Справа 760/8575/17 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2714/2021 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
05 серпня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 42017000000000873 за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року, -
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калинівки Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, одруженого, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 425 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку із недоведеністю наявності в його діях складу кримінального правопорушення;
вирішене питання про речові докази.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України і маючи військове звання полковник, у період з 28 травня по 05 серпня 2014 року, під час тимчасового виконання обов'язків директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, перебуваючи за місцем служби в АДРЕСА_3 , вчинив недбале ставлення до військової служби шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків через недбале та несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державі в особі Міністерства оборони України.
Так, відповідно до протоколу від 29.07.2014 року засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України, до складу якого, як голова комітету, входив ОСОБА_8 , в порушення вимог Податкового кодексу України прийнято рішення про визначення переможця і акцепт пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у ТОВ «НПВ» Темп-3000» бронежилетів «Корсар М3-1-4», до ціни яких були безпідставно включені суми податку на додану вартість.
У подальшому, на виконання зазначеного рішення комітету з конкурсних торгів між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки директора Департаменту полковника ОСОБА_8 та ТОВ «НВП «Темп-3000» в особі його директора ОСОБА_9 04.08.2014 року укладено договори про постачання спеціальних засобів індивідуального захисту для потреб Збройних Сил України за ціною з урахуванням ПДВ.
У подальшому, на виконання вказаних договорів та додаткових угод до них, платіжними дорученнями Міністерством оборони України на рахунок ТОВ « НВП» Темп -3000» було безпідставно сплачено в ціні вищезазначених договорів загалом 7 266 400 гривень в якості ПДВ.
Таким чином, ОСОБА_8 внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків директора Департаменту, не організував і не проконтролював підготовку, укладання та виконання зазначених договорів особовим складом Департаменту з урахуванням вимог Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання бронежилетів та шоломів куле захисних для потреб Збройних Сил України, не перевірив обґрунтованість фінансових витрат у зазначених договорах, не виявив незаконне визначення ціни таких договорів з урахуванням ПДВ та незаконно підтвердив обґрунтованість вказаних у договорах фінансових витрат, підписавши власноручно такі договори.
Внаслідок недбалого ставлення військової службової особи ОСОБА_8 до військової служби в особливий період, державі в особі Міністерства оборони України спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 7 266 400 гривень.
Крім того, ОСОБА_8 , будучи військовою службовою особою і маючи військове звання полковник, у період з 28.05 по 05.08.2014 року, під час тимчасового виконання обов'язків директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, перебуваючи за місцем служби в АДРЕСА_3 , будучи в силу посадових обов'язків, наділеним правом першого підпису платіжних документів Міністерства оборони України, вчинив недбале ставлення до служби шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків через недбале та несумлінне ставлення до них, а саме: підписав ряд платіжних доручень Міністерства оборони України щодо сплати на рахунок ТОВ «НВП «Темп-3000» коштів за договорами постачання спеціальних засобів індивідуального захисту, у вартість яких протиправно включено суми ПДВ, що спричинило тяжкі наслідки.
Зокрема, у період з 28.05 по 05.08.2014 року, під час підготовки, укладання та організації виконання Міністерством оборони України договорів постачання спеціальних засобів індивідуального захисту для потреб Збройних Сил України з ТОВ «НВП « Темп-3000», ціну яких у порушення вимог Податкового Кодексу України незаконно визначено з урахуванням сум ПДВ, ОСОБА_8 будучи наділений правом першого підпису платіжних документів, не проконтролював виконання особовим складом Департаменту вимог Податкового кодексу України та підписав підготовлені підлеглими працівниками платіжні доручення, на підставі яких у подальшому Міністерством оборони України незаконно сплачено на рахунок ТОВ «НВП» Темп-3000» загалом 5 615 200 гривень в якості ПДВ.
Внаслідок недбалого ставлення полковника ОСОБА_8 , як військової службової особи, до військової служби в особливий період, державі в особі Міністерства оборони України спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 5 615 200 гривень.
