17 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/4931/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія моноліт" до управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ТОВ "Компанія моноліт" звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25-01- 062/0263/48 від 29.04.2021;
- визнати протиправними дії управління Держпраці у Чернігівській області щодо порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, а саме винесення в один день акту від 30.03.2021 № 25-01-062/0263 і припису від 30.03.2021 № 25-01-062/0263-0153.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що у ОСОБА_1 відповідно до Договору від 17.03.2021 №2503/27-21ст направлена до позивача Чернігівським міським центром зайнятості для підвищення кваліфікації за посадою - керуючий рестораном. З урахуванням заяви ОСОБА_1 від 17.03.2021 та її індивідуальної програми стажування від 17.03.2021, позивачем видано Наказ №18 від 17.03.2021, відповідно якого ОСОБА_1 прийнята на стажування з 17.03.2021. Про вказані факти були надані пояснення інспекторам при проведенні відвідування, і крім цього факти підтверджені Чернігівським міським центром зайнятості на запит відповідача. Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем без врахування зазначених доказів (доводів) тобто необґрунтовано. Крім того, позивач наголошує на порушенні відповідачем порядку здійснення державного нагляду (контролю), а отже оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
В межах встановленого судом строку відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 17.03.2021 № 450-Н про проведення інспекційного відвідування позивача щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
На підставі наказу видано направлення на проведення контрольного заходу від 17.03.2021 № 214 у період з 17 березня по 30 березня 2021 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Корявець Р.С. за участю головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Дудар Л.М.
17.03.2021 о 15 год. 00 хв. здійснено вихід за адресою м. Чернігів, вул. Берегова, буд. 30, ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У ресторані працювали 2 особи. Для з'ясування осіб, які працювали в ресторані було викликано наряд поліції. До приїзду працівників правоохоронних органів було з'ясовано, що 17 березня 2021 року ОСОБА_1 в усній розмові повідомила, що стажується на посаді керуючої ТОВ «Компанія моноліт». Від надання письмових пояснень відмовилась, про що складено акт від 17.03.2021 № 1.
Інспектором праці на виконання пункту 11 Порядку було видано вимогу про надання документів від 18.03.2021 № 25-01-062/046, яка направлена на адресу позивача рекомендованим листом від 18.03.2021 № 1402901418076, вимога не була отримана позивачем, повернулась на адресу Управління за закінченням строку зберігання 21.04.2021.
На виконання пункту 23 Порядку № 823 у зв'язку із неможливістю особистого вручення рекомендованим листом № 1403402637634 позивачу були направлені два примірника акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 30.03.2021 № 25-01-062/0263, два примірника припису про усунення виявлених порушень від 30.03.2021 № 25-01-062/0263-0153, два примірника попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 30.03.2021 № 25-01-062/0051 та копія направлення від 17.03.2021 № 214. Матеріали інспекційного відвідування отримано позивачем 31.03.2021.
У зв'язку із технічною помилкою в назві суб'єкта господарювання виправлені два примірники акта, попередження, протоколу про адміністративне правопорушення були направлені на адресу позивача рекомендованим листом № 1403502588509, вручені 28.04.2021 згідно інформації сайту AT «Укрпошта».
Копії акту та припису додані до позовної заяви разом із виправленим примірником попередження.
У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На виконання п. 23 Порядку № 823 інспектором складено акт про відмову від підпису від 13.04.2021 № 25-01-62/0046 та акт про відмову від підпису від 13.04.2021 №25-01-62/0047.
Не зважаючи на отримання акту 31.03.2021, зауваження позивачем не надавались.
Листом від 13.05.2021 № 02-04/4443 позивача повідомлено про розгляд скарги на припис.
Повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 01.04.2021 за вих. № 10-04/2966 було інформовано позивача про одержання уповноваженою посадовою особою 31.03.2021 акту інспекційного відвідування від 30.03.2021 № 25-01-062/0263, у ході якого виявлено факти використання праці неоформленого працівника ТОВ «Компанія моноліт», та викликано позивача для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Повідомлення не отримувалось позивачем.
На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск до роботи працівника ОСОБА_1 , що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України, 29.04.2021 винесено постанову, про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25- 01-062/0263/48 на ТОВ «Компанія моноліт» у розмірі 60000,00 грн.
На виконання пункту 4 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу була направлена позивачу рекомендованим листом 29.04.2021 № 1400051710977, отримано позивачем 05.05.2021.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до статті 38 Закону України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ “Про охорону праці” (далі - Закон №2694-ХІІ) державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
За змістом статті 39 Закону № 2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.
Пунктом першим Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, зокрема, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Згідно підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно підпункту 5 пункту 6 Положення № 96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).
Так, згідно абзацу третього статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, серед інших, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Такі особливості проведення заходів контролю, про які йде мова в частині четвертій статті 2 Закону № 877-V, в сфері законодавства про працю передбачені частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, згідно якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 та Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (в редакції станом на час проведення контрольного заходу) (далі - Порядок № 823).
Згідно з п. 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV.
Згідно з частиною першою статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Інспекційні відвідування здійснюються, зокрема, рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку № 823).
Судом встановлено, що наказ від 17.03.2021 № 450-Н про проведення інспекційного відвідування позивача щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та направлення на проведення контрольного заходу від 17.03.2021 № 214 у період з 17 березня по 30 березня 2021 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення Корявець Р.С. за участю головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю та аналітичного забезпечення ОСОБА_2 17.03.2021 о 15 год. 00 хв. здійснено вихід за адресою м. Чернігів, вул. Берегова, буд. 30, ресторан «Золотий берег».
