідачем матеріальної шкоди позивачеві, ніж надані відповідачем обґрунтування заперечень проти позову, а тому, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 1096786,94 грн.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Предметом позову є вимога ТОВ "Промтехносплав - КР" про стягнення з ФОП ОСОБА_5. збитків у сумі 1096786,94 грн. на підставі статей 193, 224, 225, 314 Господарського кодексу України, статей 526, 536, 908, 920, 924, 1166 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", у зв'язку з тим, що перевізник не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу, через що позивач зазнав збитків.
У статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов'язання.
За змістом статті 908 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Разом з цим статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
За положеннями ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Експедитор транспортний - працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів. Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність такого юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
При цьому, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази невиконання зобов'язань і підтвердити причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Поряд з тим, необхідною передумовою для вирішення судом питання про наявність правових підстав для покладення на перевізника відповідальності за пошкодження чи втрату вантажу є встановлення факту прийняття вантажу до перевезення.
З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечуються обставини існування договірних відносин щодо здійснення перевезень за договором №25/07-19 від 25.07.2019.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.
Так, відповідно до п.2.1. договору №25/07-19 від 25.07.2019 замовник зобов'язаний надати виконавцю транспортне замовлення, яке є невід'ємною частиною цього договору. Факсова копія транспортного замовлення дійсна для обох сторін.
Згідно з п.3.1. договору виконавець зобов'язаний здійснити організацію по перевезенню вантажу у взаємно узгоджені строки, відповідно до транспортного замовлення замовника. Організувати подачу транспортного засобу в справному технічному стані у вказані в транспортному замовленні час і місце, при необхідності забезпечивши водія комплектом ТТН (п. 3.2. договору ). Здійснити організацію доставки вантажу за узгодженим з замовником маршрутом та за адресою, зазначеною у ТТН. Здійснити контроль збереження та цілісністю перевезеного вантажу (п.3.4 та 3.5 договору).
З вищенаведеного вбачається, що сторони погодили надання транспортних замовлень за допомогою засобів факсимільного зв'язку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що транспортні замовлення протягом тривалого часу здійснювались в усному порядку, та, за усталеним порядком, після отримання усної заявки відповідач надсилав на електронну адресу позивача заявку на перевезення, на підтвердження чого позивачем надано комплект документів щодо попередніх замовлень та перевезень за даними договором.
Разом з тим, для надання юридичної сили такому замовленню обов'язковою умовою в даному випадку є можливість встановити, що документ надходить від сторони за договором.
Так, в обґрунтування факту прийняття відповідачем вантажу до перевезення, позивач посилається на заявку на здійснення перевезення №8711 від 01.12.2020 та товарно-транспортну накладну №01/12/2020 від 01.12.2020.
Колегією суддів встановлено, що у копії даної заявки зазначено дату навантаження: 01.12.2020; маршрут: смт. Радушне - м. Маріуполь; дату розвантаження: 02.12.2020; адресу навантаження: смт. Радушне, Дніпропетровська обл.; адресу розвантаження: м. Маріуполь, Донецька обл. (згідно ТТН); вантаж: чушка, 22т., об'єм 86 куб.; виділений рухомий склад: тягач DAF НОМЕР_2 , причеп НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_1, посвідчення водія - НОМЕР_1 .
Проте, вказана заявка на перевезення №8711 від 01.12.2020 містить лише підпис та відбиток печатки виконавця - ФОП ОСОБА_5. (відповідача), позаяк всі інші заявки на здійснення перевезення у попередні періоди підписані та скріплені печатками обох сторін.
Враховуючи, що відповідно до п. 2.1 договору саме замовник зобов'язаний надати виконавцю транспортне замовлення, за відсутності підпису позивача на заявці на здійснення перевезення, заперечення відповідача щодо направлення такої заявки та відсутності її оригіналу, колегія суддів не може прийняти дану копію документа в якості доказу.
Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Отже, облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу підтверджуються товарно-транспортною документацією, зокрема товарно-транспортними накладними.
Водночас, товарно-транспортна накладна №01/12/2020 від 01.12.2020 не містить часу прибуття автомобіля для завантаження, підпису відповідальної особи вантажовідправника та особи, яка дозволила відпуск вантажу - директора Кревніка В.С., а також підпису водія експедитора - ОСОБА_1 (на першій сторінці ТТН). Таким чином, ТТН №01/12/2020 від 01.12.2020 не може слугувати доказом, який би підтвердив факт прийняття відповідачем вантажу до перевезення. В свою чергу, відповідно до п. 2.2 договору саме на позивача покладено обов'язок забезпечити оформлення товарно - супровідних документів.
Колегія суддів зазначає, що додані позивачем копії документів щодо попередніх перевезень, в якості практики ділового обороту за вказаним договором, не можуть бути свідченням надання послуг за спірними відносинами перевезення 01.12.2020.
Також не можуть слугувати доказами передачі вантажу для перевезення саме відповідачу пояснення свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вони не можуть підтверджувати ні факт перебування відповідача у договірних або трудових відносинах з водієм ОСОБА_1 , дії якого, за твердженням позивача, і призвели до спричинення йому матеріальної шкоди (збитків), ні використання відповідачем на договірних засадах автомобіля DAF AB 7731 AP.
Крім того, вказані заяви свідків не можуть бути допустимими доказами здійснення перевезення товару, з огляду на те, що приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу має підтверджуватися товарно-транспортною документацією, зокрема товарно-транспортними накладними.
Колегія суддів вважає необґрунтованим наведений позивачем розрахунок суми збитків з огляду на недоведеність вартості втраченого майна, оскільки надана специфікація №15 від 02.11.2020 до договору №089ЛС-02/745/557 від 08.04.2019 не може слугувати підтвердженням фактичної вартості втраченого вантажу, тому що стосується загальної кількості вантажу та його загальної ціни з урахуванням ПДВ. При цьому, вказана специфікація не містить відомостей щодо собівартості товару, в той час як предметом спору є стягнення реальних збитків, а не упущеної вигоди, що виключає можливість стягнення неотриманих доходів, які позивач міг би реально одержати від продажу втраченого вантажу.
Колегія суддів оцінюючи доводи заявника апеляційної скарги щодо наявності кримінального провадження №12020050150001771 зазначає таке.
Позивач посилається на матеріали досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12020050150001771, а саме заяву ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 07.12.2020 та протокол допиту свідка, який підписано ОСОБА_5 .
В свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Крім того, відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за вказаних обставин заява ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення та протокол допиту його як свідка в кримінальному процесі не можуть бути визнані доказами в господарському процесі.
Окрім того, господарському суду не були надані оригінали вказаних документів, а надані позивачем копії вказаних документів не містять ні дати їх засвідчення, ні посади особи, яка їх засвідчила.
Варто також звернути увагу, що підпис особи ( Рац О.М. ), яка засвідчила копії заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення та протоколу допиту його як свідка, навіть візуально відрізняється від підпису старшого слідчого СВ Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Олександра Раца на листі від 12.04.21 №45/8-21аз, в додатках до якого не вказано, які саме матеріали кримінального провадження надаються заявнику на адвокатський запит.
З огляду на викладене позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором; у матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про наявність у відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина). Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для стягнення з відповідача шкоди у даному випадку без доведення спричинення збитків відповідачем.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2021 у справі №905/251/21 - без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехносплав - КР" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2021 у справі №905/251/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.09.2021.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель