Справа № 149/2243/21
Провадження №6/149/52/21
"17" вересня 2021 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Павлюк О. О. ,
при секретарі Зоріній О.Г.,
за участю представника заявника - адвоката Радзієвського А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа- Хмільницький міськрайонний відділ ДВС Центрально-Західного МУМЮ України про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
28.08.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Радзієвський Андрій Миколайович звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.
Вказана заява мотивована тим, що ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області задоволено подання начальника Хмільницького міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області про тимчасове обмеження керівника ВАТ "Хмільницьке АТП-10511" Йовдія Василя Іляшовича у праві виїзду за межі України до погашення ВАТ "Хмільницьке АТП-10511" заборгованості за виконавчим листом № 2-404 від 21.04.2010 виданим на підставі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 21.04.2010. Оскільки юридична особа ВАТ "Хмільницьке АТП-10511" припинено, тому заявник просить скасувати и тимчасове обмеження громадянину України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Хмільницького міськрайонного суду від 03.08.2016 року по справі № 6-42/11, провадження №6/149/36/16 із подальшим вилученням Адміністрацією Державної прикордонної служби України інформації про зазначену особу із відповідної бази даних.
07.09.2021 на адресу суду від начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні заяви з наступних підстав. Так, держаною виконавчою служюою неозноразово вчинялись дії з метою виявлення майна та коштів боржника - ВАТ "Хмільницьке АТП-10511", однак було встановлено, що нерухоме майно, транспортні засоби, сільськогосподарська техніка та земельні ділянки за боржником не зареєстровані. Крім того, вони неодноразово звертались до правоохоронних органів із заявами про притягнення директора ВАТ "Хмільницьке АТП-10511" ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Таким чином, державною виконавчою службою було вжито всіх модоивих заходів, які спрямовані на виконання рішення, однак заборгованість по виконавчому листу станом на 01.09.2021 становить 111539, 47 грн.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Радзієвський А. М. заяву підтрима та просив задовольнити.
Представник Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з'явився.
Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) нині діючим Цивільним процесуальним кодексом України передбачені у Розділі VІ, норма статті 441 якого регулює тимчасове обмеження у праві виїзді за межі України.
Так, відповідно до положень статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Відповідно достатті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно п.18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України». Статтею 6 зазначеного закону встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Так, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли громадянин ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
З п. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-ІХ), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Судом встановлено, що у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-404 від 21.04.2010, в ході виконання якого за поданням державного виконавця було тимчасово обмежено ОСОБА_1 як керівника юридичної особи-боржника у праві виїзду за межі України, боржником є ВАТ "Хмільницьке АТП-10511" (код ЄДРПОУ 05461036). Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ВАТ "Хмільницьке АТП-10511" (код ЄДРПОУ 05461036) є припиненою, державна реєстація припинення проведена 05.10.2016 (а.с. 14), відомості про правонаступників відсутні.
Статтею 9 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно інформації, що міститься в Єдиному реєстрі боржників (а.с. 16-17) за боржником "Хмільницьке АТП-10511" (код ЄДРПОУ 05461036) інформація відсутня, за боржником ОСОБА_1 здійснюється виконавче провадження №56710618, відомості про виконавче провадження №19221961 відсутні.
За таких обставин, зважаючи на те, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є спеціальною нормою, що застосовується на стадії виконання судових рішень, юридична особа - боржник згідно виконавчого документа є припиненою, а ліквідація юридичної особи звідповідно до ст. 609 ЦК України є однією з підстав припинення зобов'язання, крім випадків, визначених законом.
Таким чином, накладене судовим рішенням від 03.08.2016 року тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 на даний час суд вважає надмірним заходом обмеження його прав як колишнього керівника юридичної особи, яка припинена без правонаступників ще у 2016 році, тому воно підлягає скасуванню. Наведені органом ДВС у відзиві заперечення (а.с. 30-34) в цілому вказаних висновків суду не спростовують, а також не містять будь-яких доказів на підтвердження обставин, на які посилається заінтересована особа.
Разом з тим, вимога представника заявника про вилучення Адміністрацією Державної прикордонної служби України інформації про зазначену особу із відповідної бази даних не підлягає задоволенню, оскільки не входить в межі розгляду питання про скасування обмеження у праві виїзду за межі України .
Керуючись ст.441 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задовольнити частково.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий 07.04.2004 року Вишгородським РВ ГУ МВС у Київській області, встановлене ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.08.2016.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 21.09.2021
Суддя Павлюк О. О.