Справа № 526/1745/21
Провадження № 2/526/608/2021
20 вересня 2021 рокуГадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу № 526/1745/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
20 липня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2008 року в сумі 2038.82 доларів США, що за курсом 27.97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.04.2021 складає 57025.80 грн.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду 23 липня 2021 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.
Позивач - АТ КБ «ПриватБанк» та відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримали відповідно 10.08.2021 року та 25.08.2021 року.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що 25.06.2008 року між ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № РLOKGK0000000008, за яким він отримав кредит в сумі 22 877,26 дол. США строком до 25.06.2028 року на наступні цілі: у розмірі 18 256,06 дол. США на придбання нерухомості, з них 17 500 дол. США на придбання нерухомості шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 525 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 140,19 дол. США - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 90, 87 дол. США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 4 621,20 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в прядку, передбачених п.п. 2.1.3,2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту,винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідну п.7.2 договору. Погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами у сумі 300,78 дол. США згідно графіка погашення кредиту.
Рішенням Гадяцького районного суду від 14.12.2015 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № РLOKGK0000000008 від 25.06.2008 у сумі 99 760,98 доларів США 98 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 26.08.2015 року складає 2 256 593 грн. 34 коп.
Постановою старшого державного виконавця Гадяцького РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Стеценко Ю.В. від 19.04.2021 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 526/1978/15-ц виданий 14.12.2015.
Оскільки з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні суду від 14.12.2015 (за період з 25.06.2008 по 26.08.2015), то за період після подання позовної заяви від 10.09.2015 до фактичної дати виконання рішення суду відповідно постанови ВДВС від 19.04.2021, тобто за період з 11.09.2015 по 19.04.2021 у ОСОБА_1 виникла заборгованість у розмірі 2038.82 долара США, яка складається з 3 відсотків річних від простроченої суми.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Предметом позову у цій справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) зроблено висновок, що передбачене частиною ч. 2 статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Адже інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК.
Таким чином, суд приходить до висновку, що, оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором позики своєчасно не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних від простроченої суми за період прострочення із 11.09.2015 по 19.04.2021 в розмірі 2038.82 доларів США.
Суд вважає, що у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягти судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при подачі позову до суду в розмірі 2270 грн.
Керуючись ст. 12, 60, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягти з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № РLOKGK0000000008 від 25 червня 2008 року в сумі 2038.82 доларів США, що еквівалентно 57025.80 грн. за курсом 27.97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 19.04.2021.
Стягти з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2270 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - АТ КБ «ПриватБанк», місцезнаходження - м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .
Головуюча: Л. В. Максименко