16 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/3599/20 пров. № А/857/11897/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
за участю секретаря судового засідання - Кахнич Г. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 260/3599/20 (головуючий суддя Луцович М. М., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 20 квітня 2021 року) за позовом Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області" до Південно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу публічної закупівлі, -
02 листопада 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області" до Південно-східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу публічної закупівлі №UA-2020-08-07-004963-a, оприлюдненого 16.10.2020 року на сайті електронної системи закупівель.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач - Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» оскаржило його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що вимоги органів Держаудитслужби є обов'язковими до виконання та створює для позивача юридичні наслідки. Наголошено, що відповідачем при прийнятті висновку про результати моніторингу публічної закупівлі №UA-2020-08-07-004963-a не було дотримано принципів, передбачених п. 2, п.3, п.6, п. 8, п.9 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для визнання висновку протиправним і скасування судом, договори на виконання висновку відповідача про результати моніторингу публічної закупівлі не були розірвані, однак у разі виконання вимог висновку про результати моніторингу публічної закупівлі №UA-2020-08-07-004963-a голову тендерного комітету може бути притягнуто до відповідальності, а також можуть бути накладені штрафні санкції у випадку розірвання вказаних договорів.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що встановлено, що 07 серпня 2020 року позивач через систему електронних закупівель РroZorro було оголошено публічну закупівлю №UА-2020-08-07-004963-а (за процедурою відкритих торгів): “Капітальний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О 070101 Берегове-Дийда-В.Бийгань-Гут км 9+200 - км 18+600 Закарпатської області. Коригування ДСТУ БД. 1.1-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва”. ГБН Г 1-218-182:2011 “Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт” (Код ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь)” 35 794 572,00 грн.
Так, вказана процедура закупівлі оприлюднена в інформаційно-телекомунікаційній системі РroZorro за номером UА-2020-08-07-004963-а
Згідно з наказом Північно-східного офісу Держаудитслужби №191 від 21.09.2020 та на підставі ст. 8 Закону України “Про публічні закупівлі” (надалі - Закон) відповідачем було розпочато процес моніторингу публічної закупівлі, за результатами якого в електронній системі закупівель 16.10.2020 було оприлюднено висновок про результати моніторингу закупівлі.
Відповідно до висновку про результати моніторингу публічної закупівлі №UA-2020-08-07-004963-a відповідачем зазначено, що позивачем було допущено наступні порушення законодавства, а саме: вимог частини 8 статті 12, пункту 14 частини 2 статті 22, частин 4, 5 статті 23, частини 16 статті 29, абзаців 2 та 3 пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" (а.с. 44-46).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ) та підпунктами 3, 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43) визначено компетенцію Держаудитслужби та її міжрегіональних територіальних органів.
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 2 Закону № 2939-ХІІ державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі, порядок проведення яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про публічні закупівлі” від 25.12.2015 № 922 -VIII редакція від 19.04.2020 (далі - Закон № 922-VIII) визначено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі-органи державного фінансового контролю).
Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Відповідно до частини 6 статті 8 Закону № 922-VIII за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.
Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Згідно з дорученням Держаудитслужби від 11.09.2020 № 003100- 18/4782-2020 Офісом проведено моніторинг закупівлі, що оприлюднена на вебпорталі Уповноваженого органу за номером UА-2020-08-07-004963-а.
Повноваження відповідача на проведення вказаного контрольного заходу підтверджуються наказом Держаудит служби від 27.08.2020 року № 242 "Про внесення зміни до положень про офіси Держаудитслужби".
Так, на сайті Державної Аудиторської служби України http://www.dkrs.gov.ua/ опубліковано наказу Держаудит служби №242 від 27.08.2020 року, згідно якого зазначено, що на території інших адміністративно-територіальних одиниць Офіс та управління здійснюють реалізацію державного фінансового контролю за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215 ЦК України).
Враховуючи, що за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами вищевказаної закупівлі правочину є недодержання вимог Закону в момент його укладення в частині недотримання порядку здійснення закупівель, то єдиним шляхом усунення порушень є припинення зобов'язань за договором про закупівлю.