За результатом проведення інспекційного відвідування встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, про що складено акт 30.03.2021, складено акт № 25-01-062/0263, виходячи з наступного.
У ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 01.04.2021 за вих. № 10-04/2966 було інформовано позивача про одержання уповноваженою посадовою особою 31.03.2021 акту інспекційного відвідування від 30.03.2021 № 25-01-062/0263, у ході якого виявлено факти використання праці неоформленого працівника ТОВ «Компанія моноліт».
Згідно наявного у матеріалах справи договору від 17.03.2021 № 2503/27-21ст, укладеного Чернігівським міським центром зайнятості, безробітною ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія Моноліт» встановлено, що направлення центром зайнятості громадянки ОСОБА_1 для проходження повного курсу підвищення кваліфікації шляхом стажування відповідно до індивідуальної програми стажування з 22.03.2021 до 02.04.2021 за навчальною програмою «Набуття практичних навичок виконання робіт на посаді керуючого закладом громадського харчування» до ТОВ «Компанія Моноліт», яке забезпечує відповідний навчальний процес та працевлаштування ОСОБА_1 , після успішного проходження нею повного курсу навчання.
Таким чином, фактично ОСОБА_1 мала законні підстави для проходження стажування у позивача за адресою: АДРЕСА_1 , тільки з 22.03.2021. Натомість, у перший день проведення інспекційного відвідування позивача 17.03.2021 інспекторами праці у присутності правоохоронних органів було зафіксовано громадянку ОСОБА_1 за допомогою засобів фототехніки, яка повідомила про своє стажування.
З чого вбачається, що ОСОБА_1 було допущено до виконання роботи на користь ТОВ «Компанія Моноліт» 17.03.2021 без належного оформлення трудових відносин.
Крім того, згідно даними Web-порталу електронних послуг Пенсійного фонду України по страхувальнику 31480366 ТОВ «Компанія моноліт» станом на 24.03.2021 та 30.03.2021 відсутні дані на ОСОБА_1 (додатки до акту № 3, № 4).
Відповідно до положень частини 5 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Згідно ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору і фізичною особою (пункт 6 частини першої статті 24 КЗпП України).
Зазначена норма зобов'язує укладати трудові договори у письмовій формі між працівником та фізичною особою, роботодавцем.
Статтею 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, в порушення вищезазначених норм законодавства ОСОБА_1 допущена позивачем до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
Відповідно до пунктів 16, 17, 18 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Як встановлено судом, у зв'язку із неможливістю особистого вручення на виконання п. 23 Порядку інспектором праці на адресу позивача було направлено акт разом із направленням на проведення інспекційного відвідування від 30.03.2021 № 25-01-062/0263, приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю, попередженням про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Згідно 4 абз. п. 23 Порядку об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На виконання п. 23 Порядку № 823 інспектором складено акт про відмову від підпису від 13.04.2021 № 25-01-62/0046 та акт про відмову від підпису від 13.04.2021 №25-01-62/0047.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 823 зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта.
Не зважаючи на отримання акту 31.03.2021, зауваження позивачем не надавались.
Листом від 13.05.2021 № 02-04/4443 надано ґрунтовну відповідь з приводу розгляду скарги на припис, наявну у матеріалах справи.
Тобто вищезазначене спростовує доводи позивача, викладені в обґрунтування позову.
У відповідності до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами (далі - Порядок № 509) штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
Як встановлено судом оскаржувана постанова виносилась на підставі акту від 30.03.2021 і на момент його складення у позивача був наявний тільки договір від 17.03.2021 № 2503/27-21ст, укладений Чернігівським міським центром зайнятості з безробітною ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія Моноліт» про направлення центром зайнятості громадянки ОСОБА_1 для проходження повного курсу підвищення кваліфікації шляхом стажування відповідно до індивідуальної програми стажування з 22.03.2021 до 02.04.2021 за навчальною програмою «Набуття практичних навичок виконання робіт на посаді керуючого закладом громадського харчування» до ТОВ «Компанія Моноліт», яке забезпечує відповідний навчальний процес та працевлаштування ОСОБА_1 , пояснення стосовно більш раннього періоду її стажування, ніж передбачено договором та докази цього інспекторам не надавались.
Крім того, працівник ОСОБА_1 в своїх поясненнях під час проведення інспекційного відвідування 17.03.2021 повідомила, що наразі проходить стажування у позивача.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою ст. 265 КЗпП України та частинами другою-сьомою ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, (п. 3 Порядку № 509).
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
На виконання вказаної норми повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 01.04.2021 за вих. № 10-04/2966 було інформовано позивача про одержання уповноваженою посадовою особою 31.03.2021 акту інспекційного відвідування від 30.03.2021 № 25-01-062/0263, у ході якого виявлено факти використання праці неоформленого працівника ТОВ «Компанія моноліт», для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, яке направлено ТОВ «Компанія Моноліт».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки остання прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства та знайшла своє документальне підтвердження в ході розгляду справи.
Крім того, встановлено проведення процедури здійснення держаного нагляду (контролю) у відповідності до вимог чинного законодавства.
При цьому, судом враховується положення пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Крім того, згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “RuizTorija v. Spain” від 09.12.1994, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ТОВ "Компанія моноліт" задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія моноліт" (вул. Берегова, 30, м. Чернігів, 14000) до управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 17 вересня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан