14 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6444/20 пров. № А/857/7734/21
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
представника апелянта Попович Р.В.,
представника позивача Трофімов Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Крутько О.В. о 12 год. 36 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року) у справі № 380/6444/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.11.2018 по день фактичної виплати 27.03.2020 терміном 485 днів, виходячи з середньо денного заробітку (грошового забезпечення) нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, в розмірі 142003, 71 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що при виключені її 27.11.2018 зі списків особового складу частини відповідач не здійснив повного розрахунку, а саме грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки. Остаточний розрахунок відповідачем здійснено лише 27.03.2020. Посилаючись на передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відповідальність за затримку розрахунку при звільнені, вважає, що відповідач повинен виплатити їй середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з дня виключення зі списків особового складу військової частини до дня фактичного розрахунку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 28.11.2018 по 26.03.2020 (485 календарних днів) в сумі 12496, 28 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким залишити позовні вимоги без розгляду.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що положення ст. 117 КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Крім цього вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений КАС України.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким залишити позовні вимоги без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача не заперечив щодо залишення позовних вимог без розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Позивач має статус та посвідчення учасника бойових дій від 10.08.2016.
27.11.2018, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_1 - оператора апаратної засекреченого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного центру групи інформаційно-телекомунікаційного зв'язку вузла зв'язку та радіотехнічного забезпечення батальйону, звільненої відповідно до пункту «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командира 12 окремої бригади армійської авіації від 22.11.2018 № 38-РС з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
03.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 рік.
12.09.2019 відповідач листом за № 625 повідомив позивача про те, що при звільненні з військової служби грошова компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових відпусток, у тому числі військовослужбовцям - учасникам бойових дій не виплачуються.
Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2016 по 2018 рік, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернулася до суду з позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у справі № 1.380.2019.005514 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.11.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; р.н.о.к.п.п: НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2016 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 27.11.2018.
27.03.2020 відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 12502,18 грн., що підтверджується випискою Ощадбанк.
Позивач вважає, що оскільки виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки відповідачем у день її звільнення не проведено, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, вона має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.
Позивач вважаючи дії відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні протиправними звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і ч. 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч. 2 ст. 122 КАС України.
Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 по справі № 380/5093/20 розглядаючи спір про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційний суд встановив те, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем відповідач провів 27.03.2020.
Отже, 27.03.202 року є днем, коли позивач дізнався, що остаточний розрахунок при звільненні з ним проведено, та днем, коли у позивача виникли підстави для звернення до суду із цим позовом.
Тобто, першим днем місячного строку для звернення до суду із цим позовом є 28.03.2021.
Із вказаним позовом позивач звернувся до суду 12.08.2020.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Отже, останнім днем строку звернення до суду із цим позовом є 27.04.2021.
Наведене, на переконання апеляційного суду, свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України, із цим позовом.
За такого правового врегулювання, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 4 ст. 123 КАС України передбачено, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що позивач не просив поновити пропущений строк звернення до суду і в свою чергу не навів поважних причин його пропуску, суд першої інстанції помилково не залишив адміністративний позов без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи те, що апеляційним судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду, задовольнивши апеляційну скаргу відповідача.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 308, 310, 315, 319, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 380/6444/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року