Щодо твердження позивача у відповіді на відзив (а.с. 129), про те, що відповідач у висновку про результати моніторингу публічної закупівлі застосував неправильний спосіб реагування на ситуацію, оскільки постановив вимогу про розірвання господарського договору, замість того щоб вимагати усунення порушень на майбутнє, суд констатує наступне.
Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 11, на підставі статті 215 ЦК України, недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
Так, за змістом частини 1 статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами вищевказаної закупівлі правочину в момент його укладення є недодержання вимог Закону № 922-VIII.
Таким чином, у разі зазначення відповідачем у висновку про результати моніторингу публічної закупівлі - “усунення порушення на майбутнє” такий висновок не буде містити конкретні шляхи, заходи та механізми усунення виявленого порушення та, як наслідок, не відповідатиме вимогам, що встановлені до актів індивідуальної дії.
З огляду на викладене, належним заходом усунення виявлено порушення - є саме встановлення у висновку про результати моніторингу закупівлі конкретної, чіткої та зрозумілої вимоги щодо припинення зобов'язання за договором з дотриманням положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 22 Закону № 922-VIII у тендерній документації зазначаються такі відомості: кінцевий строк подання тендерних пропозицій.
По суті встановлених в ході моніторингу закупівлі порушень встановлено, що тендерна документація складена позивачем з порушенням вимог Закону, а саме не містить кінцевого строку подання тендерних пропозицій (п. 14 ч. 2 ст. 22 Закону № 922-VIII).
Оскільки, відповідно до положень ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, зроблена позивачем на власний розсуд прив'язка в обчислення строку на іншу подію є такою, що суперечить вимогам закону.
Таким чином, позивачем не було встановлено кінцевий строк подання тендерних пропозиції відповідно до положень Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України.
Так, позивач посилається на те, що згідно оголошення про проведення закупівлі вбачається, що системою електронних закупівель граничний строк подання тендерних пропозицій був чітко визначений.
Однак, дослідивши вище вказане твердження позивача крізь призму правових норм, суд приходить висновку, що позивач помилково ототожнює оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію по закупівлі.
Так, тендерна документація не являється оголошенням про проведення відкритих торгів.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель - це оголошення про проведення відкритих торгів, оголошення про проведення торгів з обмеженою участю та оголошення про проведення конкурентного діалогу.
Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.
Водночас згідно з ч. 1 та п. 14 ч. 2 ст. 22 Закону № 922-VIII тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення відкритих торгів в електронній системі закупівель для загального доступу шляхом заповнення полів в електронній системі закупівель. Тендерна документація не є об'єктом авторського права та/або суміжних прав.
У тендерній документації зазначаються такі відомості - кінцевий строк подання тендерних пропозицій.
Таким чином, оприлюднення інформації про кінцевий строк подання тендерних пропозицій в оголошенні про проведення процедури закупівлі не може бути альтернативним способом оприлюднення інформації, яку повинна містити тендерна документація. Оскільки це різні документи, вимоги до змісту яких регламентовані різними нормами права.
Крім того, в ході моніторингу встановлено, що тендерна документація складена з порушенням вимог Закону, а саме не містить вимогу щодо застосування заходів із захисту довкілля відповідно до частини п'ятої статті 23 Закону № 922-VIII. Оскільки згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону № 922-VIII замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам.
Однак, позивач зазначену вимогу під час складання тендерної документації не виконано, чим порушено вимоги частини п'ятої статті 23 Закону № 922-VIII .
Крім того, Додаток 2 до тендерної документації містить посилання на торгову марку та марку (Ноfmann, Фарба дорожня АК-11) обґрунтування яких відсутні. Зазначене є порушенням позивачем частин четвертої та п'ятої статті 23 Закону № 922-VIII.
Також, тендерна документація містить вимогу щодо надання договірної ціни замовнику у паперовому вигляді з супроводжувальним листом на фірмовому бланку (у разі наявності) із вихідними реквізитами (дата, номер). Зазначене є порушенням вимог частини восьмої статті 12 Закону № 922-VIII.
Пункт 6 розділу 3 тендерної документації містить вимогу щодо мінімального (рекомендованого) складу придатної до експлуатації (справної) спеціальної техніки (машини, механізми) для виконання предмету закупівлі відповідно до Технічного завдання (Додаток № 8), яким передбачена наявність Бульдозеру у кількості 2 одиниці. Однак, у складі тендерної пропозиції учасника-переможця ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” надано “Довідку про наявність техніки (транспортних засобів, основних будівельних (дорожніх) машин, механізмів, обладнання та устаткування)” від 28.08.2020 №24, відповідно до якої учасник-переможець ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” підтвердив наявність бульдозеру у кількості лише 1 одиниця. Враховуючи зазначене, замовник оприлюднив вимогу про усунення невідповідностей, відповідно до якої необхідно підтвердити наявність техніки (транспортних засобів, основних будівельних (дорожніх) машин, механізмів, обладнання та устаткування тощо) за переліком та в кількості не менше, визначеної Замовником в тендерній документації. Довідку про наявність техніки (транспортних засобів, основних будівельних (дорожніх) машин, механізмів, обладнання та устаткування тощо) привести у відповідність до наданих документів. Однак, відповідно до частини шістнадцятої статті 29 Закону № 922-VIII, замовник розміщує повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей у документах, якщо під час розгляду тендерної пропозиції учасника виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією. Враховуючи, що вимога замовника містить необхідність дозавантажити нові документи, які були відсутні у складі тендерної пропозиції учасника - переможця ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд”, поданій 22.08.2020, Замовник порушив частину шістнадцяту статті 29 Закону № 922-VIII.
Також, за результатом моніторингу встановлено, що учасник ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 Закону № 922-VIII , а також не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 Закону № 922-VIII вимогам до учасника відповідно до законодавства.
Так, вимогами пункту 6 розділу 3 тендерної документації встановлено такий кваліфікаційний критерій, як наявність обладнання та матеріально-технічної бази та технологій. При цьому визначено мінімальний (рекомендований) склад придатної до експлуатації (справної) спеціальної техніки (машини, механізми) для виконання предмету закупівлі відповідно до технічного завдання (Додаток № 8), яким передбачена наявність крану на автомобільному/гусеничному ходу, вантажопідйомність не менше 25 т у кількості 1 одиниця.
Однак, у складі тендерної пропозиції учасника-переможця ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” надано “Довідку про наявність техніки (транспортних засобів, основних будівельних (дорожніх) машин, механізмів, обладнання та устаткування)” від 28.08.2020 №24, відповідно до якої учасник-переможець ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” зазначив автокран, який відповідно до інформації, оприлюдненої на сайтах постачальників спеціальної будівельної техніки з Китаю, має вантажопідйомність 20 т.
Отже, учасник-переможець ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” не підтвердив наявність крану на автомобільному/гусеничному ходу, вантажопідйомністю не менше 25 т у кількості 1 одиниця.
Крім того, Додаток 4 до тендерної документації містить вимогу щодо надання копії договору (договір поставки асфальтобетону та/або ЩМАС та/або договір надання послуг з виготовлення асфальтобетону та/або ЩМАС тощо), чинного протягом всього строку виконання робіт, що є предметом закупівлі (в договорі або в додатках до нього має бути обов'язково зазначено марка, тип, кількість та обсяги поставки/відвантаження асфальтобетону та/або ЩМАС). При цьому, наданий у складі тендерної пропозиції учасника-переможця ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” договір поставки від 20.08.2020 №18 не містить інформації щодо марки сумішей асфальтобетонних типу В, поділ на які передбачений пунктом 4.6 ДСТУ Б В.2.7-119:2011.
