Справа №591/6505/21
Провадження № 2/591/2781/21
21 вересня 2021 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі судді Северинової А.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Галімон Надія Анатоліївна, до Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради про визнання відсутності трудових відносин та виключення запису з державного реєстру, -
08 вересня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Галімон Н.А., звернувся до суду з позовом до Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради про визнання відсутності трудових відносин та виключення запису з державного реєстру.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в розділі «Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо» зазначено відомості: « ОСОБА_1 - керівник, Федорченко Віктор Михайлович - представник (підписант)». Зазначає, що всупереч даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він ніколи не був керівником і не перебував у трудових відносинах зі Спільним виробничо-комерційним Українсько-італійським підприємством «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, а відомості про нього як про керівника та представника підприємства були внесені помилково.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Водночас, пунктом 3 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів
У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 Велика Палата Верховного Суду виклала чіткі критерії для розмежування корпоративних та трудових спорів.
Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, врегульовано у Цивільному кодексі України (далі - ЦК України), Господарському кодексі України (далі - ГК України) та Законі України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (чинному на час виникнення спірних правовідносин щодо створення Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та включення запису про позивача, як керівника цього товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Відповідно до частини третьої статті 81 ГК України та частини першої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
За змістом частин першої, третьої статті 167 цього Кодексу корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачені у статті 10 Закону України «Про господарські товариства».
Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього (стаття 23 цього ж Закону) .
Відповідно до статті 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону України «Про господарські товариства», яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до цих норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів.
Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад; члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення (частини перша, третя статті 99 ЦК України).
Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Оскільки припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу передбачена не приписами КЗпП України, а статтею 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання норм трудового права.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
У зв'язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Отже, за змістом частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Як вбачається з доданої до позовної заяви копії статуту Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого рішенням учасників Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства, оформленого протоколом від 15 лютого 1995 року та зареєстрованого розпорядженням голови Сумської міської ради народних депутатів від 06 травня 1995 року № 169-р, учасниками цього товариства є Фірма «Побутсервіс» в особі Федорченка В.М. (ген. директор) та Італійська фірма «Суми СРЛ» в особі Заратін Н. (адміністратор).
Пунктами 11.1, 11.4, 11.6 статті 11 статуту Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю передбачено, що органами управління підприємства є: рада учасників підприємства, дирекція, інші органи, створені радою учасників підприємства.
Рішення ради з усіх питань є правомочними, якщо вони прийняті учасниками підприємства більшою кількістю голосів щодо, зокрема, призначення директора підприємства.
Виконавчим органом управління підприємства є дирекція на чолі з директором, яка здійснює керівництво поточною діяльністю підприємства.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що він ніколи не був директором підприємства, а відомості про нього як про керівника були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань помилково.
Однак, вирішуючи питання щодо належності даного спору до трудового, суд виходить з того, що рішенням зборів ради учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне виробничо-комерційне українсько-італійське підприємство «Олімп», оформленого протоколом № 1 від 15 лютого 2006 року було вирішено питання про внесення змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне виробничо-комерційне українсько-італійське підприємство «Олімп», що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вирішено виключити відомості про ОСОБА_1 як керівника та особу, яка може вчиняти дії, у тому числі підписувати договори від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне виробничо-комерційне українсько-італійське підприємство «Олімп», та внести відомості про ОСОБА_2 як керівника та особу, яка може вчиняти дії, у тому числі підписувати договори від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне виробничо-комерційне українсько-італійське підприємство «Олімп».
Таким чином, заявлені позовні вимоги фактично стосуються реалізації учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу, що належить до корпоративних правовідносин, а не до трудових.
За таких обставин, питання щодо виконання чи не виконання рішення зборів ради учасників товариства щодо виключення з державного реєстру запису про керівника товариства також має розглядатися у площині господарських, тобто корпоративних, а не цивільних (трудових) правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищезазначеного, ураховуючи, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є корпоративними, справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тому у відкритті провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 186, 260, 261 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Галімон Надія Анатоліївна, до Спільного виробничо-комерційного Українсько-італійського підприємства «Олімп» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради про визнання відсутності трудових відносин та виключення запису з державного реєстру.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з моменту складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.С. Северинова