Справа № 761/11238/21
Провадження № 2/761/7472/2021
26 серпня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа 1: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, третя особа 2: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Семенов Руслан Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа 1: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, третя особа 2: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Семенов Руслан Анатолійович, в якому просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23.02.2021 р. вчинений третьою особою 1, зареєстрований в реєстрі за № 2273 та стягнути судові витрати у загальному розмірі 11 362,00 грн., які складаються з : судовий збір - 908,00 грн., судовий збір за забезпечення позову - 454,00 грн., професійна правнича допомога - 10 000 грн..
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.06.2006 р. між ним та АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» було укладено кредитний договір № 2707/0606/91-002.
23.02.2021 р. третьою особою 1 було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача суми боргу у розмірі 106 904,38 грн. та за вчинення цього напису - 1 500,00 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис № 2273 від 23.02.2021 року вчинено Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, наслідком чого є відкриття неправомірного виконавчого провадження щодо виконання вищевказаного виконавчого напису, яке відкрито на підставі заяви відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом та з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису.
26.03.2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
26.03.2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. клопотання позивача задоволено.
Витребувано у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича належним чином завірені копії документів, на підставі яких ним 23.02.2021 року було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 2273.
26.03.2021 року Шевченківський районний суд м. Києва своєю ухвалою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/11238/21 - задоволено повністю. В порядку забезпечення позову зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем 23.02.2021 року за реєстровим № 2273 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 2707/0606/91-002 від 23.06.2006 року, укладеного між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» як банком та ОСОБА_1 як позичальником суми боргу у розмірі 106 904,38 грн. та за вчинення цього напису - 1 500,00 грн., до набрання законної сили рішенням суду по справі № 761/11238/21.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 23.06.2006 р. між позивачем та АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» укладено кредитний договір № 2707/0606/91-002.
Предметом Кредитного договору було надання позивачу кредитних коштів у розмірі 109 700,00 грн. на строк з 27.06.2006 р. по 23.06.2011 р.
Кредитні кошти було надані для придбання автомобіля Mitsubishi Lancer 1.6, шасі (кузов) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» 23.06.2006 р. було укладено Договір застави № 2707/0606/91-002-2-02.
Предметом застави є автомобіль Mitsubishi Lancer 1.6, шасі (кузов) НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 .
В подальшому, правонаступником АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» стало ПАТ «СВЕДБАНК».
На підставі договору факторингу №11 від 02.02.2012 р. та Договору відступлення за договорами застави від 02.12.2012 р. право вимоги за Кредитним договором та Договором застави відступлено ПАТ «СВЕДБАНК» на користь ТОВ «Вердикт Фінанс».
ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулось до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда Немезіда» з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави (справа №521/10375/13-ц).
За результатами розгляду справи Малиновським районним судом м. Одеси 18.12.2013р. у справі №521/10375/13-ц винесено заочне рішення, яким:
- позовну заяву ТОВ «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_1 , ТОВ «Феміда Немезіда» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави - задоволено.
- стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Феміда Немезіда» на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» заборгованість за кредитним зобов'язанням по договору поруки № 2707/0606/91-002-П у розмірі 10,00 (десять) гривень.
- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2707/0606/91-002 від 23.06.2006 року, яка станом на 30.04.2013 року становить суму у розмірі 138 136,50 грн.;
- звернуто стягнення на предмет застави автотранспортний засіб: марка: Mitsubishi; модель: LANCER; рік випуску: 2006; номер кузова: НОМЕР_1 ; держ.реєстр.номер: НОМЕР_2 , вартість якого згідно договору застави складала 109 700,00 грн., що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автотранспортного засобу ТОВ «Вердикт Фінанс» з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автотранспортного засобу з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ТОВ «Вердикт Фінанс» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
- зобов'язано ОСОБА_1 передати ТОВ «Вердикт Фінанс» предмет застави автотранспортний засіб: марка: Mitsubishi; модель: LANCER; рік випуску: 2006; номер кузова: НОМЕР_1 ; держ.реєстр.номер: НОМЕР_2 , що належить йому на праві власності та знаходиться у нього або інших осіб, а також комплект ключів від цього автотранспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію автотранспортного засобу та технічний паспорт.
- стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ТОВ «Феміда Немезіда» на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» судовий збір у сумі 1 097 (одна тисяча дев'яносто сім) гривень 00 копійок.
Як вбачається з копії Виконавчого напису від 23.02.2021р., за ним вказано що ТОВ «Вердикт Фінанс» уступило отримані права та обов'язки за Кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору №04-02/2021-вам про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 04.02.2021р.
Таким чином, за змістом виконавчого напису у ТОВ «Вердикт Капітал» виникли права кредитора за Кредитним договором з 04.02.2021р.
Відомостей про відступлення прав за Договором застави виконавчий напис не містить.
23.02.2021 р. було вчинено третьою особою 1 виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2273, за яким з позивача на користь відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 106 904,38 грн., яка складається: суми заборгованості 3% річних - 23 910,86 грн.; інфляційні збитки - 82 993,52 грн.
За вчинення цього виконавчого напису з боржника підлягає стягненню 1 500,00 грн. на користь стягувача.
Стягнення проводилось з 05.05.2015 р. по 09.02.2021 р.
Витребувані у Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тараса Володимировича належним чином завірені копії документів, на підставі яких ним 23.02.2021 року було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 2273- до суду так і не надійшли.
Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича від 10.03.2021 р. відкрито виконавче провадження (ВП № 64785724) за вказаним виконавчим написом.
За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.
Статтею 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017р. у справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».
Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною відповідача не було надано суду в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що третій особі 1 були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором. При цьому судом враховано, що складена стороною відповідача виписка з особового рахунку позивача не є документом, що підтверджує безспірність суми заборгованості за кредитним договором позивача. Як і відсутні відомості, що сума заборгованості утворилась у зазначений у виконавчому написі час (за період з 05.05.2015 р. по 09.02.2021 р.), при цьому судом враховано термін кредитування, та відповідний ліміт тіла кредиту, який передбачили сторони.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.
Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню. Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не були враховані положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню частково.
Щодо вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на обгрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, а саме відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а тому вимога щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 - витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.
Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва від 26.03.2021 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. № 296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. № 1172, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа 1: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, третя особа 2: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Семенов Руслан Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково .
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем 23.02.2021 року за реєстровим № 2273 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 2707/0606/91-002 від 23.06.2006 року, укладеного між АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК» як банком та ОСОБА_1 як позичальником суми боргу у розмірі 106 904,38 грн. та за вчинення цього напису - 1 500,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі збір у розмірі 908,00 грн. та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Шевченківський районний суд м. Києва від 26.03.2021 року, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м.Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: