Справа № 752/12651/21
Провадження № 2-о/752/367/21
13 вересня 2021 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, порушення права на справедливий, незалежний і неупереджений суд,
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення порушення його права на справедливий, незалежний і неупереджений суд.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 травня 2021 року цивільну справу № 752/12651/21 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, направлено до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року визначено Голосіївський районний суд міста Києва для забезпечення розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до частини третьої статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Відповідно до частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб, однак, в порушення зазначеної норми закону, заявником не визначено заінтересованих осіб.
Перелік юридичних фактів, що підлягає встановленню в судовому порядку, наведений в статті 315 ЦПК України. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верхоного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постнанова Пленуму ВСУ № 5) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, однак в порушення зазначено заявником не надано суду жодного доказу, який би обґрунтовував обставини, за яких заявнику необхідно встановити факт, що має юридичне значення.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму ВСУ № 5 вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, визначеним спеціальною нормою.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293, частини першої статті 315 ЦПК України та роз'яснень, викладених у пунктах 1, 3 постанови Пленуму ВСУ № 5, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже порушено, - закриває провадження в ній.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму ВСУ № 5 вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статею 137 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статею 274 ЦПК України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до статті 139 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Звертаючись до суду із заявою у порядку, передбаченому розділом IV ЦПК України, заявник не зазначив, який конкретно факт він просить встановити, оскільки юридичний факт порушення його права на справедливий, незалежний і неупереджений суд, є не коректним визначенням в розумінні статей 293, 315 ЦПК України та у випадку задоволення його заяви рішення суду в цій частині буде не зрозумілим та ускладненим у його виконанні. Також заявником не зазначено, які юридичні наслідки породжує той факт, встановити який просить заявник у суді, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
При цьому, редакція заяви, надана суду на дослідження, не містить переліку заінтересованих осіб, що передбачено частиною четвертою статті 294 ЦПК України, але з її контексту вбачається, що заявник самостійно посилається на осіб, які в подальшому можуть мати безпосередній або опосередкований інтерес щодо розгляду його заяви, але не визначає їх в якості учасників справи.
При цьому, заявник має врахувати положення пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, де - заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Між тим, заявником заявлено клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору за подання заяви про встановлення юридичного факту із підстав того, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, який пенсію не отримує у зв'язку із проблемами пов'язаними з пенсійним забезпеченням Криму, інших доходів не має. Поряд із цим, як на підставу для звільнення від сплати судового збору посилається на пункт 21 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Однак, суд звертає увагу, що для вирішення зазначеного клопотання, заявнику необхідно надати докази того, що останній дійсно не має можливості сплатити судовий збір, враховуючи при цьому вимоги визначені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Надалі, суд констатує, що з редакції заяви про встановлення юридичного факту не вбачається, що заявник звертається до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, як такою, що подана у зв'язку із тимчасовою окупацією території України за обставин, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, а тому положення пункту 21 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не можуть бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Тому, вважаю за необхідне, залишити заяву без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статями 42, 175, 185, 294, 315, 318 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, порушення права на справедливий, незалежний і неупереджений суд - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Кирильчук