Справа № 165/1291/20 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М.
Провадження № 22-ц/802/1052/21 Категорія: 44 Доповідач: Здрилюк О. І.
08 вересня 2021 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,
секретар судового засідання - Ганжа М.І.,
з участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Улибіної-Вельгус М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС», про відшкодування майнової і моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 18 липня 2017 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Зелена у м. Нововолинськ, не виконав законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, проявив недбалість, не зупинився, а продовжив рух, збільшуючи швидкість, виїхав на перехрестя вулиць Миру та Зелена, де, не впоравшись із керуванням, всупереч вимог п.п. 1.10, 2.3 (б), (д), 2.4, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України виїхав на прилеглий праворуч тротуар, де допустив наїзд на її матір - ОСОБА_4 , яка від отриманих трав померла.
Вина ОСОБА_3 встановлена вироком суду. У зв'язку зі смертю матері вона була визнана потерпілою у кримінальному провадженні та винними діями ОСОБА_3 їй було завдано майнову і моральну шкоду.
Майнова шкода складається із виготовлення та встановлення пам'ятника на місці поховання матері у розмірі 102000 грн.; понесених витрат під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , зокрема, витрат на доїзд до Апеляційного суду Волинської обласні на розгляд апеляційної скарги та доїзд до Верховного Суду на розгляд касаційної скарги - у розмірі 873,58 грн., витрат на надання професійної правничої допомоги у кримінальному провадженні в сумі 5000 грн. адвокату Свередюк Ю.А. за написання апеляційної та касаційної скарг і представництво її інтересів в Апеляційному суді Волинської області.
Крім того, під час розгляду кримінального провадження відповідачем було написано розписку, якою він зобов'язувався повернути 19000 грн. майнової шкоди та 500 доларів США, що станом на 13 травня 2020 року еквівалентно 13395 грн. за надання правничої допомоги адвокатом Юзефовичем С.В. у суді першої інстанції.
Загальна сума завданої майнової шкоди становить 135268,58 грн..
Неправомірними діями відповідача їй завдано і моральну шкоду. Вона втратила найближчу та найріднішу людину, перенесла душевні хвилювання з приводу непоправності події, самотності, страху та відсутності бажання до життя, вона та її сім'я постійно перебувають у пригніченому стані, у неї виникло гостре відчуття безсилля та відчаю, не може адаптуватися до нових умов життя, постійно думає про цю негативну в її житті ситуацію, відбулися негативні зміни психоемоційної та соціальної сфер існування, порушено життєвий спокій та звичний спосіб життя.
Моральну шкоду, виходячи із її характеру та обсягу спричиненого, оцінює у 500000 грн.
14 квітня 2021 року позивач подала заяву про зменшення розміру позовних вимог у частині відшкодування вартості надгробного пам'ятника на суму 31015 грн., які вона отримала у рахунок страхового відшкодування від страхової компанії та просила стягнути із відповідача на її користь 604253,58 грн. на відшкодування майнової і моральної шкоди, а також 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а.с.136-137).
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 63985 грн. майнової шкоди, 150000 грн. моральної шкоди та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині задоволення позову і ухвали у цій частині нове рішення - про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.
Позивач та її представник апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині з таких підстав.
Частково задовольняючи позов та стягуючи із відповідача на користь позивача недоплачений розмір витрат на виготовлення пам'ятника - 63985 грн. та 150000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені кошти підлягають відшкодуванню, оскільки доведені належними доказами та право на їх відшкодування передбачено нормами чинного законодавства.
Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено, що 18 липня 2017 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Зелена у м. Нововолинськ, не виконав законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, проявив недбалість, не зупинився, а продовжив рух, збільшуючи швидкість, виїхав на перехрестя вулиць Миру та Зелена, де, не впоравшись з керуванням, всупереч вимогам п.п. 1.10, 2.3 (б), (д), 2.4, 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, виїхав на прилеглий праворуч тротуар та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 - матір позивача, яка від отриманих травм померла.
Вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 21 грудня 2017 року, вироком Апеляційного суду Волинської області від 04 вересня 2018 року та постановою Верховного суду від 02 квітня 2019 року (а.с.10-16).
У цих судових рішеннях зазначено, що ОСОБА_1 , як потерпіла залишила без розгляду заявлений позов, оскільки претензій майнового і морального характеру до ОСОБА_3 не має у зв'язку із повним відшкодуванням ним цієї шкоди.
У суді першої інстанції позивач також ствердила про одержання від відповідача 5000 доларів США у рахунок відшкодування моральної шкоди, що і було ураховано судом при визначенні розміру моральної шкоди для стягнення (150000 грн.) і позивач рішення суду не оскаржувала, погодившись із його мотивацією та розрахунком. Зазначене підтверджується відзивом позивача на подану відповідачем апеляційну скаргу.
Діями ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого станом на 18.07.2017 була застрахована за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК 4020294) від 29.05.2017 у ПрАТ «Страхова Група «ТАС», пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки, які призвели до смерті ОСОБА_4 , позивачу завдано майнову шкоду, в тому числі пов'язану з виготовленням та встановленням пам'ятника, яку частково було відшкодовано страховою компанією у порядку та розмірі, визначених п.п.27.4, 27.5 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.105, 118-131).
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч.1 ст.1177 ЦК України).
Згідно зі ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ч.1 ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Згідно з вимогами ст.ст. 22, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції станом на 18.07.2017), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1). Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4). Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати (п.27.5).
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди у розмірі 63985 грн. за виготовлення пам'ятника, суд першої інстанції виходив із наданих позивачем доказів - товарного чека та квитанції до прибуткового касового ордера про оплату за виготовлення пам'ятника 95000 грн., вирахувавши відшкодоване ПрАТ «Страхова Група «ТАС» страхове відшкодування за виготовлення пам'ятника у розмірі 31015 грн. (а.с.131).
Разом із тим, суд не урахував, що згідно роз'яснень, даних у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково виходив з фактичної вартості пам'ятника у сумі 95000 грн..
Визначення граничної вартості стандартних пам'ятників і огорожі у даній місцевості зазначено у додатку до постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» № 45 від 03 жовтня 2008 року, яка є діючою і на даний час і якою встановлено граничний розмір відшкодувань у Волинській області на виготовлення та встановлення пам'ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок та інше - 2500 грн..
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 392/548/16-ц та відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України є обов'язковим для врахування усіма судами.
Ураховуючи наведене, а саме те, що за виготовлення пам'ятника позивачці страховою компанією виплачено страхове відшкодування у розмірі, який перевищує граничний розмір, який міг би бути стягнуто із відповідача, підстави для стягнення цих коштів відсутні.
Також із матеріалів справи вбачається, що страховою компанією позивачці відшкодовано моральну шкоду у розмірі 38400 грн. (а.с.120, 121) і відповідачем позивачці добровільно відшкодовано моральну шкоду у розмірі 5000 доларів США.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.5 ст.23 ЦК України).
При зверненні із позовом до суду позивач взагалі не навела розрахунку заявленого для відшкодування моральної шкоди розміру 500000 грн., а також не вказала, які передбачені законом підстави дають їй право на повторне відшкодування моральної шкоди відповідачем.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду у цій частині.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом і не переглядається.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 28 травня 2021 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу і ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди на виготовлення надгробного пам'ятника та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді