03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 359/7625/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7862/2021Головуючий у суді першої інстанції - Борець Є.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
08 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
секретар Рудик О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом особистої власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку в цьому об'єкті нерухомого майна,
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 його особистою приватною власністю.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.11.2008 він уклав шлюб з ОСОБА_2 05.02.2014 позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 . Не зважаючи на те, що ця подія відбулась під час шлюбу, квартира була придбана за грошові кошти, які ОСОБА_1 отримав від його батька ОСОБА_3 на підставі договору пожертви грошей та дарчої розписки від 11.01.2014. Ця обставина свідчить про те, що квартира була придбана за власні грошові кошти позивача та є його особистою власністю. Однак відповідач не визнає цієї обставини та вважає, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя (а.с. 1-2).
02.01.2018 ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просила визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що спірна квартира була придбана в період часу, протягом якого вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 . Ця обставина свідчить про те, що квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Поданий позивачем договір пожертви грошей та дарча розписка були складені не 11.01.2014, а після того, як розпочався судовий розгляд цивільної справи. Вони є сфальсифікованими доказами, виготовленими з метою створення у суду хибного уявлення про те, що квартира ніби-то була придбана за особисті грошові кошти ОСОБА_1 . Крім того, договір пожертви валютних цінностей підлягає нотаріальному посвідченню. Поданий позивачем договір пожертви грошей був складений лише в простій письмовій формі та є нікчемним правочином, який не створює жодних юридичних наслідків (а.с. 60-63).
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області 12.03.2021 у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом особистої власності відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності, а також визнання права власності на частку в цьому об'єкті нерухомого майна задоволено. Визнано квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 191-195).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. Зазначає, що джерелом набуття коштів є пожертва від батька, і відповідно правовідносини, які виникли між ним та батьком, як надавачем пожертви, виникли із договору пожертви, тому у апелянта виникло право власності на грошові кошти як дарунок з моменту їх прийняття та вони були використані за призначенням відповідно до мети пожертви - придбання квартири. Однак суд на дані обставини не звернув уваги та фактично витлумачив на користь відповідача обставини справи та застосував закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин (а.с. 200-203).
Відзиву від учасника справи не надходило.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2008 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 було присвоєно прізвище « ОСОБА_5 ». Це підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.11.2008 (а.с.4).
11.01.2014 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Житлоінвест-Гарант» договір про участь у фонді фінансування будівництва виду А, за яким позивач зобов'язався сплатити грошові кошти в розмірі 564 410,00 грн., а ТОВ «ФК «Житлоінвест-Гарант» зобов'язався організувати будівництво багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 та передати документи для державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на квартиру № 3 (а.с.6-13).
В той же день ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ФК «Житлоінвест-Гарант» грошові кошти в розмірі 564 410,00 грн. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва (а.с.28).
05.02.2014 державний реєстратор РС Бориспільського МРУЮ Київської області Хиба А.В. прийняла рішення № 10640473 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Це підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 17344926 від 05.02.2014 та в той же день ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 (а.с. 26, 27).
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 20.09.2018 шлюб між позивачем та ОСОБА_2 був розірваний (а.с.186-187).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, позивач зазначає, що спірна квартира була придбана у шлюбі, за грошові кошти, які він отримав від свого батька на підставі договору пожертви, тому на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, у разі домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору, нотаріальне посвідчення такого договору не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, передбачених законом або домовленістю сторін.
У випадку з даруванням за допомогою цієї норми, нотаріальному посвідченню підлягають: а) договори, щодо яких таку вимогу прямо встановлено законом; б) вимога про участь нотаріуса передбачена текстом самого договору.
Частиною 3 статті 729 ЦК України визначено, що до договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи із ст. 719 ЦК України обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають договори дарування валютних цінностей і нерухомості.
Відповідно до ч. 5 ст. 719 ЦК України (в редакції від 01.01.2014), договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 під валютними цінностями розуміються також валюта України (гривня), платіжні документи та інші цінні папери (виражені як у гривні, так і в іноземній валюті або банківських металах).
Згіднo з пункту 5 підpoзділy 1 poзділy XX «Пepexідні пoлoжeння» Пoдaткoвoгo кoдeкcy Укpaїни, якщo ноpми іншиx зaкoнів міcтять пocилaння нa нeoпoдaткoвyвaний мінімyм дoxoдів гpoмaдян (НМДГ), тo для цілeй їx зacтocyвaння викopиcтoвyєтьcя cyмa у poзміpі 17,00 гpн.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).
Враховуючи те, що сума пожертви значно перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17,00 грн. * 50), такий договір сторони мали нотаріально посвідчити, чого зроблено не було, тому укладений між ОСОБА_3 та позивачем договір пожертви є нікчемним в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 , оскільки останнім не доведено, що квартиру було придбано за кошти, які належали ОСОБА_3 , а не за спільні сімейні кошти.
Твердження апелянта про те, що дійшовши домовленості усіх істотних умов договору, нотаріальне посвідчення договору не вимагається, не відповідає нормам діючого на момент укладання такого договору законодавства.
Таким чином доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, дав об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про задоволення зустрічного позову та відмові у задоволенні первісного позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири об'єктом особистої власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності на частку в цьому об'єкті нерухомого майна залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2021 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська