14 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/109/21 пров. № А/857/12598/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Глушка І.В., Запотічного І.І.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.,
представника апелянта Кожуховська О.І.,
представника позивача Лазоришин Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (ухвалене головуючим - суддею Микитин Н.М. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/109/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 008406/0702 від 30.12.2020, № 008409/0702 від 30.12.2020,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 008406/0702 від 30.12.2020, № 008409/0702 від 30.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідачем протиправно на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 винесено оскаржувані повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020, № 008409/0702 від 30.12.2020, якими донараховано позивачу єдиного податку з фізичних осіб на загальну суму 25922, 38 грн та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1020,00 грн, оскільки ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець до січня 2020 року, коли ним була подана заява в ЦНАП м. Івано-Франківська, відповідно до якої підприємницька діяльність була припинена, а в державний реєстр була занесена інформація про припинення його діяльності. На думку позивача, донараховані суми зі сплати єдиного податку є безпідставними, оскільки він як ФОП ОСОБА_1 не мав права та й не міг включити до обсягу доходів за період 01.01.2017 по 31.10.2020 суми доходів отриманих від ТОВ «Конфеціоні Роза» та ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» в розмірі 414758, 05 грн, так як договори з вказаними товариствами були укладені ним, як фізичною особою ОСОБА_1 , а не як ФОП ОСОБА_1 . Позивач звертає увагу, що згідно п. 4.3 договору оренди нерухомого майна №1 від 22 травня 2018 року з ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» визначено, що Орендар, при сплаті орендної плати фізичній особі Орендодавцю, як податковий агент, згідно чинного законодавства, нараховує та сплачує ПДФО і військовий збір в розмірі встановленому законодавством з суми орендної плати, що належить до сплати Орендодавцю і залишок коштів перераховує на картковий рахунок Орендодавця. Також позивач вказує на те, що позапланова документальна перевірка ГУ ДПС в Івано-Франківській області проводилась щодо ФОП ОСОБА_1 , а рішення за її результатами застосовуються до позивача як фізичної особи ОСОБА_1 , а не підприємця.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області № 008406/0702 від 30.12.2020. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Єдиний податок з фізичних осіб» в сумі 25922, 38 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням у сумі 20737,90 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5184, 48 грн, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача щодо заниження позивачем як фізичною особою-підприємцем задекларованого доходу, одержаного за результатами його господарської діяльності, є протиправними, і такими, що не підтверджуються фактичними обставинами.
Відповідачем жодним доказом не доведено що ОСОБА_1 , саме як фізична особа-підприємець в межах здійснення господарської діяльності був одержувачем грошових коштів в розмірі 414758,05 грн, виплачених ТОВ «Конфеціоні Роза» та ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД», згідно договорів оренди, а відтак у відповідача відсутні будь-які законні підстави визначати наведену суму грошових коштів у якості не облікованого та додаткового доходу позивача, як фізичної особи-підприємця, та відповідно нараховувати будь-які додаткові податкові зобов'язання, зокрема єдиний податок.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 008409/0702 від 30.12.2020, яким було застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 1020, 00 грн, суд зазначив, що позовна заява не містить жодних аргументів щодо протиправності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1020 грн.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в частині задоволення позовних вимог.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивач не забезпечив зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів та занизив обсяги доходу за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 414758,05 грн.
Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , з 05.04.2006 по 31.01.2020 був зареєстрований фізичною особою підприємцем за такими видами підприємницької діяльності: Код КВЕД 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем (основний); Код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності; Код КВЕД 73.20 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с.70).
На підставі п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 гл. 8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.2 ст.13 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, наказів ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 09.11.2020 № 1383 та від 25.11.2020 № 1488, виданих згідно прийнятого суб'єктом господарювання рішення про припинення підприємницької діяльності від 31.01.2020 та доповідної записки управління податкового аудиту ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 06.11.2020, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Гурським М. І. проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
За результатами перевірки складено акт від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення платником податків - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами і доповненнями, а саме: незабезпечення зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів;
п. 292.1 ст. 292 та пп. 2 п. 293.3 ст. 293 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (із змінами і доповненнями) в результаті чого донараховано єдиного податку на загальну суму 20737, 90 грн, в тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 1551, 72 грн, за 4 квартал 2017 року у сумі 9447, 68 грн, за 1 квартал 2018 року у сумі 5000, 00 грн, за 1 квартал 2019 року у сумі 1579, 50 грн, за 2 квартал 2019 року у сумі 1579, 50 грн, за 3 квартал 2019 року у сумі 1579, 50 грн (а.с.15-31).
Не погодившись з висновками акту перевірки від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 ОСОБА_1 звернувся ГУ ДПС в Івано-Франківській області із запереченнями, за результатами розгляду яких, відповідачем надано відповідь № 6734/10/09-19-17-02-19 від 30.12.2020, та зазначено, що викладена платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 позиція в запереченні про те, що перевіряючим безпідставно не були взяті до уваги надані фотокопії договорів, укладених між фізичною особою-громадянином України ОСОБА_1 та суб'єктами господарювання ТОВ «Конфеціоні Роза» та ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД», є не правомірною, так як зазначені документи не стосуються діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 і не спростовують зазначені висновки в акті перевірки щодо заниження обсягу доходу за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 414758, 05 грн, а відтак висновки акту перевірки залишено без змін (а.с.8-10).
На підставі встановлених порушень, висвітлених у вказаному вище акті перевірки відповідачем винесено:
податкове повідомлення-рішення № 008406/0702 від 30.12.2020 форми «Р», за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 25922, 38 грн з яких - 20737, 90 грн - за податковими зобов'язаннями, 5184, 48 грн. - штрафна санкція (а.с.12);
податкове повідомлення-рішення № 008409/0702 від 30.12.2020 форми «Р» яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, ст. 121 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 1020, 00 грн (а.с.13).
Позивач вважаючи оскаржені рішення податкового органу протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У пункті 15.1. ст. 15 ПК України дано визначення, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п. 291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Так судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку ІІІ групи.
Згідно з п.295.3 ст.295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до пп. 292.1.1. п. 292.1 ст. 292 ПК України, доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПК України.
Згідно пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення» від 19.06.2015 № 579, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 за № 800/27245
Пунктом 292.4. ст. 294 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Відтак, з огляду на зазначене вище, платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці) обліковують отримані доходи у книзі обліку доходів і витрат, за формою та в порядку, що встановлений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що зокрема зі змісту акту перевірки слідує, що згідно отриманої інформації із центральної бази даних України, Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів за період з 01.01.2017 по 31.10.2020, відповідачем зафіксовано заниження обсягу доходу платником податків ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 в сумі 414758,05 грн, та відповідно встановлено заниження суми єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20 737,90 грн. (414758,05 х 5%), в тому числі за 1 квартал 2017 року в сумі 1551,72 грн., за 4 квартал 2017 року у сумі 9447,68 грн., за 1 квартал 2018 року у сумі 5000,00 грн., за 1 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн., за 2 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн., за 3 квартал 2019 року у сумі 1579,50 грн.
Однак колегія судді вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо не погодження із такими твердженнями відповідача, викладеними в Акті перевірки від 08.12.2020 № 4061/09-19-07-02/ НОМЕР_1 , з огляду на таке.
Відповідно до приписів ст. 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено і в статті 50 Цивільного кодексу України(далі ЦК України). При цьому визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації у порядку, встановлену законом.
Юридичний статус «фізична особа-підприємець» сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності.
Статтею 24 ЦК України встановлено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Згідно статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Ст.50 ЦК України передбачено право фізичної особи на здійснення нею підприємницької діяльності, не забороненої законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.
Отже, при здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежовувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як фізична особа.
Так, за визначенням статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємницька діяльність характеризується такими ознаками, як самостійність, ініціативність, систематичність, власний ризик та спрямованість на визначений результат-одержання економічних та соціальних результатів та отримання прибутку.