Загалом внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_8 як військової службової особи, до військової служби, державі в особі Міністерства оборони України спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 12 881 600 гривень.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_8 ознак недбалого ставлення до військової служби та про не підтвердження складової об'єктивної частини пред'явленого обвинувачення - спричинення наслідків у вигляді матеріальних збитків на думку прокурора не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, суд необґрунтовано не взяв до уваги показання ОСОБА_8 про його обізнаність із набранням чинності змін до Податкового кодексу України, відповідно до яких звільнялись від податку на додану вартість операції з постачання спеціальних засобів індивідуального захисту для потреб Збройних Сил України. Показання ОСОБА_8 у цій частині підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10 , який займав посаду заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України та який листом від 25.07.2014 року інформував Департамент державних закупівель про необхідність звернення уваги на ціни товарів у договорах у зв'язку із внесеними змінами до Податкового кодексу України. Аналогічні показання дала і свідок ОСОБА_11 . Крім того, на думку апелянта суд, намагаючись обґрунтувати підстави для виправдання обвинуваченого незаконно обмежився оцінкою лише окремих, загальних положень наказу Міністра оборони України № 432 від 21.07.2011 «Про затвердження Положення про Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України», уникнувши надання належної оцінки тим його положенням, які містили перелік завдань, покладених на очолюваний ОСОБА_8 Департамент та іншим його положенням. Прокурор звернув увагу на безпідставність посилання суду, як на доказ невинуватості ОСОБА_8 , на положення п. 3.2.1 Інструкції про порядок розподілу, доведення до військ, виділених асигнувань та здійснення централізованої оплати в Міністерстві оборони України, які не мають жодного відношення до порядку подання на погодження в Департаменті фінансів Міністерства оборони України проектів договорів на здійснення державних закупівель за процедурами у порядку проведення конкурсних торгів. Крім того апелянт звернув увагу на те, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02.09.2019 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_12 , який обіймав посаду директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України було закрите на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із смертю обвинуваченого, тобто із нереабілітуючими підставами. На думку прокурора, суд ухвалюючи рішення значно відступив від принципів повноти та об'єктивності при оцінці доказів що залишило без належної правової оцінки докази обвинувачення. Окрім цього, необґрунтованим на думку прокурора було покладення судом в основу обґрунтування висновку про відсутність спричинення наслідків у вигляді матеріальних збитків - рішення господарських судів, які він використав у якості преюдиції. Наведений підхід, на переконання прокурора суперечить положенням ст.90 та ст.198 КПК України. Ухваливши виправдувальний вирок суд, у порушення вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України пославшись у мотивувальній частині вироку на сукупність доказів обвинувачення не проаналізував кожний із них та не навів мотивів, з яких відкинув ці докази. Просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 вказав на необґрунтованість її доводів. Вважав, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність у діях ОСОБА_8 ознак недбалого ставлення до військової служби шляхом неналежного виконання своїх службових обов'язків через недбале та несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державі в особі Міністерства оборони України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який доводи апеляційної скарги прокурора підтримав, підтвердив його доводи та просив його задовольнити;
захисника та обвинуваченого, які доводи апеляційної скарги прокурора вважали необґрунтованими, просили залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені порушення тих положень КПК України, які визначають вимоги до мотивувальної частини вироку, допущена невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За змістом п.1 ч.3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити, зокрема,підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, оцінивши представлені стороною обвинувачення докази у їх сукупності та взаємозв'язку прийшов висновку про недоведеність у діях обвинуваченого ОСОБА_8 ознак недбалого ставлення до військової служби, як складової частини об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.425 КК України. До такого переконання суд першої інстанції прийшов з огляду на те, що до компетенції обвинуваченого ОСОБА_8 не входило виявлення порушень податкового законодавства, відповідно до його посадових обов'язків, як директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України. Підписуючи договори № 286/3/14/105, № 286/3/14/106, № 286/3/14/107 від 04.08.2014 року, обвинувачений ОСОБА_8 діяв в межах посадових обов'язків, і підписав вказані договори після надання їм фінансово-правової оцінки відповідними службами.
Водночас, вказаний висновок суду суперечить дослідженому у ході судового провадження у першій інстанції Наказу Міністра оборони України № 432 від 21.07.2011 року Про затвердження Положення про Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, відповідно до п.8 якого, директор Департаменту, який очолював ОСОБА_8 , відповідає, зокрема, за забезпечення організації і проведення комітетом з конкурсних торгів централізованих закупівель для потреб Збройних Сил України, підготовку та організацію виконання укладених правочинів у межах бюджетних асигнувань, передбачені на ці цілі кошторисом Міністерства оборони України, ведення претензійно - позовної роботи, стан фінансово - економічної діяльності Департаменту в межах виділених асигнувань, тощо. Директор Департаменту несе відповідальність згідно з законом за порушення бюджетного законодавства та дії, які завдали шкоди, що відшкодована з бюджету.