Також, вимогами пункту 6 розділу 3 тендерної документації встановлено такий кваліфікаційний критерій, як наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід. При цьому визначено потребу в ключовому персоналі (інженерно-технічних працівниках), зокрема: головний інженер або інша особа, яка здійснює технічне керівництво діяльністю будівельної організації (1 особа), геодезист або інша особа, яка виконує комплекс геодезичних робіт (1 особа), тобто вимога, щодо наявності 2-х окремих осіб.
Однак, у складі тендерної пропозиції учасника-переможця ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” надано довідку про кваліфікацію і досвід, які будуть залучені до виконання робіт від 28.08.2020 №22, відповідно до якої головний інженер та геодезист це 1 особа. Також, Додаток 4 до тендерної документації містить вимогу щодо надання кольорової скан копію(ї) аналогічного(их) договору(ів) з усіма додатками та невід'ємними частинами до договору. У разі, якщо договір укладено за результатами проведеної процедури закупівлі відповідно до Закону, Учасник може не надавати копію такого договору, але у довідці обов'язково має бути зазначено посилання на тендер на офіційному сайті.
При цьому, у складі тендерної пропозиції учасником-переможцем ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” надано договір від № 21.10.2019 №4-130, укладений з Зіньківської міською радою, без додаткової угоди від 18.12.2019 №1, яка відповідно до пункту 14.2 зазначеного договору, є його невід'ємною його частиною. Факт укладання додаткової угоди від 18.12.2019 №1 до договору від 21.10.2019 №4-130 підтверджено відповідачем шляхом аналізу документів, оприлюднених Зіньківською міською радою в інформаційно- телекомунікаційній системі РroZorro за номером №UА-2019-09-20-002185-b.
Додаток 4 до тендерної документації містить також вимогу щодо надання кольорової скан копію акту(-ів) приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідки (-ок) про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3). У складі тендерної пропозиції учасником-переможцем ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” вартість виконання робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) по окремим аналогічним договорам не підтверджена в повному обсязі. Так, до відповідача було надано договір від 01.102018 №299, вартість робіт по якому відповідно до довідки про виконання аналогічного договору від 20.08.2020 №23, становить 4 076 994,00 грн., з яких актами форми КБ-2в підтверджено лише 3 525 884,40 грн. Також надано договір від 26.09.2019 №1-96, вартість робіт по якому відповідно до довідки про виконання аналогічного договору від 20.08.2020 №23, становить 1 469 205,60 грн. з яких актами форми КБ-2в підтверджено лише 731 704,80 гривень.
Отже, учасник-переможець ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” не підтвердив відповідність кваліфікаційному критерію, установленому статтею 16 Закону в частині не підтвердження наявності обладнання та матеріально-технічної бази та технологій, наявності працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (-их) договору(-ів).
Також, вимогами пункту 1 розділу 3 тендерної документації передбачено надання копії паспорту або іншого документа, що посвідчує уповноважену особу. При цьому, у складі тендерної пропозиції учасника - переможця ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” паспорт уповноваженої особи або інший документ, що посвідчує уповноважену особу, відсутній. Зазначене не відповідає вимогам тендерної документації.
Відповідно до абзаців другого та третього пункту 1 частини першої статті 31 Закону №922-VIII, Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 Закону №922-VIII, та не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 Закону №922-VIII вимогам до учасника відповідно до законодавства.
Однак, на порушення абзаців другого та третього пункту 1 частини першої статті 31 Закону №922-VIII, замовник не відхилив пропозицію учасника ПрАТ “Миргородський Агрошляхбуд” та визначив його переможцем процедури закупівлі та уклав з ним договір від 18.09.2020 № 116.
Висновок про результати моніторингу закупівлі є актом індивідуальної дії та повинен відповідати критеріям, встановленим п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме містити конкретний перелік заходів, які має вжити замовник для усунення виявлених порушень.
Відповідно до рішення Конституційного суду від 14.12.2011 року №19-рп/2011 права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 826/11649/17.
Згідно з частиною другою статті 6 КАС та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.
Суд апеляційної інстанції застосовує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», де вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на все вищевказане, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ці обставини було враховано та мотивовано та законно прийнято рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Закарпатській області» - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 260/3599/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року.