Аналіз ознак, притаманних підприємницькій діяльності дає підстави для висновку, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У п. 44.1 ст.44 ПК України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом статей 3, 42 44, 128 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Підприємництво- це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Громадянин - підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Ч. 1 ст. 128 ГК України унормовано, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК України, громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 Господарського кодексу України.
Отже, здійснення підприємницької діяльності є правом, а не обов'язком особи й така діяльність може здійснюватися фізичною особою саме за її вільним вибором, вона вправі самостійно обирати види підприємницької діяльності, які має намір провадити, визначати спосіб здійснення такої діяльності тощо.
Чинне законодавство не містить приписів, які би можна було тлумачити як такі, що зобов'язують фізичну особу займатися підприємництвом чи виконувати якийсь певний вид підприємницької діяльності. Закон лише може обмежити можливість здійснення окремих видів підприємницької діяльності або встановити для них регламентуючі вимоги.
При цьому, не здійснюючи підприємницьку діяльність або ж якогось із її видів, фізична особа не втрачає своїх прав щодо вступу в цивільно-правові відносини, що є універсальною засадою.
Відтак, фізична особа є вільною у виборі форми здійснення тієї чи іншої діяльності - провадити її як підприємницьку в межах спеціального статусу підприємця чи здійснювати свої цивільні права від імені правоздатної та дієздатної фізичної особи.
А тому, фізична особа не може бути примушена здійснювати підприємницьку діяльність чи якийсь із її видів і вона самостійно обирає спосіб реалізації своїх цивільних прав, отже, вирішує питання щодо здійснення тієї або іншої діяльності чи то від імені фізичної особи, чи то від імені підприємця (окрім випадків, коли закон прямо обумовлює можливість здійснення певної діяльності, яку особа бажає виконувати, виключно в рамках господарювання), з відповідними наслідками (в тому числі й податковими).
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 25.05.2020 у справі №810/1963/18.
Відтак, відповідач у ході перевірки повинен був встановити чи стосуються отримані позивачем грошові кошти його систематичної, самостійної діяльності щодо реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг відповідно до КВЕД, визначених в реєстраційних документах позивача та чи спрямовані такі операції на отримання прибутку в межах господарської діяльності.
Як слідує з матеріалів справи, що між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» (орендар) укладеного договір оренди від 22.05.2018 № 1, за умовами якого, загальна сума місячної оплати становить 10530,00 грн (а.с.33-35).
Також, між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «Конфеціоні Роза» (орендар) укладеного договір оренди від 01.03.2016 №1, за умовами якого, загальна сума місячної оплати становить 18630,00 грн (а.с.38-41).
Судом встановлено та під час апеляційного розгляду справи підтверджено представником позивача, що його довіритель не заперечує отримання ним за період 01.01.2017 по 31.10.2020 суми доходів від ТОВ «Конфеціоні Роза» та ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД» в розмірі 414758,05 грн.
Разом з цим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 05.04.2006 по 31.01.2020 був платником єдиного податку третя група ставка 5%. Свою діяльність у перевіряємий період здійснював згідно наступних кодів КВЕД: 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем (основний); 70.22 консультування з питань комерційної діяльності; 73.20 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
Відтак, згідно КВЕД, визначених позивачем в реєстраційних документах спрямованих на отримання прибутку в межах господарської діяльності, не має такого виду діяльності як надання в оренду приміщень ( КВЕД 68.20).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновкомм суду першої інстанції, що відповідачем жодним доказом не доведено що ОСОБА_1 , саме як фізична особа-підприємець в межах здійснення господарської діяльності був одержувачем грошових коштів в розмірі 414758,05 грн, виплачених ТОВ «Конфеціоні Роза» та ТОВ «Українські хімічні технології ЛТД», згідно договорів оренди, а відтак у відповідача відсутні будь-які законні підстави визначати наведену суму грошових коштів у якості не облікованого та додаткового доходу позивача, як фізичної особи-підприємця, та відповідно нараховувати будь-які додаткові податкові зобов'язання, зокрема єдиний податок.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі № 300/109/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року