Твердження суду про те, що 29.07.2014 року було прийнято колегіальне рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України, до складу якого входив ОСОБА_8 як голова і член комітету, про визначення переможця і акцепт пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у ТОВ «НВП «Темп-3000» бронежилетів «Корсар М3-1-4», до ціни якої були включені суми податку на додану вартість, а також те, що у складі вказаного комітету перебував начальник відділу фінансово - економічного аналізу та контрою за ціноутворенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України, начальник фінансово-економічного управління Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, які не заперечували і погодились акцептувати пропозицію ТОВ «НВП» «Темп-3000» щодо закупівлі бронежилетів «Корсар М3-1-4» за ціною з урахуванням податку на додану вартість, про що поставили свої підписи, не може звільняти ОСОБА_8 від належного виконання зазначених вище посадових обов'язків як директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України та нівелювати його відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Поряд із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до показань допитаних у ході судового провадження у першій інстанції свідків ОСОБА_10 (заступника директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України) та ОСОБА_13 (працівника Департаменту фінансів Міністерства оборони України), останні інформували Департамент державних закупівель Міністерства оборони України, шляхом направлення відповідних листів про внесення змін до Податкового кодексу України, стосовно звільнення від оподаткування податком на додану вартістю операції з постачання бронежилетів і касок.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 підписуючи договори № 286/3/14/105, № 286/3/14/106, № 286/3/14/107 від 04.08.2014 року діяв в межах посадових обов'язків, спростовується дослідженими у ході судового провадження у першій інстанції доказами.
Висновок суду першої інстанції про недоведеність стороною обвинувачення спричинення внаслідок недбалого ставлення до військової служби тяжких наслідків державі в особі Міністерства оборони України у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 12 881 600 гривень, як складової частини об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.2 ст.425 КК України, на переконання колегії суддів зроблений внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Так, як вбачається із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, оцінюючи пред'явлене обвинувачення у цій частині, врахував висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2018 року у справі № 910/14411/16 за касаційною скаргою ТОВ «НВП «Темп-3000» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року за позовом Міністерства оборони України до ТОВ «НВП «Темп-3000» про стягнення 30 699 718.52 гривень та визнання договорів частково недійсними, якою касаційна скарга задоволена, скасована постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 року та залишено рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2017 року в силі.
Місцевий суд прийшов до висновку, що обставини, встановленні в мотивувальній частині постанови Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 910/14411/16, не потребують доказуванню в даній справі, тобто мають преюдицйне значення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
У кримінальному процесуальному праві преюдиції, як загальні положення (правила, факти), в силу яких суд, який здійснює оцінку доказів, вправі вважати встановленими обставини, що мають значення для доказування у кримінальному провадженні, як такі, що не потребують повторного чи додаткового дослідження, оскільки факт розцінюється суддею як безспірний (встановлений компетентним органом і такий, що спрощує оцінку даних), є допустимими для застосування виключно у випадках, прямо передбачених у КПК України. Відповідно до ст. 90 КПК України таким, що має преюдиційне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, є рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, ст. 90 КПК України вказує лише на преюдиціальне значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих чи інших доказів.
Таким чином, КПК України не містить норми, яка б вказувала на преюдиційне значення судових рішень для доказування фактичних обставин кримінального правопорушення в межах іншого кримінального провадження щодо інших осіб або фактів.
Врахувавши висновки, зроблені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.05.2018 року у справі № 910/14411/16, як такі, що не потребують доказуванню у даному кримінальному провадженні, поклавши їх в основу обґрунтування висновку про недоведеність стороною обвинувачення спричинення внаслідок недбалого ставлення ОСОБА_8 до військової служби тяжких наслідків державі в особі Міністерства оборони України у вигляді матеріальних збитків на загальну суму 12 881 600 гривень, місцевий суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки це рішення не має преюдиційного значення у даному кримінальному провадженні з огляду на положення ст.90 КПК України.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до показань ОСОБА_8 , які він надав у суді першої інстанції, останній наголошував на тому, що у ході процедури закупівлі у ТОВ «НВП «Темп-3000» бронежилетів, підписання договорів тощо, існувала необхідності якнайшвидшого забезпечення армії спеціальними засобами індивідуального захисту. Зміст показань ОСОБА_8 у цій частині, на переконання колегії суддів, містили ознаки крайньої необхідності. Та обставина, що показання ОСОБА_8 за своїм змістом фактично містили ознаки його діяння у стані крайньої необхідності, обумовлювало необхідність надання окремої оцінки умовам правомірності його діяння. Неврахування судом вказаних обставин, які об'єктивно випливали після допиту обвинуваченого ОСОБА_8 , свідчить про допущену неповноту судового розгляду.
Зазначені вище невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду, перешкодили суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок.
У зв'язку із цим вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 15.03.2021 року щодо ОСОБА_8 не може вважатись законним та обґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки допущені судом порушення вимог КПК України істотно впливають на висновки суду, щодо доведеності обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, згідно вимог ст. 91 КПК України.
Під час нового розгляду суд першої інстанції має врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 зач. 2 ст. 425 КК України у суді першої інстанції.
Ухвала у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
________________ ___________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4